Привілеї шляхетські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Привілеї шляхетські — законодавчі акти, що їх видавали Великі князі Литовські, королі Польські й королі Русі, що стосувались шляхетських прав та вольностей. Окремі такі акти — Привілеї — стосувались тільки католицької (польської, пізніше литовської) шляхти, інші православної (української, білоруської); проте більшість таких Привілеїв стосувались всієї шляхти Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського й Речі Посполитої.

Див. також: Експектатива

Привілеї шляхетські, що стосувались польської шляхти, а пізніше поширились на шляхту Литви, України та Білорусі, ґрунтувались на т.з. Золотій вольності Речі Посполитої. Більшість тих Привілеїв (актів) були видані в період з кінця 14 до початку 16 століть. До кінця цього періоду, шляхті вдалося отримати стільки пільг, розширити свої прав і можливості, що вони суттєво обмежили повноваження короля. На той час це були безпрецедентні права аристократії у всій Європі.

Українська шляхта, що почала формуватись ще за часів Великого князівства Київського та Королівства Руського, після приєднання Галичини до Польщі, почала поступово набувати ті самі права, що й католицька шляхта. Пізніше, після входження більшості українських земель до складу Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського, українська шляхта поступово інкорпорувалась в правові норми держави. Після польсько-литовської унії, українська шляхта стала жити за законами Речі Посполитої.

Перелік Привілеїв шляхетських[ред.ред. код]

Найбільш важливими Привілеями шляхетськими, що були видані Королями Польщі, Великими князами Литовськими та Руськими були:

Дата Місце видання Хто видав Зміст
1 вересня 1291 Літомишль Вацлав II Захопивши Малопольщу, король видав Привілей, в якому підтверджував владу для місцевої знаті, плату лицарям, та обіцянку не ввадити нові податки
17 вересня 1374
(1381 для церкви)
Кошице Людвік I Великий Будучи королем Угорщини, Польщі та Руси-України, Людвік видав Кошицький привілей, в якому закріплював права за дрібною шляхтою
1387 Вільно Владислав II Ягайло Для католицьких бояр Литви, України та Білорусі (Велике князівство Литовське, Руське та Жемантійське): гарантія спадкової власності на землю, звільнення від особистих податей владиці
1388 Пйотркув Владислав II Ягайло Підтвердження попередніх прав; плата по 3 гривни за копіє у закордонних військових кампаніях
23 липня 1422 Червінськ Владислав II Ягайло Привілей Червінський — за участь шляхти у війні з Тевтонським орденом: недоторканість маєтків без вироку суду; король не може карбувати монети без згоди королевської ради; суди судять за писаним правом; відділення виконавчої влади (старости та намісники не могли бути суддями)
28 жовтня 1423 Варта Владислав II Ягайло Статут Варський — за трон для нащадків: шляхта могла скидати «примхливий і незговірливих» солтисів; обмеження переселення селян з панських земель; «такси воєводські» — ціни товарів ремесників, що їх втановлювали воєводи
4 березня 1430 i 9 січня 1433
(25 квітня 1425)
Єдлінськ, Краків
(Бжешць-Куявський)
Владислав II Ягайло Єдлінський привілей — в обмін на продовження правління династії Ягеллонів: недоторканість особи без суду (Neminem captivabimus nisi iure victum); право польське та привілеї шляхетські поширувались на землі руські (українські); тільки шляхтич міг бути єпископом
1447 Вільно Казимир IV Ягеллончик Віленський привілей — забезпечення незалежності та рівності шляхти Польщі, Литви, Україна та Білорусі; зрівняння прав католицької та православної (українсько-білоруської) знаті.
1454 Cerekwica Казимир IV Ягеллончик Привілей череквицький — за участь шляхти в Тринадцятирічній війні: не проводити посполіте рушеніє (мобілізацію), не встановлювати нові податки і закони без згоди сеймиків; більш жорсткі міри покарання селян за втечу з панських земель; узаконення практики станових судів земських. Скасований
1454 Нешава Казимир IV Ягеллончик Нешавські статути — видані замість попереднього Привілею (череквицького) за участь шляхти у Тринадцятирічній війні для Великопольщі (12 листопада) та для Малопольщі (11-12 листопада): не вводити нові закони, набір війська або нові податки без згоди сеймиків; відміна виняткового права магнатів заміщати вищі державні посади; жорстке покарання за втечу селян
1456 Новий Коржин Казимир IV Ягеллончик Великі землевласники мають право в справі вирішення долі цієї землі
27 лютого 1493 Пйотркув Ян I Ольбрахт Більш жорсткі міри покарання щодо злочинців; невтручання церкви в світські суди; двопалатний сейм; селянин міг залишити землю тільки після сплати всіх зобов'язань по відношенню до пана; підтвердження ранішевиданих привілеїв
26 травня 1496 Пйотркув Ян I Ольбрахт Пйотркувський статут — за участь шляхти у війні проти Молдови: відсутність мит на власні та імпортовані шляхтою товари; тільки один селянин міг покинути село протягом року; заборона на купівлю землі міщянами та городянами; право введення такс воєводських на товари з міст
25 жовтня 1501 Мельник Олександр Ягеллончик Привілей Мельницький — вся влада в руках сенаторів, король тільки головує в Сенаті; невиконання рішень Сенату королем призводить до його відречення трону.
1504 Пйотркув Олександр Ягеллончик Контроль сенату і сейму над королівською власністю; визначення організації та компетенції вищих урядів королівських (маршалів, скарбників і канцлерів); несумісності в одній особі двох (або більше) урядових посад
1505 Радом Олександр Ягеллончик Конституція Nihil novi (нічого нового) — нові закони видаються тільки за згодою сенату й палати депутатів; скасування Привілеїв 1501 року; гарантія вільного вибору судових органів; непідпадання справ світських під суди церковні
1518 Торунь Сигізмунд I Старий Король відмовився судити спори між світськими й церковними панами та їх підданими
1520 Бидгощ Сигізмунд I Старий Для війни з Орденом: панщина мінімум один день в тиждень; свобода судноплавства для шляхти на Віслі; обмеження прав міських судів, коли злочинець був шляхтичем
1538 Сигізмунд I Старий Заборона видалення шляхти з королівських урядових посад

Джерела[ред.ред. код]