5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття»
Нарукавний знак батальйону
На службі 11 травня 2014 — 16 січня 2015
Країна Україна Україна
Вид Сухопутні війська
Тип  Механізовані війська
Чисельність Батальйон
Походження Івано-Франківська область
Війни/битви Війна на сході України
Командування
Командувач Віталій Комар
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Прикарпаття.

5-й батальйо́н територіальної оборони «Прикарпа́ття» — підрозділ територіальної оборони, сформований з мешканців Івано-Франківська та області. З початку липня 2014 року 51 день ніс службу у секторі «Д», поблизу кордону з Росією. 23 серпня батальйон майже в повному складі самовільно покинув свої позиції і 29 серпня 2014 року повернувся в Івано-Франківську область[1]. 4 вересня командир батальйону Віталій Комар був арештований за підозрою у дезертирстві (стаття 408 КПК України)[2][3][4][5]. Батальйон був розформований у січні 2015 року[6][7].

У серпні 2015 року почався судовий розгляд. Комбатові висунули звинувачення за статтями 402, 406 та 409 КПК України (ухиляння від служби в бойовій обстановці, непокора та бездіяльність)[8][9][10].

Створення[ред. | ред. код]

Офіційною датою заснування батальйону є 11 травня 2014 року, коли перший командир батальйону підполковник Тарас Шевчук приступив до виконання своїх функцій[11]. До складу батальйону, окрім призовників, увійшли добровольці, колишні активісти Самооборони Майдану з намету «Коломия»[12]. За інформацією Івано-Франківського обласного військового комісаріату: «Перевага при формуванні батальйону віддавалася особам, які добровільно виявили бажання проходити військову службу у Збройних Силах України під час кризового періоду. Разом з тим, відповідно до вказівки вищого командування усіх військовозобов'язаних було призвано до батальйону на підставі мобілізації»[11]. Батальйон було вирішено дислокувати на території 136-го ЦЗРБ, смт Делятин, Надвірнянського району.

Матеріальну та фінансову допомогу батальйону надала Ради оборони Івано-Франківської області, трудові колективи ПАТ «Прикарпаттяобленерго», ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», виробничого об'єднання «Карпати» та багатьох інших[11]. Також населення Прикарпаття зібрало 300 тисяч гривень для придбання бронежилетів[11].

Бойове злагодження новоствореного військового формування розпочалося 20 травня i проходило на полігоні «Прибан», що у містечку Сторожинець Чернівецької області. Були проведені «стрільби із штатної стрілецької зброї, в тому числі із ручних протитанкових гранатометів та автоматичних станкових гранатометів, метання бойових гранат, заняття з тактики, інженерної підготовки, ротні тактичні навчання»[11].

Озброєння і склад[ред. | ред. код]

Батальйон мав у складі 400 бійців[13]. Озброєння:

  • 1 одиниця БРДМ
  • 9 ручних протитанкових гранатометів[13]
  • стрілецька зброя.

Як транспорт батальйон мав автомобілі ЗІЛ-131, ГАЗ-66, КАМАЗ та шкільні автобуси.

У зоні АТО[ред. | ред. код]

У зону АТО до угрупування Сектору «Д» батальйон прибув на початку липня. Підрозділ мав вирушати ще в червні, проте через протестні настрої за відсутності спорядження лишився вдома[14]. Основне завдання — надання допомоги ДПС України у забезпеченні охорони державного кордону[джерело?] на території Донецької області. Батальйон дислокувався біля Амвросіївки поблизу україно-російського кордону[15]. Вояки несли варту на КПП лінії Кутейникове — Глинка — Кумачове — Тельманове[16].

На 23 липня угрупування Сектору Д налічувало близько 4000 осіб особового складу і складалось з великого числа розрізнених підрозділів[17]. Початкове завдання угрупування Сектору Д полягало в ізоляції району АТО, закритті ділянки державного кордону України з Російською Федерацією протяжністю близько 140 км на ділянці Ізварине — Кумачове. Але, за висновком Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, з моменту втрати нашими військами 7 серпня контролю на ділянці державного кордону в районі Ізварине[18] (див. «Ізваринський котел»), виконання завдання, поставленого перед Сектором Д в його первісному вигляді, втратило сенс[17]. 23 серпня 2014 року, напередодні оточення українських військ у «Іловайському котлі», особовий склад батальйону почав відступ від кордону, після чого чисельність Сектору «Д» склала не більше 700 осіб[19][20][21]. 25 серпня командний пункт командувача сектором «Д» Петра Литвина потрапив під артналіт, після чого генерал Литвин прибув на КП сектора «Б», сектор «Д» перестав існувати.

23 серпня батальйон майже в повному складі (окрім 20 чоловік) самовільно покинув ввірені йому КПП після рішення командира Віталія Комара i вирушив в напрямку Тельманове, а потім — Розівки. Комар «в письмовій формі відмовився виконувати бойове розпорядження керівника Сектору Д і далі на зв'язок не виходив»[19][17]. Своє рішення він пізніше обґрунтував тим, що 23 серпня батальйон потрапив під щільний обстріл з артилерії[13], втратив єдиний БРДМ i опинився перед загрозою великих людських втрат:

Зовнішні зображення
Комбат 5-го БТрО Віталій Комар

Ми вийшли з зони АТО тому що техніка батальйону була розбита. Ми просто не могли виконувати бойові завдання без техніки. Єдиний наш БРДМ був розбитий під час обстрілів[22].

При відступі до Запорізької області були вивезені поранені з 72-ї бригади. 27 серпня 2014 на території Кіровоградської області, біля Знам'янки колона «Прикарпаття» з декількох десятків військових автомобілів та шкільних автобусів була зупинена спецназівцями; на гелікоптері прибув командувач СВ ЗСУ Анатолій Пушняков з представниками військової прокуратури[23][24]. Після перемовин, батальйон здав трофейну зброю, залишив штатне озброєння, після чого одержав дозвіл продовжити рухатися до місця постійної дислокації в смт Делятин.

Згідно з висновком військового керівництва АТО, залишення підрозділом бойових позицій призвело до того, що передові частини українських військ під Іловайськом залишились без прикритого тилу[25], на батальйон покладалася відповідальність за прорив на територію України РДГ росіян і створення «Іловайського котла»[9]. За цим фактом було розпочато розслідування[26][27][28]. Решта батальйону, що відмовилась разом з усіма лишати зону АТО, повернулася на відпочинок 31 серпня; солдати заявили, що планують продовження служби[29].

Зазначається, що ще 25 серпня голова Івано-Франківської обласної держадміністрації Андрій Троценко офіційно звертався до командування з проханням «вивести батальйон із зони АТО для переформатування та відновлення боєздатності»[30]. Прес-служба Івано-Франківської ОДА опублікувала відповідь РНБО України, датовану 28 серпня, в якій говорилося, що згідно з рішенням начальника Генерального штабу як Головнокомандувача Збройних Сил України, батальйон «Прикарпаття» виведено до місця відновлення боєздатності[31][32].

Розслідування[ред. | ред. код]

Кримінальне провадження за ч. 2 ст. 402 (непокора) і ч. 2 ст. 404 (опір начальникові) і ч. 3 ст. 409 (уникнення військової служби) Кримінального кодексу України було відкрито 27 серпня військовою прокуратурою Запорізького гарнізону[33]. 4 вересня командир 5-го БТрО був взятий під варту[34]. 5 вересня «Батьківщина» запропонувала внести за комбата 300 000 гривень застави для звільнення його з-під варти. 8 вересня комбат Комар був відпущений з Одеського СІЗО під заставу у 60 000 гривень[35].

7 жовтня головний військовий прокурор України — заступник генерального прокурора України Анатолій Матіос — назвав втечу батальйону злочином, що стала першопричиною Іловайської трагедії[36].

В свою чергу, у «Проміжному звіті ТСК Верховної Ради з розслідування трагічних подій під Іловайськом» було зазначено

Подальша спроба призначення винним в оточенні Іловайська батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» також не спроможна. Не виправдовуючи залишення батальйоном своїх позицій, необхідно сказати, що для оборони Сектору Д, на який припадало 140 км кордону з Російською Федерацією, проти чотирьох батальйонних тактичних груп регулярних військ Російської Федерації одного батальйону територіальної оборони зі стрілецькою зброєю і 300 військовослужбовців, які в основному складаються зі штабу, зв'язківців, тиловиків і ремонтників, що залишились в розпорядженні генерала Литвина П. М., явно не достатньо. Обстановка, що склалась, стала результатом командування військовими діями з боку керівника АТО — начальника Генерального штабу Муженка В. М., а також начальника штабу АТО генерала Назарова В. М.[17].

Покарання виявилося надліберальним та «умовним»: кримінальні справи були відкриті проти п'яти вояків «Прикарпаття». Серед них командир батальйону Віталій Комар та командир роти Володимир Процький; останній одержав в зоні АТО контузію, вимагає госпіталізації і знаходиться під домашнім арештом[37]. Кухар 5-го батальйону був засуджений за ст.  407 ч. 2 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби) на два роки умовно[38]. Солдат-кулеметник відділення охорони 2-ї роти охорони 5-го батальйону «Прикарпаття», по узгодженню з Надвірнянським районним судом, отримав по ст. 402 ч. 1 КК України (непокора) до двох років позбавлення волі з іспитовим терміном[39].

Оцінки[ред. | ред. код]

Керівник Центру військово-політичних досліджень та групи «Інформаційний Опір» Дмитро Тимчук вважав, що операція по знищенню вогневих позицій і груп бойовиків в районі Іловайська та зачистці міста була зірвана не відступом 5-го БТрО, а наступом регулярних підрозділів армії РФ. Військовий експерт зазначає:

Ось з цього моменту неможливо зрозуміти, навіщо нас намагаються відволікти від головної теми міркуваннями про те, що операція в Іловайську була спланована правильно, а якби 5-й тербатальон НЕ дезертирував, то не було б трагедії. ... Суть в тому, що слідству необхідно відповісти на початкове питання: КОЛИ саме українське військове керівництво отримало інформацію про масове вторгнення військ РФ (а від кордону до Іловайська все ж танком валити не 5 хвилин), і які заходи вжило для того, щоб не сталося трагедії (прийнялося виводити війська або почало перекидати резерви). Якщо ж така розвідінформація не надійшла, якщо до появи російських вояків під Іловайськом їх ніхто не «побачив», — то з чиєї вини? Відповіді на ці питання будуть головними відповідями в цій історії[40].

Своєю чергою, цивільний журналіст і головний редактор інтернет-видання «Цензор. НЕТ» Юрій Бутусов у ході засідання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради з питань розслідування обставин подій під Іловайськом заявив[41]:

Вважаю несправедливим і необ'єктивним, що винуватцями поразки вчора військовий прокурор, пан Матіос, назвав батальйон «Прикарпаття», а ще раніше верховний головнокомандувач Порошенко заявив, що винна у всьому 51-ша механізована бригада. Це дуже необ'єктивна оцінка ситуації. 51-ша бригада і батальйон «Прикарпаття» воювали не гірше і не краще будь-якої іншої кадрової частини, де більшість становили малонавчені мобілізовані люди.

Розформування[ред. | ред. код]

16 січня 2015 року т.в.о. військового комісара Івано-франківського облвійськкомату полковник Олег Мороз на прес-конференції повідомив, що 5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття» розформували:

Батальйон «Прикарпаття» розформований. Документи передаються в архів. Більша частина особового складу батальйону переміщена в інші військові частини[6][7].

На момент розформування в батальйоні залишалися 40 солдатів та офіцерів, які були задіяні в організаційних заходах по розформуванню; 19 військовослужбовців батальйону знаходяться у розшуку[42]. Загалом у Збройних силах України продовжать службу 135 солдатів та офіцерів колишнього 5-го БТрО: у складі 128-ї бригади і в інженерних військових частинах[43].

Потрапили в полон[ред. | ред. код]

Втрати[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Батальйон Прикарпаття: «ми не дезертири» [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] // В'ячеслав Шрамович ВВС Україна, 29 серпня 2014. з'явилась інформація про те, що військова прокуратура Південного регіону відкрила кримінальне провадження проти батальйону за статтею ухилення від військової служби
  2. ↑ Анатолій Матіос: РФ системно готувалася до військового сценарію. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 15 вересня 2016.
  3. ↑ Більше трьохсот бійців «Прикарпаття» підозрюються в дезертирстві. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 15 вересня 2016.
  4. ↑ Комбата «Прикарпаття» заарештували за дезертирство під Іловайськом. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 15 вересня 2016.
  5. ↑ Стаття 408. Дезертирство [Архівовано 17 січня 2017 у Wayback Machine.] // Кримінальний кодекс. Особлива частина. Розділ ХІХ (ст.401-435). Стаття 408. Дезертирство
  6. ↑ а б Батальйон «Прикарпаття» розформували[недоступне посилання з серпня 2019] // Укрінформ, 16.01.2015 18:23
  7. ↑ а б Батальйон «Прикарпаття» розформували [Архівовано 4 травня 2015 у Wayback Machine.] // iPress.ua, 16 01 2015 19:25
  8. ↑ «Нас не раз обманювали» [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.], — свідки на суді у справі командира батальйону «Прикарпаття» Віталія Комара // kurs.if.ua, п'ятниця, 28 серпня, 2015 18:52
  9. ↑ а б На суді у справі командира батальйону «Прикарпаття» в Богородчанах заслухають 170 свідків [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] // kurs.if.ua, понеділок, 24 серпня, 2015 Комбатові висунули звинувачення за ст.402, 406 та 409 КПК України (ухиляння від служби в бойовій обстановці, непокора та бездіяльність)
  10. ↑ Комбат Віталій Комар: «Один підрозділ виїжджав на зерновозі з причепом, найняли його за гроші у місцевих» [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Вівторок, 6 Жовтня 2015, 16:46
  11. ↑ а б в г д 5 батальйон. Як все починалось…. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
  12. ↑ Фейсбук Юрія Палійчука
  13. ↑ а б в Gazeta.ua (5 жовтня 2015). "Один підрозділ виїжджав на зерновозі з причепом, найняли його за гроші у місцевих". Gazeta.ua (uk-UA) . Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 29 січня 2017.
  14. ↑ Батальйон «Прикарпаття» не поїде до Слов'янська
  15. ↑ Батальйон «Прикарпаття» не має чим воювати. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
  16. ↑ Батальйон «Прикарпаття»: дезертири чи цапи-відбувайли?. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
  17. ↑ а б в г Проміжний звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин трагічних подій, що призвели до загибелі та захоплення в полон бійців добровольчих батальйонів, а також Збройних сил України біля міста Іловайськ Донецької області. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
  18. ↑ Котел під Ізварине, — пам'ятати завжди [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Анна Новик, Агенція регіональної інформації та аналітики «Galinfo», 10 серпня 2015 11:55
  19. ↑ а б О 14.20 23 серпня під час постановки задачі по телефону командир 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» заявив, що зняв усі ввірені йому блокпости і рухається з особовим складом частини в напрямку Тельманове, а далі в напрямку Розівки … О 23.00 23 серпня командир в письмовій формі відмовився виконувати бойове розпорядження керівника Сектору Д і далі на зв'язок не виходив. в підсумку, чисельність угрупування склала не більше 700 осіб.
    Проміжний звіт ТСК з розслідування трагічних подій під Іловайськом [Архівовано 23 грудня 2014 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Аналіз бойових дій Генштабу [Архівовано 20 жовтня 2015 у Wayback Machine.]: «в Кутейниково стояли наши подразделения сектора „Д“ и подразделения БТрО „Прикарпатье“. Где-то 23 числа я ездил под Старобешево из-под Многополья и заметил, что там уже подразделений нет. Они ушли к Старогнатовке, потом на Розовку и так далее, Мариуполь и дальше-дальше…»
  21. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.» [Архівовано 17 жовтня 2015 у Wayback Machine.]: «..відступ збірної роти 93-ї бригади панічно вплинув на 5-й батальйон територіальної оборони „Прикарпаття“. В обід 23-го серпня він знявся зі своїх опорних постів та поїхав на захід..»
    «.. 23-го серпня з фронту дезертував батальйон „Прикарпаття“, а згодом — і батальйон „Горинь“.»
  22. ↑ Батальйон Прикарпаття: "ми не дезертири" [Архівовано 10 жовтня 2014 у Wayback Machine.], ВВС Україна, 29 серпня 2014
  23. ↑ Керівництво української армії та прокурор Матіос готували збройну засідку на батальйон «Прикарпаття». Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015.
  24. ↑ 5-й батальйон територіальної оборони Прикарпаття проїхав Кіровоград (ФОТО) [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Інформаційний портал Кіровоградщини, 27 серпня 2014
  25. ↑ Першопричиною трагедії під Іловайськом стали дії батальйону «Прикарпаття» — прокурор [Архівовано 11 листопада 2014 у Wayback Machine.], Радіо «Свобода», 7 жовтня 2014
  26. ↑ Батальйон «Прикарпаття»: дезертири чи 300 спартанців?[недоступне посилання з червня 2019]
  27. ↑ Командир батальйону, який звинувачують у дезертирстві: «Я вивів військових, щоб не привезти додому гору трупів» (Фото). Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
  28. ↑ Пятый батальон «Прикарпатье» прибыл из зоны АТО на место постоянной дислокации. Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
  29. ↑ 31 серпня вночі повернулися решта 15 армійців 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття». Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 1 вересня 2014.
  30. ↑ ОДА: Батальйон «Прикарпаття» вивели для відновлення боєздатності. Архів оригіналу за 14 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
  31. ↑ ОДА: Батальйон «Прикарпаття» вивели для відновлення боєздатності. Архів оригіналу за 14 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
  32. ↑ РНБО: 5 батальйон — не дезертири. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 3 вересня 2014.
  33. ↑ Прокуратура взялася за батальйон «Прикарпаття», який покинув зону АТО. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 17 січня 2015.
  34. ↑ Суд арештував командира батальйону «Прикарпаття». Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 4 вересня 2014.
  35. ↑ Комбата «Прикарпаття» відпустили під заставу, у п'ять разів меншу за присуджену. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 9 вересня 2014.
  36. ↑ ГПУ знайшла першопричину іловайської трагедії: батальйон «Прикарпаття» оголив фланг // [[Gazeta.ua]], 7.10.2014. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 7 жовтня 2014.
  37. ↑ Прокуратура чекає на командира роти батальйону «Прикарпаття», а він наполягає на госпіталізації. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015.
  38. ↑ Надвірнянський районний суд засудив на два роки умовно кухаря 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» за ст. 407 ч.2 КК України — самовільне залишення військової частини або місця служби. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015.
  39. ↑ Надвірнянський районний суд засудив військовозобов'язаного, кулеметника 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» до двох років позбавлення волі з іспитовим терміном. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015.
  40. ↑ Тимчук прокоментував звинувачення батальйону "Прикарпаття" в трагедії під Іловайськом. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 17 січня 2015.
  41. ↑ Причиною трагедії під Іловайськом стало несвоєчасне ухвалення рішень командуванням, - Бутусов. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  42. ↑ У 5-му батальйоні залишилося 40 військових, ще 19 — у розшуку. Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 17 січня 2015.
  43. ↑ Стосовно окремих бійців «Прикарпаття», потрібен правовий висновок. Мова йде про майже 40 військовиків, котрі після повернення з зони АТО пропали. Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 17 січня 2015.
  44. ↑ Терористи взяли у полон бійця батальйону «Прикарпаття». Архів оригіналу за 15 серпня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.
  45. ↑ Боєць 5-го батальйону Віталій Орлов з Коломиї повернувся з полону терористів // Газета «[[Вікна (газета)|Вікна"]], 29.08.2014. Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 7 жовтня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Збройні сили України
Батальйони територіальної оборони
у підпорядкуванні
Міністерства оборони України
Переформовані у
окремі штурмові
Переформовані у
у окремі мотопіхотні
Переформовані
у баталльйони
морської піхоти
Переформовані
у гірсько-штурмові
Переформовані
у лінійні
батальйони охорони
Переформовані
у лінійні
мотопіхотні
Розформовані
Патрульна служба
особливого призначення
у підпорядкуванні
МВС України
Переформовані
Розформовані
Національна гвардія
у підпорядкуванні
МВС України
Незалежні формування
Переформовані
Організації, що сприяють добровольчим формуванням
Національні формування
Розформовані
Курсивом позначені підрозділи, що саморозпустилися.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=5-й_батальйон_територіальної_оборони_«Прикарпаття»&oldid=42177827