Привіслінський край

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Привіслінський край до 1912

Приві́слінський край (рос. Привислинский край; пол. Kraj Przywiślański) — неофіційний термін, який застосовується для позначення земель Царства Польського після поразки Листопадового повстання (1830–1831), царство було ще більше позбавлене автономії і включено до складу Російської імперії. Також неофіційно відомий як Російська Польща або Російська частина.

Історія[ред.ред. код]

У 1831 році, після Листопадового повстання, були скасовані польська армія, Конституція Царства Польського, парламент (сейм) і місцеве самоврядування. Конституція була замінена набагато менш ліберальним і обмеженим Органічним статутом Царства Польського. Крім того, були закриті всі університети, але були знову відкриті за кілька років як чисто російськомовні вищі школи. Ще деякий час терен мав певний ступінь автономії. На терені колишнього Царства Польського продовжували користуватися польською валютою (злотий) і Адміністративна рада зберегла деякі свої привілеї (хоча вона була під безпосереднім контролем губернатора — російського фельдмаршала Івана Федоровича Паскевича). Але у 1832 було скасовано валюту і митний кордон, метричну систему і Польський Карний кодекс (який було замінено Російським Карним кодексом, де-факто діючим з початку повстання). Крім того, католицька церква зазнала переслідування — були закриті і націоналізовані найбільші монастирі. У 1839 році після Полоцького Синоду, автокефальна греко-католицька церква була розпущена і об'єднана з Російською Православною церквою.

Після 1837 воєводства, що були складовою частиною Царства Польського, були перетворені на губернії і стали невід'ємною частиною Російського адміністративного поділу, безпосередньо під владою російських царів.

Після січневого повстання в 1863 році, було скасовано герб Царства, польська мова була заборонена в органах самоврядування і в освіті, процес включення польських губерній і русифікація їх адміністрації було завершено.

Реформи проведені після провалу Січневого повстання, були розроблені, щоб прив'язати Царство Польське ще більш щільно до Російської імперії. Великі провінції були розділені на більш дрібні і введені нові нижчі рівні адміністрування, ґміни. Було утворено 5 губерній на правобережжі Вісли: Сувалська, Ломжинська, Плоцька, Седлецька, Люблінська, і 5 на лівобережжі: Калішська, Варшавська, Петроковська, Радомська і Келецька.

Незважаючи на напівофіційне скасування Царства Польського, цар Росії продовжував використання титулу "Цар Польщі".

Територія намісництва до 1875, а пізніше генерал-губернаторства, була відповідно підвладна намісникам і генерал-губернаторам Польщі.

Незавершена реформа 1893 передала деякі терени Плоцької і Ломжинської губернії до Варшавської губернії. Реформа 1912 створила нові адміністративну одиницю - Холмську губернію - з частин Седлецької і Люблінської губерній. Ця губернія була відокремлена від Привіслінського краю і включена до складу Південно-Західного краю Російської імперії, за для сприяння її русифікації.

Під час Першої світової війни, в 1915 р. край було окуповано Центральними державами, які утворили Королівство Польщі.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Manfred Alexander: Kleine Geschichte Polens. Stuttgart: Reclam 2003 (Quelle)
  • Roman Dmowski: Deutschland, Rußland und die polnische Frage (Auszüge). In: Polen und der Osten. Texte zu einem spannungsreichen Verhältnis. Hrg. Andrzej Chwalba, ISBN 3-518-41731-2 (Denken und Wissen. Eine Polnische Bibliothek. Band 7)
  • [Hensel, Jürgen (ed.): Polen, Deutsche und Juden in Lodz 1820 - 1939. Eine schwierige Nachbarschaft, Osnabrück: fibre Verlag 1996