Прилуки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прилуки
Pryluky Gerb.png Flag of Pryluky.gif
Герб Прилук Прапор Прилук
Прилуцька міська рада
Прилуцька міська рада
Прилуки
Прилуки на мапі України
Прилуки на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Чернігівська область Чернігівська область
Район/міськрада Прилуцький район
Рада Прилуцька міська рада
Код КОАТУУ 7410700000
Перша згадка 1085
Статус міста з 1924 року
Населення 58 456 чоловік (2013)
Площа 42 км²
Поштові індекси 17500 - 17511
Телефонний код +380-4637
Координати 50°35′21″ пн. ш. 32°23′08″ сх. д. / 50.58917° пн. ш. 32.38556° сх. д. / 50.58917; 32.38556
Водойма Удай
Назва мешканців прилучани,
прилучанин, прилучанка
Міста-побратими див. тут
День міста 18 вересня
святкування — перша субота після 17 вересня[1]
Відстань
Найближча залізнична станція Прилуки
До обл./респ. центру
 - залізницею 150 км
 - автошляхами 165 км
До Києва
 - фізична 135 км
 - автошляхами 127 км
Міська влада
Адреса вул. Незалежності, 82
Веб-сторінка http://pryluky.org, http://pryluky.osp-ua.info, E-Mail: admin@pryluky.org
Міський голова Беркут Юрій Володимирович
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Прилуки (значення).

Прилу́ки — місто обласного підпорядкування, районний центр Чернігівської області, залізничний вузол. Місто розташоване на півдні Чернігівської області на берегах річки Удай, є адміністративним, економічним і культурним центром Прилуцького району. Територія Прилук — 42 км². Місто має зручне автомобільне та залізничне сполучення з іншими регіонами України, Росії, Білорусі; знаходиться на відстані 135 км від столиці України м. Києва.

Зміст

Населення [ред.]

У 1993 році кількість населення становила 74,1 тис. осіб. В 1999 році населення міста вже становить 70,7 тис. осіб, починаючи з 1993 року, населення Прилук зменшується в результаті механічного і природного руху. Чисельність наявного населення міста станом на 1 жовтня 2005 року становила 61,6 тис. осіб.

В 1999 році у суспільному виробництві було зайнято 34,9 тис. осіб, що становить 49,4% від всього населення. Розподілені трудові ресурси так:

  • у промисловості зайнято 10,1 тис. осіб;
  • у будівництві 1,3 тис. осіб;
  • у галузях невиробничої сфери 14,5 тис. осіб.

Історія [ред.]

Літописні часи [ред.]

На території міста є чимало архітектурних та історичних пам'яток, що становлять своєрідний літопис Прилук. Попередні покоління залишили нам цінну культурну спадщину, ці надбання — гордість нащадків, які творять нове, світле, прекрасне місто.

На територію правого берега ріки Удай люди прийшли ще у сиву давнину, в часи, коли формувалася східнослов'янська або праукраїнська народність на обширах Придніпров'я, Побужжя й Придністров'я. Археологи назвали їх черняхівцями та визначили умовний вік існування: 2-5 століття нової ери. Залишки поселення черняхівської культури в Прилуках, неподалік від міських валів, дослідили чернігівські археологи у 1990 році.

Як повідомляє літописець, у 988 році великий князь київський Володимир починає будівництво й заселення укріплених міст по берегах річок Десни, Остра, Трубежа, Стугни і Сули. І хоча в літописі не згадується Прилуки й річка, але саме тоді воно й було засноване під іменням Прилук-город. Про це свідчать археологічні знахідки на території давнього прилуцького Валу, на Опанасівському узвозі та на старовинному Квашинському посаді.

Першу письмову згадку про Прилук-город залишив нащадкам київський князь Володимир Мономах. У своєму знаменитому «Повчанні» дітям, князь-воїн розповів про те, як 1085 року вирушив із дружиною зі стін княжого столичного Переяслава назустріч половецькій орді. Зустрівшись зненацька з ординцями у полі, князь уникнув сутички й увійшов у Прилук-город під захист стін фортеці. Зібравшись із силами, він виступив із дружиною і прилучанами проти нападників і винищив їх у кривавій битві під Білими Вежами. Про це свідчить величний пам'ятник на Валу — чотириметрова бронзова скульптура старого князя Мономаха.

Удруге Прилук-город згаданий 1092 року, коли його поруйнували половецькі орди. Згадується місто і 1138 року в числі зруйнованих міст Переяславщини у смутні часи міжусобних воєн між чернігівськими князями й синами Мономаха. Татаро-монгольська навала 1239 року знищила місто, після чого воно відбудувалося лише у 15 столітті українськими князями Глинськими і згадується в історичних літописах 1459 року. Та проіснувало місто всього лише сорок літ і знову страшна руїна 1482 року від кримської орди хана Менглі-Гирея.

Польський період [ред.]

Після Люблінської унії 1569 року, яка об'єднала Польщу і Литву, Прилуки увійшли до Речі Посполитої і перебували в її складі до серпня 1648.

1592 року, князі Вишневецькі почали «ставити слободу». Місто-красень виросло дуже швидко і через 10-12 років було досить значним і великим. У 1604 році місто зненацька захопило військо московського царя Годунова. Як повідомляють тогочасні літописи: «…людей многих мужской і женскої плоті, на остаток і діток на смерть побили й помордовали…»

Козацька держава [ред.]

У середині 17 століття в Прилуках постала неприступна козацька фортеця з валами й ровами, стінами й вежами, церквами й палацами, громадськими будівлями, будинками козацької старшини, купців і ремісників. Тут у 1648 році прилуцьке козацтво було об'єднане у Прилуцький козацький полк, який уписав немало славних сторінок в історію Визвольної війни українського народу.

З 1692 по 1708 рік Прилуцький полк очолював полковник Дмитро Горленко. Він значно розбудував місто й посад, укріпив фортецю, заселив навколишні степи хуторами, сприяв розвитку ремесел і торгівлі, опікувався церквами, школами, притулками, побудував у Прилуках новий собор Різдва в 1697 році, Петропавлівську та Миколаївську церкви з мурами в Густині, заснував у Прилуках два щорічні ярмарки: Іванівський літній та Дмитрівськи — осінній. Горленко за свої кошти побудував церкву, названу на честь гетьмана Мазепи Іванівською.

Прилуки, як і кожне місто тієї пори, мало свої символи: герб і прапор. Герб, наданий місту князями Вишневецькими наприкінці 16 століття, являв собою геральдичний щит блакитного кольору, на якому зображена золота голова бика, проткнута кривою козацькою шаблею.

Від козацької доби збереглися до наших часів і безцінні архітектурні пам'ятки міста, які пов'язані з розквітом українського бароко й правлінням Прилуцьким полком полковників Гната та Григорія Галаганів.

У складі Російської імперії [ред.]

За даними на 1859 рік у місті мешкала 10261 особа (5165 чоловічої статі та 5096 — жіночої), налічувалось 1551 дворове господарства, існували 6 православних церков, 2 єврейських молитовних будинки, лікарня, повітове та приходське училища, поштова станція та завод, відбувалось 4 ярмарків на рік[2].

У першій половині 19 століття стали широко відомі імена двох уродженців Прилук педагогів і письменників Антонського-Прокоповича та Білецького-Носенка. Професор Антон Антонович Антонський-Прокопович (1762–1848) видатний український педагог, випускник знаменитої Київської Академії, ректор Московського університету, автор 26 томів наукових праць. Павло Павлович Білецький-Носенко (1774–1856) — людина феноменальних знань з усіх галузей науки, талановитий педагог, письменник, філолог, етнограф, фольклорист, художник, автор одного з найперших українських словників, повістей, романів, поем, байок, наукових досліджень і розвідок. З Прилуками пов'язані імена двох перших почесних громадян міста Галагана й Скоропадського. Григорій Павлович Галаган (1819–1888) видатний діяч української культури, меценат, громадський і державний діяч, засновник одного з найвідоміших навчальних закладів України — Колегії Павла Галагана. Іван Михайлович Скоропадський (1804–1887) український меценат засновник всесвітньо-відомого Тростянецького дендрологічного парку. З Прилуками і Прилуччиною тісно пов'язане життя й творчість видатних українців Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Остапа Вересая.Край завжди славився народними майстрами, співцями, музиками, не перевелися вони й нині.

У складі УНР [ред.]

Місто було важливим центром влади Української Народної Республіки, яка була постійно загрожена з боку комуністичної Росії. Починаючи з 1918 року влада у місті кілька разів переходить із рук в руки. Остаточна комуністична окупація встановлена 1920.

Комуністичний Голодомор 1932–1933 [ред.]

Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932–1933.

Секретар Прилуцького РПК (Чернігівська область) Робенко повідомляє 19 березня 1933 p.: «… важкий продовольчий стан в районі, особливо в колгоспах, охоплює чим дальше більшу кількість колгоспників… Ми перевели вибіркове обслідування стану колгоспників по 20-ти сільрадам, причому виявлено сімей, що потребують негайної допомоги — 797. В цих сім'ях налічується дорослих 1050 чоловік і дітей 1800 чоловік…Стан харчування в місті теж надзвичайно поганий… на підприємствах кустарно-промислової кооперації робітники зовсім не одержують хліба і серед цих робітників… є 41 опухлий і більше 50-ти чоловік хворих на ґрунті голоду, що на роботу зовсім не виходять…».

До міста стікалися десятки тисяч селян, яких тероризували голодом. Проте самі Прилуки як місто суто українське також було в харчовій облозі, тож навіть заводські їдальні не могли амортизувати ці масові убивства.

Друга світова війна [ред.]

20 травня 1942 року в рамках «очистки Чернігівської області від євреїв» зондеркоманда СД «Плат» в Прилуках знищила 1290 євреїв[3].

Економіка [ред.]

Прилуки є важливим промисловим центром Чернігівської області, в якому розвинуті такі галузі, як нафтогазовидобувна, машинобудування, хімічна, деревообробна, легка, харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів.

Промисловий комплекс міста представлений такими провідними підприємствами[4]:

Тютюнова компанія «В. А. Т. — Прилуки»
НГВУ «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта»
  • АТ Тютюнова компанія «В. А. Т. — Прилуки» (вул. Незалежності, 21) — «Бритіш Американ Тобакко Україна» має багатий та різноманітний асортимент сигарет. До нього належать такі міжнародні марки, як Kent, Vogue, Pall Mall, Viceroy, Lucky Strike, Dunhill, Rothmans, Alliance, а також національні марки — «Прилуки», «Прилуки Особливі», «Козак», «Отаман»;
  • НГВУ «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта» (вул. Вокзальна, 1) — здійснює експлуатацію нафтових та газових родовищ;
  • Прилуцьке управління бурових робіт (вул. Київська, 200) — здійснює буріння свердловин;
  • Прилуцька нафтогазорозвідувальна експедиція (НГРЕ; вул. Пирятинська, 131) — організація і проведення геологічної розвідки нових нафтових та газових родовищ;
  • ВАТ "Прилуцький завод «Білкозин» (вул. Дружби народів, 44) — є єдиним в Україні і одним з нечисленних в Європі підприємством, яке спеціалізується на виготовленні штучних колагенових оболонок для використання у виробництві ковбасних виробів, сосисок та інших харчових продуктів; продукцію експортує до Росії, Білорусі, Бразилії, Китаю, Австралії, США, Туреччини, Греції, Іспанії.
  • Агропромислове об'єднання ім. І. Супруненка ВАТ «Прилуцький хлібозавод» (вул. Пирятинська, 45) — потужне підприємство харчової галузі Прилуччини, яке має статус агропромислового комплексу, у асортименті — понад 40 найменувань хлібобулочних виробів;
  • ВАТ «Будмаш» (вул. Переяславська, 59) — засноване у 1907 році нині підприємство випускає будівельні машини, чавунне лиття, напівпричепи автоцементовоза, цистерни-контейнери, установки для набризку бетонної суміші, вапногасилки, розчинонасоси, компресорне устаткування, підіймачі щоглові, контейнери для будівельного сміття і побутових відходів, замково-залізні вироби і фурнітуру для кортежного будівництва.
  • ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» (вул. Козача, 56) — продукцією підприємства є тара поліетиленова, труби поліетиленові для питного водопостачання та каналізації, плівка парникова, господарчі вироби, спорттовари, іграшки, кабельний пластикат, хімічна сировина, блоки ПП-45 полівінілхлоридні, фенопласт;
  • ЗАТ «Прилуцька швейна фабрика» (вул. Київська, 299) — підприємство (рік заснування — 1943) випускає куртки, брюки, костюми, жакети, пальто, спецодяг, постільну білизну. Підприємство працює на давальницькій сировині;
  • Колективна виробничо-торгова фабрика головних уборів «Корона» (пров. Андріївський, 12) — засноване в 1967 році підприємство виготовляє головні убори та швейні вироби;
  • ТОВ «Укратекс» (в/м-12, буд. 1/47) — підприємство, засноване у 2003 році, займається пошиттям трикотажних виробів, а також верхнього жіночого та робочого одягу із легкої тканини на давальницьких умовах;
  • ТОВ «Алітоні» (вул. Костянтинівська, 62) — здійснює виготовлення заготовок взуття з давальницької сировини, працює від 2004 року;
  • ЗАТ «Вербена» (вул. Вокзальна, 35) — продукція підприємства — шкіргалантерейні вироби, шкільна галантерея, чохли для сноубордів, велосипедні сумки, рюкзаки, барсетки, теки, чохли, тенти, упаковочні мішки для спальників, намети, косметички тощо. Підприємство почало діяти ще в 1934 році.
  • ПП «Прилучанка» (вул. Вокзальна, 35) — продукція виробника: постільна білизна, ковдри, матраци, дитячий асортимент, спецодяг, плаття, халати, карнавальні костюми, одяг для силових відомств, машинна та автоматична вишивка;
  • ТОВ ВТФ «Керамік-Прилуки» (вул. Київська, 250) — засноване у 1999 році підприємство здійснює випуск керамічної цегли;
  • ТОВ «Промсільгторг» (вул. Іванівська, 79) — http://promsilgtorg.com.ua/ — підприємство, засноване 2004 року, випускає близько 40 найменувань опалювальних побутових котлів ТМ «Велгас» парапетних та димохідних;
  • ВАТ «Граніт» (вул. Індустріальна, 6) — на підприємстві, заснованому в 1994 році, здійснюється виробництво бетонних та залізобетонних виробів;
  • КП «Прилуцька міська друкарня» (вул. Ярмаркова, 47) — продукція: бланки, аркуші в 2-3 кольори, газети в 1-2 фарби, книги, журнали, паспорти, інструкції, виготовлення палітурок, переплетення книг, журналів, дипломних робіт, виготовлення вітальних адрес, виготовлення афіш, візитних карток, збірок правового змісту тощо;
  • ВАТ «Прилуцький м'ясокомбінат» (вул. Дружби народів, 34) — підприємство випускає ковбасні вироби, копченості;
  • ТОВ ВКП «Прилуки-Агропереробка» (вул. Дружби народів, 34А) — виробляє м'ясо та субпродукти;
  • ПрАТ «Прилуцький Птахокомбінат» (вул. Щорса, 132) — http://myasolyub.com.ua/ — підприємство випускає понад 50 видів ковбасних виробів, копченостей, паштетів і напівфабрикатів;
  • ВАТ конструкторське бюро «Пожспецмаш» (вул. Костянтинівська, 199-А) — здійснює виробництво пожежних та спеціальних машин;
  • ТОВ «АІР-Поліграф» (вул. Пирятинська, 129) — виготовлення різноманітної рекламної продукції: буклети, календарі, плакати, журнали, книги, газети, повнокольоровий друк на всіх видах паперу та картону, виготовлення етикеток, картонних пакувань, оздоблення поліграфічної продукції;
  • ВАТ «Шляховик» (вул. Київська, 313-А) — здійснює ремонт та будівництво доріг, діє з 1996 року;
  • ТОВ «БУ-1 Прилуки» (вул. Київська, 307) — спеціалізується на будівництві й монтажі магістральних нафто- та газопроводів, продуктопроводів; реконструкції магістральних нафто- і газопроводів; будівництві та монтажі спеціальних трубопроводів; облаштуванні газових родовищ, монтажі установок комплексної підготовки родовищ; облаштуванні нафтових родовищ; будівництві магістральних насосних перекачувальних і компресорних станцій на нафто- і газопроводах; будівництві об'єктів промислового призначення; будівництві сучасних виробничих котелень теплопровідністю 1,8 МВт; житловому багатоповерховому будівництві; ремонтно-оздоблювальних роботах житлових будинків та інженерних споруд.
  • ТОВ "Телерадіокомпанія «ТІМ» — http://tim.ua - інтернет сервіс провайдер.

Освіта [ред.]

Заклади освіти міста Прилук[5]:

  • 8 загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів;
  • спеціалізована ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням інформаційних технологій;
  • 2 гімназії;
  • 1 навчально-виховний комплекс «Школа І ступеня-дошкільний навчальний заклад»;
  • 14 дошкільних навчальних закладів;
  • 3 позашкільні навчальні заклади — Центр творчості дітей та юнацтва, Дитячо-юнацька спортивна школа, Центр науково-технічної творчості молоді.

У місті Прилуки функціонують 4 вищі навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації та один професійний ліцей[6]:

  • Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж імені І. Я. Франка — у 2010 році святкує своє 95-річчя. Цей заклад відомий не лише своїми давніми традиціями, а й славиться своїми випускниками;
  • Прилуцький агротехнічний коледж — заснований у 1931 році і пройшов багато етапів реорганізації у своєму становленні, від 2007 року — агротехнічний технікум, від 2009 року — агротехнічний коледж[7];
  • Прилуцьке медичне училище — за понад 80 років свого існування (відкрите в 1927 році) підготувало понад 7 тисяч медичних працівників для лікувально-профілактичних закладів України та країн СНД;
  • Прилуцький фінансово-правовий коледж — єдиний у Чернігівській області вищий навчальний заклад І рівня акредитації недержавної форми власності. Це наймолодший вищий заклад нашого міста, який заснований у 2001 році.
  • Прилуцький професійний ліцей Чернігівської області — веде свою історію з 1920 року під первинною назвою Індустріальна професійно-технічна школа. Нині здійснює підготовку робітників під конкретного роботодавця.

На території міста за адресою вул. Київська, 220, розміщена GPS/GNSS-станція «Прилуки» PRYL — одна з 12 станцій Української мережі перманентних GPS-станцій.[8]

Культура [ред.]

Міський Будинок культури

Прилуки є культурним осередком Чернігівщини — тут працює декілька клубних і музейних установ, 2 школи естетичного виховання, бібліотеки, діють аматорські самодіяльні мистецькі колективи[9].

Клубні заклади культури Прилук:

  • Міський Будинок культури (вул. Переяславська, 28);

У місті діють дитяча музична школа (вул. Земська, 11), школа мистецтв (вул. Київська, 176), Центр творчості дітей та юнацтва (вул. 1 Травня, 80).

Прилуцькі музеї:

Бібліотеки міста:

  • Міська центральна бібліотека ім. Любові Забашти (вул. Котляревського, 65);
  • Міська дитяча бібліотека (вул. Іванівська, 57);
  • Міська бібліотека № 2 (вул. Садова, 114);
  • Міська бібліотека № 3 (вул. Київська, 78, корпус ІІ);
  • Міська бібліотека № 4 (військове містечко № 12, філія міського Будинку культури).

З кількох кінотеатрів міста, що функціювали ще за СРСР наприкінці 1980-х років[10], не залишилося жодного. У найбільшому Червоному залі колишнього міського кінотеатру з травня 1998 року до червня 2010 року функціонував нічний диско-клуб.

Найбільш значущою подією в сучасному культурному житті міста є Міжнародний молодіжний фестиваль «Мистецькі барви». Він був заснований в 2002 році як регіональний. У 2005 році фестиваль набув статусу Всеукраїнського, а вже в 2006 став міжнародним — у ньому вперше взяли участь виконавці з Росії. У наступні роки у фестивалі «Мистецькі барви» брали участь конкурсанти з Росії, Білорусії, Китаю, Болгарії, Туреччини. У 2012 році з 3 по 6 січня проходив XI Міжнародний молодіжний фестиваль «Мистецькі барви — 2012».[11]

З 2002 в місті діє «Культурно-просвітницька спілка поляків міста Прилуки».

Архітектура [ред.]

Серед монументальних мурованих споруд міста Прилук найстарішою є полкова скарбниця. Вона була побудована для зберігання полкового скарбу, клейнодів і зброї. Стіни цієї зовсім невеликої за розмірами споруди сягають метрової товщини, торці увінчані барочними фронтонами, фасади декоровані пілястрами, профільованим карнизом. Реставрована вона 1989 року. 1720 року в Прилуках на кошти Гната Галагана звели полкову Спаську церкву й високу муровану дзвіницю, яка одночасно слугувала й брамою-проїздом на територію замку. Ця гарна, ошатна споруда, разом із невеличкою однонефною церквою Святого Миколая-Чудотворця побудована у стилі бароко.

На початку 19 століття, після пожежі, пам'ятку дещо перебудували у модному тоді стилі ампір. Ця чудова архітектурна пам'ятка була дуже пошкоджена. Реставрована і повністю відновлена у 1986 році. Усі ці три споруди і утворюють єдиний архітектурний ансамбль неповторної краси.

Загадковою й романтичною спорудою є ще одна кам'яниця в центрі старого міста, що раніше нагадувала середньовічний шляхетський замок із баштою та вузькими вікнами-бійницями, збудований у старовинній родовій садибі знаменитого козацько-старшинського роду Скоропадських. Ця двоповерхова споруда, за багато років свого існування, декілька разів перебудовувалась, але й нині зберігає елементи барокової архітектури 18 століття.

Ось так, у 18 столітті, старовинні Прилуки, прикрасилися чудовими архітектурними пам'ятками козацької доби, які й нині, майже через три століття, викликають захоплення й повагу до майстрів-будівничих тієї давньої пори.

Собор Різдва Богородиці у Прилуках

Лишило по собі сліди в Прилуках і наступне 19 століття, яке в архітектурі вважається епохою класицизму, тобто, класичного або ампірного стилю. Найзначнішою й найкращою спорудою ампірного стилю є собор Різдва Пресвятої Богородиці, побудований у 1806–1817 роках, на місці двох старовинних прилуцьких церков. Новий храм із трьома престолами на честь Різдва Пресвятої Богородиці, Варвари Великомучениці та Святого Олександра Невського освячений у 1817 році. Усередині, на стінах збереглися залишки олійного розпису початку 19 століття.

У цей же період побудовані й храми у колишніх передмістях, які збереглися до наших днів і є оригінальними архітектурними пам'ятками міста. 1865 року побудована Іванівська мурована церква з дзвіницею, її стрункий силует чудово вписався в панораму старовинного міста. Без сумніву, вона була тоді, та й нині є однією з найкращих архітектурних споруд у місті. Нині храм відновлено у первісному вигляді. Така ж мурована, одноверха, разом із дзвіницею, Миколаївська церква, побудована у стилі українського модерну на Сорочинцях. У так званому «парафіяльному» стилі споруджено 1878 року, на місці старовинної церкви, дерев'яний п'ятибальний храм в ім'я Трьох Святителів на Кустівцях.

Починаючи з другої половини 19 століття Прилуки інтенсивно забудовувалися будинками-особняками і громадськими спорудами з оригінально й самобутньо трактованими фасадами. В основному це були дерев'яні рублені будинки обкладені цеглою, прикрашені дерев'яним різьбленням, керамічними кахлями, вазами, ліпниною

Досить цікавими, загалом унікальними є архітектурні ансамблі заїжджого двору Густинського монастиря з Пантелеймонівською церквою, готелем для ченців і притулком для бідних.

На зміну класицизму, наприкінці 19 — на початку 20 століть у європейській архітектурі запанував стиль модерн. У Прилуках збереглися лише три пам'ятки, побудовані у цьому стилі, але трактовані дещо стримано й самобутньо. Це — невеликий садибний будинок Льодіна на Лапинцях (вул. Густинська), будинок-особняк купця Косицького, в якому містився Російсько-Азійський банк, а нині міститься ресторан «Удай» і магазини на Київській вулиці. Найкраще зберігся модерновий особняк колишнього міського голови купця Кисловського (міський відділ земельних ресурсів) на центральній вулиці, але й він утратив оригінальний парковий фасад із сходами.

Однією з найпомітніших споруд у панорамі старовинного міста є колишній Стрітенський мурований собор на Галаганівській вулиці, побудований 1889 року в пам'ять про загиблого російського імператора Олександра ІІ. У нашій місцевості це досить рідкісна споруда, за типом — тринефна базиліка з трьома куполами (не збереглися) над головним входом. З 1930 року в храмі розмістився краєзнавчий музей, заснований в 1919 році. Колись музей мав велику і надзвичайно цінну художню колекцію, яка складалася із шедеврів українського, російського та західноєвропейського мистецтва 17-19 століття.

У місті близько 2 десятків пам'ятників.

Докладніше: Пам'ятники Прилук

ЗМІ Прилук [ред.]

Телебачення [ред.]

Радіо [ред.]


Газети [ред.]

  • Прилуччина, вул. Київська, 220, тел./факс: 04637 5-20-85, тел.: 04637 5-03-39, 04637 5-30-73, http://priluchina.com.ua
    Одне з найстаріших у Чернігівській області видань, яке бере початок 27 червня 1914 року, коли побачив світ перший номер громадсько-політичної, економічної і літературної газети «Прилукскій голос». Далі були «Известия…», «Вісти», «Правда Прилуччини». З жовтня 2002 року правонаступницею міськрайонної газети стало обласне видання «Прилуччина у новинах, подіях, коментарях».
  • АИР, вул. Вокзальна, 8, тел.: 04637 3-23-13, 04637 3-31-73, email: info@air-germes.com, http://air-germes.com/
  • Град Прилуки, вул. Незалежності, 78, тел./факс: 04637 3-52-99, http://gradpryluky.info
    Газета територіальної громади міста Прилуки. Виходить з 5 грудня 2001 року один раз на тиждень.
  • Відомості Чернігівщини
    Виходить з 15 лютого 2012 року.
  • В двух словах
  • Світанок над Удаєм

Журнали [ред.]

Інтернет [ред.]

  • Інформаційно-розважальний портал Прилуки.інфо — http://pryluky.info
    Новини, фотогалерея, 360° панорамні фото міста, форум, каталог підприємств та організацій міста, безкоштовні оголошення, довідкова інформація
  • Знаю.org — http://znayu.org
    Що цікавить прилучан, чим живуть Прилуки? Альтернативна точка зору на проблеми міста. Сайт дає змогу подати факти, які офіційно не висвітлюються і висловити точку зору на них.

Видатні люди [ред.]

Історичні особи
Прилуцький пам'ятник Миколі Яковченку майже тотожний з київським
Сучасники

Міста-партнери [ред.]

Прилуки мають партнерські відносини з 3-ма закордонними містами:

Див. також [ред.]

Виноски [ред.]

  1. ↑ Прилуки // Дні міст України на www.calend.ru
  2. ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 13)
  3. ↑ Інститут історії України, 20 травня
  4. ↑ Основні підприємства міста на Прилуки — Офіційний сайт міста
  5. ↑ Галузь освіти міста Прилуки на Прилуки — Офіційний сайт міста
  6. ↑ Вищі навчальні заклади міста Прилуки на Прилуки — Офіційний сайт міста
  7. ↑ Історія Прилуцького агротехнічного технікуму на офіційній веб-сторінці
  8. ↑ Український центр визначення параметрів обертання Землі Головної астрономічної обсерваторії Національної Академії наук України — Українська перманентна GPS-мережа.
  9. ↑ Культура на Прилуки — Офіційний сайт міста
  10. ↑ Чернігівщина: Енциклопедичний довідник., К.: УРЕ, 1990, стор. 658 (стаття «Прилуки»)
  11. ↑ Офіційний сайт фестивалю «Мистецькі барви»
  12. ↑ Міста-партнери на pryluky.org (Прилуки. Офіційний портал)

Посилання [ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Прилуки
Повітовий центр
Прилуки
Міста та містечка
Волості
Основні поселення
(від 900 мешканців на 1859 рік)
Культові споруди (на 1908 рік)
Міста:
Смт:
Райони
Flag of Chernihiv Oblast.svg
Міста обласного значення
Ніжин • Прилуки • Чернігів
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Прилуки&oldid=12658060