Примексиканська низовина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Примексиканська низовина — низовина в Північній Америці, розташована на півдні США і північному сході Мексики і охоплює узбережжя Мексиканської затоки. На північному сході переходить в Приатлантичну низовину, на півночі межує з Центральними рівнинами, горами Аппалачі і Уошито.

Рельєф і геологія[ред.ред. код]

Примексиканська низовина складена товщею морських і річкових осадових порід потужністю до 6-10 км, що містить великі родовища нафти і газу. Максимальна ширина становить 350 км, висота — до 150 м. Поверхня низовини поступово підвищується з півдня на північ, утворюючи кілька паралельних куестових гряд. Примексиканську низовину перетинають долини великих річок — Міссісіпі, Алабама, Бразос і Ріо-Гранде. Уздовж узбережжя розташовано багато лагун.

Клімат і рослинність[ред.ред. код]

Клімат змінюється від субтропічного на півночі до тропічного на півдні. Кількість опадів на рік: 600–800 мм на заході, 1200–1500 мм на сході. Розвинені красноземних, дерново-карбонатні та дерново-алювіальні грунти. Широко поширені болотні грунти. Понад третини території покрито лісами (соснові бори, змішані та галерейні ліси). На заході переважає савана.

На більшій частині території — посіви бавовнику, на узбережжі — плантації тютюну, цукрового очерету і рису. Великі портові міста: Новий Орлеан, Х'юстон, Корпус-Крісті, Тампіко, Веракрус.