Префікс (мовознавство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Префікс (від лат. praefixus — «прикріплений спереду», в українській традиційній мовознавчий літературі — приросток[1][2][3][4]) — частина слова, що стоїть перед коренем слова. Вносить зміну в лексичне або граматичне значення слова наприклад, ріст — наріст, співати — заспівати.

В індоєвропейських мовах префікси утворилися з прийменників і прислівників. У деяких індоєвропейських мовах є префікси, які в певних дієслівних формах під наголосом відділяються від дієслова і ставляться після нього наприклад нім. vorgehen — наступати, нім. gehe vor — наступай.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Російсько-український академічний словник 1924-33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
  2. Російсько-український словник правничої мови 1926 р. (В. І. Войткевич-Павлович, Г. Д. Вовкушівський та інші)
  3. Синявський Олекса, Норми української літературної мови, Харків, 1931
  4. Курило Олена, Уваги до сучасної української літературної мови, К., 1924

Джерела[ред.ред. код]

Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.