Префектура Ямаґучі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Префектура Ямаґучі
Flag of Yamaguchi Prefecture.svg
 Прапор
Map of Japan with highlight on 35 Yamaguchi prefecture.svg
Префектура на карті Японії
Країна Японія Японія
Регіон Чюґоку
Центр Ямаґучі
Код 35000-1
ISO JP-35
Площа 6112,95 км²[1]
Населення 1 443 484 осіб
(Станом на 1 липня 2011)
Густота 236 осіб/км²
Зв'язок Офіційна сторінка
проект

Префекту́ра Ямаґу́чі (яп. 山口県, やまぐちけん, МФА: [jamagut͡ɕi keɴ]?) — префектура в Японії, в регіоні Чюґоку. Розташована в західній частині острова Хоншю. Адміністративний центр префектури — Ямаґучі. Межує з префектурами Хіросіма та Сімане, а також Фукуока, Ехіме та Ойта по морю. Заснована 1871 року на основі провінцій Суо та Наґато. Площа становить 6112,95 км². Станом на 1 липня 2011 року в префектурі мешкало 1 443 484 осіб. Густота населення складала 236 осіб/км². Основою економіки є лісодобувна, хімічна і нафтопереробна промисловості. Найбільший економічний і туристичний центр — місто Шімоносекі, яке є водночас найбільшим населеним пунктом префектури[2].

Загальні відомості[ред.ред. код]

Префектура Ямаґуті є найзахіднішою префектурою острова Хонсю. Вона традиційно виконує роль «моста» між сусіднім великим островом Кюсю і рештою японських земль. До 19 століття на території префектури існували історичні провінції Суо на сході та Наґато на заході. Географічна близькість Ямаґуті до Корейського півострова обумовила активний діалог корейської і японської культури на теренах цієї адміністративної одиниці.

Вихідці з префектури Ямаґуті традиційно мають великий вплив у японському політикумі, через те що багато місцевих самураїв та мислителів брали провідну участь у створенні Японської імперії у другій половині 19 століття.

Історія[ред.ред. код]

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

Туризм[ред.ред. код]

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інститут географії Японії. 2010.10.1
  2. Міура Хаджіме. Префектура Ямаґучі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Шьоґакукан, 1994—1997.
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]