Приазов'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Pryoziwja.png

Приазо́в'я (іноді також Надазов'я, Приозі́в'я) — географічна область на південному Сході України. Включає в себе території півдня Донецької, Запорізької, сходу Херсонської областей та північного заходу Ростовської області (Таганрожжя), що примикають до північного узбережжя Азовського моря.

Історія[ред.ред. код]

Першими поселенцями у Приазов'я були кочові племена, переважно скотарі: сармати, кіммерійці, скіфи та інші тюркські народи. Довгий час панували на цій землі саме кіммерійці, які розселилися на території Північних Приазов'я та Причорномор'я. Однак початку VII століття до н. е. їх винищили скіфи, які мали в своїх володіннях землі від Дністра до Дону.

За часів козацтва тут була Кальміуська паланка Запорозької Січі, а згодом базувалося Азовського козацького війська. Сюди було переселено греків Приазов'я (переважно на південь Донецької області). У долині річки Молочна розселяли німецьких колоністів й російських старовірів, духоборів й молокан.

Географія[ред.ред. код]

Коса на Азовському узбережжі

Розташування і фізична географія[ред.ред. код]

У геологічному відношенні Приазов'я розташоване на схилі Українського кристалічного щита, що заглиблюється на 500–1000 метрів та причорноморської западини. Для регіону характерний рівнинний ландшафт, який представлений Приазовською низовиною, а також сучасною терасою Азовського моря та Бердянською косою.

Басейн північного узбережжя Азовського моря включає річки Молочну, Обіточну, Берду, Кальміус та Міус. З них лише Молочна вливає свої води в Молочний лиман, решта — в Азовське море. Всі вони течуть на південь з Приазовської височини та Донецького кряжу, мають звивисті русла, в зв'язку з чим їх течії декілька уповільнені.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Північного Приазов'я помірно-континентальний, з тривалим сухим, жарким та з великою кількістю сонячних днів літом, і короткою, малосніжною, м'якою, з частими відлигами зимою. Середньорічна температура повітря змінюється від 8,0 °C до 11,7 °C, у середньому за багаторічний період вона становить 9,8 °C.

Переважаючими вітрами є вітри східних і північно-східних румбів, повторюваність яких становить 40-50%. Поява льоду у Північному Приазов'ї відбувається пізніше, ніж на інших узбережжях Азовського моря та приходиться на початок січня. Льодовий покрив тримається до середини березня. Кількість сонячних днів на рік складає в середньому 179 днів.

Природоохоронні території[ред.ред. код]

На території регіону знаходяться об'єкти природно-заповідного фонду:

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Сучасні адміністративні формування Приазов'я:

Донецька область[ред.ред. код]

Запорізька область[ред.ред. код]

Луганський область[ред.ред. код]

Ростовська область (Росія)[ред.ред. код]

Російська частина північного Приазов'я

Херсонська область[ред.ред. код]

Грецькі поселення[ред.ред. код]

У дужках — рік заснування

Економіка[ред.ред. код]

Економіка регіону визначається промисловостями та господарствами її головних міст: Донецька, Маріуполя, Таганрогу (Росія), Бердянська та Мелітополя.

У Приазов'ї знаходиться найбільша металургійна база України — місто Маріуполь (металургійні комбінати імені Ілліча, Азовсталь, коксохімічний завод «Маркохім»). Тут випускається більше третини українського агломерату, чавуну, сталі, готового прокату, 12% коксу, 6% сталевих труб.

Важливе місце в економіці Приазов'я посідає машинобудування та металообробка, найбільшими підприємствами є: «Азовмаш» («Маріуполь»), «Азовкабель» («Бердянськ»), «Гідромаш» («Мелітополь»).

Хімічну промисловість регіону представляє бердянське підприємство «АЗМОЛ» — виробник транспортних мастил.

Транспорт[ред.ред. код]

Через Приазов'я проходить автомобільний шлях міжнародного значення М 14, який з'єднує Одесу та Новоазовськ.

Залізничний транспорт розвинений менше: Бердянськ та Маріуполь є станціями із невеликим пасажиро- та товарообігом. Лише Мелітополь та Таганрог є важливими залізничними транспортними вузлами.

В регіоні добре функціонує морський транспорт завдяки наявності Бердянського, Маріупольського та Таганрозького портів.

Див. також[ред.ред. код]