Приливне прискорення

Фото Землі і Місяця з планети Марс.

Приливне прискорення — ефект, викликаний гравітаційно-приливною взаємодією в системі природний супутник — центральне тіло. Головними наслідками цього ефекту є зміна орбіти супутника і уповільнення обертання центрального тіла навколо осі, як це спостерігається в системі Земля — Місяць. Іншим наслідком є розігрівання надр планет, як це спостерігається з Іо і Європою і, імовірно, малозначний ефект з древньою Землею.

Маса Місяця дорівнює приблизно 1/81 маси Землі. Таке співвідношення є нетипово великим у порівнянні з іншими супутниками планет в Сонячній системі. З цієї причини Місяць і Земля можуть розглядатися скоріше як подвійна планетна система, ніж як планета із супутником. На користь такої точки зору свідчить те, що площина місячної орбіти лежить дуже близько до площини орбіти Землі навколо Сонця, а не в екваторіальній площині Землі. Практично всі інші супутники в Сонячній системі мають орбіти, що лежать майже точно в екваторіальній площині своїх планет-господарів.

Джерела та література

• Використано матеріали зі статті в [Tidal_acceleration англійській Вікіпедії].
• Jean O. Dickey et al. (1994): «Lunar Laser Ranging: a Continuing Legacy of the Apollo Program». Science 265, 482..490 .
• F.R. Stephenson, L.V. Morrison (1995): «Long-term fluctuations in the Earth's rotation: 700 BC to AD 1990». Phil. Trans. Royal Soc. London Ser.A, pp.165..202 .
• Jean O. Dickey (1995): «Earth Rotation Variations from Hours to Centuries». In: I. Appenzeller (ed.): Highlights of Astronomy. Vol. 10 pp.17..44 .
• F.R. Stephenson (1997): «Historical Eclipses and Earth's Rotation». Cambridge Univ.Press.
• J.Chapront, M.Chapront-Touzé, G.Francou: «A new determination of lunar orbital parameters, precession constant, and tidal acceleration from LLR». Astron.Astrophys. 387, 700..709 (2002).