Префікс (мовознавство)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Префікс (від лат. praefixus — «прикріплений спереду», в українській традиційній мовознавчий літературі — приросток[1][2][3][4]) — частина слова, що стоїть перед коренем слова. Вносить зміну в лексичне або граматичне значення слова наприклад, ріст — наріст, співати — заспівати. В індоєвропейських мовах префікси утворилися з прийменників і прислівників. У деяких індоєвропейських мовах є префікси, які в певних дієслівних формах під наголосом відділяються від дієслова і ставляться після нього наприклад нім. vorgehen — наступати, нім. gehe vor — наступай.
Примітки [ред.]
- ↑ Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
- ↑ Російсько-український словник правничої мови 1926р. (В. І. Войткевич-Павлович, Г. Д. Вовкушівський та інші)
- ↑ Синявський Олекса, Норми української літературної мови, Харків, 1931
- ↑ Курило Олена, Уваги до сучасної української літературної мови, К., 1924
Джерела [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
|
|
|||||
