Пресс Тамара Натанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Спортивні медалі
Легка атлетика
Представник СРСР СРСР
Олімпійські ігри
Золото 1960 Рим Штовхання ядра
Срібло 1960 Рим Метання диска
Золото 1964 Токіо Штовхання ядра
Золото 1964 Токіо Метання диска

Тамара Натанівна Пресс (10 травня 1937, Харків) — радянська легкоатлетка, яка спеціалізувалася на штовханні ядра й метанні диска, олімпійська чемпіонка, рекордсменка світу.

Біографія[ред.ред. код]

Батько сестер Пресс загинув на війні. Вони виховувалися в евакуації в Самарканді, потім навчалися в Ленінградському університеті.

За власним зізнанням, Тамара з дитинства була моторною дитиною: "бігала швидше від усіх хлопчаків з її подвір'я, стрибала через різноманітні перешкоди, словом, завжди рухалась"[1].

Першим тренером, який "відкрив" спортсменку ще в дитинстві, був Володимир Пантелеймонович Безсекерних. Потім вона тренувалася у Заслуженого майстра спорту СРСР, першого в Радаянському Союзі Заслуженого тренера з легкої атлетики Віктора Ілліча Алексєєва в добровільному спортивному товаристві «Трудові резерви».

Вона та її молодша сестра Ірина Пресс, бігунка і п'ятиборка, відомі як "Сестри Пресс", виграли практично все, що можна було в легкій атлетиці, за винятком бігу на довгі дистанції.

На римській Олімпіаді в 1960 році Тамара здобула золоту медаль у штовханні ядра і срібло в метанні диска. На токійській Олімпіаді вона перемогла в обох змаганнях. В штовханні ядра і в метанні диска Тамара Пресс встановила шість світових рекордів.

Тамара також успішно виступала на чемпіонатах Європи. В 1958 році у Стокгольмі вона була третьою в штовханні ядра, а в 1962 році в Белграді стала європейською чемпіокою в штовханні ядра й метанні диска.

Питання щодо статі[ред.ред. код]

Наприкінці 60-х років у спортивних лікарів з'явилися підозра, що сестри Пресс гермафродити, інші думали, що сестрам вводять чоловічі гормони. Західні засоби масової інформації відкрито називали їх «братами Пресс»[2]. Спортсменки збиралися взяти участь у Олімпіаді-1968 в Мехіко.

Однак після введення тесту на статеву приналежність (вперше його ввели в 1966 р. на чемпионаті Європи з легкої атлетики в Будапешті, а з 1968 р. перевірка на статеву належність при проведенні Оліпіад стали обов'язковими), обидві сестри Пресс одразу припинили виступати на будь-яких міжнародних змаганнях. Разом з сестрами Пресс закінчили спортивну кар'єру багато інших радянських спортсменок.[3]

За офіційною версією керівництва радянської збірної, у Тамари та Ірини Пресс "загострилися болі в спині, які не дозволили далі займатися спортом". "Тому що дідусь захворів" - глузували західні ЗМІ[4]

Подозри щодо статевої належністі сестер з'явилися у Міжнародного олімпійського комітету ще в 1964 році, і несподівана відмова спортсменок від участі в змаганнях у Мехіко стала підтвердженнм цих підозр.[5] Західна спортивна преса сприйняла цей факт як зізнання з боку Радянського Союзу. Російські газети донині заперечують це звинувачення. Сама спортсменка заявила, що ії змусило піти "відчуття міри"[6]

Життя після спортивної кар'єри[ред.ред. код]

Після того як Радянський Союз припинив виставляти їх на міжнародних змаганнях, обидві сестри Пресс розпочали інші кар'єри. Тамара стала адміністратором-функціонером російського спорту.

Тамара закінчила Вищу партійную школу при ЦК КПРС і одежрала напрям у ВЦРПС, де тривалий час працювала заступницею завідувача відділом фізкультури та спорту. Потім багато років працювала на керівних посадах у ЦК радянських профспілок. 1986 року стала віце-президентом профспілкового товариства «Росія».

Сьогодні вона займає почесну посаду в управлінні російським спортом, як і Ірина до своєї смерті в 2004 році, працювавши у Російській Раді добровільного фізкультурно-спортивного товариства "Динамо".

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2007. - 436 с.