Приморське (Кілійський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Приморське
Липованська церква в Приморському
Липованська церква в Приморському
Країна Україна Україна
Область Одеська область Одеська область
Район/міськрада Кілійський
Рада Приморська сільська рада
Код КОАТУУ 5122383001
Основні дані
Засноване 1945
Колишня назва Жебріяни, рум. Jibrieni
Населення 1612
Площа 2,02 км²
Густота населення 971,79 осіб/км²
Поштовий індекс 68353
Телефонний код +380 4843
Географічні дані
Географічні координати 45°31′15″ пн. ш. 29°36′20″ сх. д. / 45.52083° пн. ш. 29.60556° сх. д. / 45.52083; 29.60556Координати: 45°31′15″ пн. ш. 29°36′20″ сх. д. / 45.52083° пн. ш. 29.60556° сх. д. / 45.52083; 29.60556
Середня висота
над рівнем моря
м
Водойми море
Місцева влада
Адреса ради 68350, Одеська обл., Кілійський р-н, с.Приморське, вул.Леніна,13а , тел. 3-42-31
Карта
Приморське (Україна)
Приморське
Приморське
Приморське (Одеська область)
Приморське
Приморське

Примо́рське — село в Україні, Кілійського району Одеської області. Населення становить 1895 осіб. Територія має рівний рельєф. У радіусі 30 км зосереджено велике скупчення водойм Дунайського і Північно-причорноморського басейнів. За даними перепису 2001 року в селі мешкало 1 612 осіб, територія — 2,02 км²[1].

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Приморське розташоване на південному-заході України. В адміністративно-територіальному відношенні — поселення сільського типу Кілійського району Одеської області України.

Відстань до районного центру (Кілія) становить 12 км. Відстань до обласного центру — м. Одеси — приблизно 208 км напрямки, автошляхами — 208 км.

Рельєф і ґрунти[ред.ред. код]

Територія Приморського належить до південно-західної околиці Східно-європейської рівнини Причорноморської низовини та розташована в Жебріянівській балці з відносно рівним пологим рельєфом, що підноситься над рівнем моря на 36 — 28 м. Найвищі точки рельєфу розташовані в північно-західній частині села з ухилом на південний схід.

Розташування села на Східноєвропейській платформі зводить до мінімуму прояви таких стихійних явищ, як землетруси та вулканізм.

Південно-західні поля села Приморське

Ґрунтовий покрив, представлений головним чином південними середньопотужними чорноземними ґрунтами Придунайської степової провінції Степової зони. Загальна потужність гумусових горизонтів коливається 30 — 120 см, мають темно-сірий колір із коричнюватим відтінком та високу природну родючість, завдяки чому широко застосовуються для вирощуванння зернових (жито, кукурудзи, ячменю та рису), технічних (соняшника), баштанних та садових культур, а також овочів (капусти, помідорів, болгарського перцю та інших видів) та виноградарства.

З метою захисту ґрунтів від вивітрювання вологи, запобігання вимерзання посівів та ерозії ґрунтів територію вкрито сіткою лісосмуг (акацієвими і дубовими деревами) та умовно поділено на ділянки в 100 — 200 га.

Майже немає родовищ корисних копалин, що розробляються, за винятком будівельних матеріалів (вогнетривка глина). На південній околиці села діє глиняний кар'єр площею 200 000 м² та глибиною до 30 м. Глина залягає на невеликій глибині (30—80 см) та видобувається відкритим методом.[2][3]

Водна система[ред.ред. код]

Внутрішні води південноодеського регіону належать басейнам річки Дунай та Північного Причорномор'я. У радіусі 30 км від Приморського зосереджено багато різних водоймищ. Найбільші з них на північному сході: штучний солоний лиман Сасик (Кундук), відділений від моря лише вузькою смугою піщано-черепашкового пересипу.[4]

На півдні протікає головна водна артерія Європи — річка Дунай, Кілійське гирло в її нижній течії. Ріка має важливе господарське значення для зрошування, судноплавства та забезпечення питною водою мешканців регіону. Однак низький рівень північного узбережжя є ризиком підтоплення території села водами Дунаю. Село розташоване неподалік Чорного моря, на східному березі якого розташовано Приморську курортно-розважальну зону та Вилківський рекреаційний комплекс зеленого туризму.

Жебріянська бухта знаходиться на сході на відстані 2 кілометрів від села.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Приморського помірно-континентальний з м'якою короткою, малосніжною з частими відлигами зимою та теплим, рідше спекотним тривалим літом, однак із недостатньою вологістю. Зима триває із середини листопада до кінця березня (4,5 місяці), середня температура складає +0,8 °C. Найхолоднішим місяцем року є січень, середня його температура становить −0,5 °C, морози не нижче −22,8 °C. Літо триває із середини травня до кінця вересня (4,5 місяці), середня температура становить +20,8 °C. Найтепліший місяць — липень, середня температура +21,7 °C, спека не більше +37,8 °C[5].

 
Клімат Приморського
Температура
Місяць Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Абсолютний максимум,  °C 16,1 21,1 26,1 27,8 31,1 37,8 37,2 36,1 33,9 31,1 25,0 18,9 37,8
Середній максимум,  °C 2,8 3.3 8,3 15,0 21,1 25,0 26,7 26,7 22,8 16,1 8,3 3,9 15,0
Середня температура,  °C −0,5 0 4,4 10,6 16,1 20,0 21,7 21,1 17,2 11,7 5,0 1,1 11,1
Середній мінімум,  °C −3,9 −3,3 0,5 6,1 11,1 15,0 16,1 15,6 11,7 6,7 1,1 −1,7 6,1
Абсолютний мінімум,  °C −20,0 −22,8 −18,3 −2,2 0 6,7 10,0 4,4 −2,2 −7,8 −16,1 −16,2 −22,8
Кількість опадів
Місяць Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Всього
Норма опадів,  мм 20 30 40 40 50 80 60 50 30 30 40 40 580

За рік випадає 400 — 600 мм атмосферних опадів. Найдощовими місяцями є червень, липень та листопад, протягом яких місячна кількість опадів становить близько 60 — 80 мм. Найсухішими місяцями є січень і лютий, коли випадає 20 — 30 мм. Нерідким явищем є тумани та роса. Спостерігати їх можна впродовж усього року, але найчастіше тумани з'являються в холодній половині року, тоді як роса — в літній.

Середньорічна швидкість вітру — 3,8 м/с (за даними ГМС Усть-Дунайськ[6]). Із вересня по квітень найбільшу повторюваність мають вітри від N (18-41%) та від NW (12-26%). Лише в травні взагалі не спостерігається чіткого переважання якого-небудь напрямку вітру. У червні-серпні переважаючим стають вітри від S і Е, повторюваність кожного напрямку сягає 35%.

Градація швидкості вітру, %
Місяць Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
0 м/с - 5 м/с 52,4 54,4 49,6 56,5 62,1 64,2 65,2 67,6 63,3 48,2 48 47 56,5
6 м/с - 10 м/с 37,8 33,9 41,3 37,6 33,2 32,3 31,3 29,1 31,7 41,8 38,3 41 35,8
11 м/с - 15 м/с 9,1 10,3 7,6 5,8 4,5 3,3 3,4 3,3 4,5 8,8 12,6 10,3 6,9
16 м/с - 20 м/с 0,7 1,4 1,5 0,2 0,1 0,3 0,1 0 0,6 1,2 1,2 1,2 0,8

Процеси в живій природі дуже залежні від тривалості світлового дня, що особливо впливає на процес фотоперіодизму живих організмів. Для регіону довгота дня наступна:

Світловий день (на кожне 22 число місяця)[7]
Місяць Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Початок сутінків, год 6:59 6:19 5:27 5:26 4:40 4:25 4:49 5:31 6:13 6:53 6:34 7:03
Схід сонця, год 7:32 6:50 5:57 5:59 5:16 5:04 5:26 6:04 6:43 7:23 7:08 7:38
Сонце в зеніті, год 12:09 12:11 12:04 12:56 12:54 12:59 13:04 13:00 12:50 12:42 11:43 11:55
Захід сонця, год 16:46 17:32 18:12 19:54 20:32 20:54 20:40 19:56 18:56 17:59 16:18 16:13
Кінець сутінків, год 17:19 18:03 18:42 20:26 21:08 21:33 21:17 20:28 19:26 18:30 16:51 16:48
Тривалість дня, год 9 ч 
14 м
10 ч 
42 м
12 ч 
15 м
13 ч 
55 м
15 ч 
16 м
15 ч 
50 м
15 ч 
14 м
13 ч 
52 м
12 ч 
13 м
10 ч 
36 м
9 ч 
10 м
8 ч 
35 м
Тривалість ночі, год 14 ч 
56 м
13 ч 
18 м
11 ч 
45 м
10 ч 
5 м
8 ч 
44 м
8 ч 
10 м
8 ч 
46 м
10 ч 
8 м
11 ч 
47 м
13 ч 
24 м
14 ч 
50 м
15 ч 
25 м
Сонячне сіяння, год/міс 69 ч 
36 м
79 ч 
12 м
144 ч 208 ч 
48 м
276 ч 304 ч 
48 м
348 ч 321 ч 
36 м
249 ч 
36 м
175 ч 
12 м
69 ч 
36 м
60 ч

Фауна і флора[ред.ред. код]

Різнотравна-типчакова і ковилова степна рослинність через активну антропогенну дію в первинному вигляді збереглася лише на невеликих заповідних ділянках Чорноморського узбережжя та деяких островах Дунаю (біосферний заповідник «Дунайські плавні»[8]). Серед життєвих форм флори переважають багаторічні трав'янисті рослини (56%). Частка однорічних приблизно вдвічі нижча — 27%. У цілому трав'янисті рослини становлять близько 90% флори. На долю дерев, чагарників, чагарничків, напівчагарників і напівчагарничків припадає лише 10% флори. Серед деревних рослин переважають дерева, найпоширеніші види: дуб черешчатий, акації жовта, біла і софора, клен гостролистий і татарський, горіх грецький, ясен, липа, смородина, обліпиха крушиновидна, шипшина, барбарис тощо.[9]

Фауна різноманітна.[10] Зустрічається багато видів плазунів відділу ящірок (різнокольоровий ящур, прудка і кримська ящірки) та змії (звичайний і водяний вуж, звичайна і східна степна гадюки), а також європейська болотна черепаха.

Водяться хвостаті земноводні (звичайний та гребінчастий тритони) і безхвості (кумка червоночерева, звичайна квакша, звичайна і зелена жаби, трав'яні, ставкові та озерні жаби).[11]

Серед птахів мешкають горобцеподібні (горобці, зяблики, шпаки, ворона, синиці, соловей, жайворонки, ластівки), куроподібні (перепілка, сіра куріпка, фазани), лелекоподібні (сіра та білі чаплі), гусеподібні (лебідь-шипун, сірий гусак, сіра качка, качка кряква), ржанкоподібні (чайки, кулики-сороки), хижі (орлан-білохвіст, орел-могильник, степовий орел), також вухата та болотяна сови, сокіл, дятли, зозулі, голуби та баклани.[12]

Більшість видів належать плацентарним ссавцям, які в регіоні представлені комахоїдними (їжаки, кроти, землерийки), гризунами (миші, щури, білки, бобри, ондатри, нутрії, звичайні хом'яки, крапчастий бабак і ховрах, великий тушканчик), зайцеподібними (заєць-русак, дикий кріль), хижими (кішки, собаки, лисиці, європейська норка, горностай, куниці, єноти), рукокрилими (кажани) та копитними звірами (коні, корови, свині, кози, вівці, віслюки, дикий кабан).[13]

Територія села перебуває в ареалі рідкісних видів звірів і птахів, занесених до Червоної книги України: соня, сліпаки, лісовий кіт, біла лелека, степовий журавель, ходуличник і рожевий пелікан[14].

Фауна південно-західного регіону України
Igel.JPG Vulpes vulpes laying in snow.jpg Лебедь-шипун.jpg Hyla arborea01.jpg CarassiusCarassius8.JPG Emys orbicularis 2009 G1.jpg

Екологія[ред.ред. код]

Внаслідок історичного розвитку і природних факторів, сільськогосподарська галузь є провідною, тому антропогенне навантаження на екологію задовільне. Промислові підприємства розташовані здебільшого на околиці села та протягом останнього десятиріччя більшість з яких не експлуатується. Об'єкти атомної енергетики, уранодобувної та хімічної промисловості перебувають на великій відстані від села[15].

На якість атмосферного повітря здебільшого впливають вихлопні гази автотранспорту та стаціонарних печей домівок, однак їх вплив є низьким, не більше 0,3 ГДК (гранично допустимій концентрації шкідливих речовин)[16].

Якість води не відповідає санітарно-хімічним і бактеріологічним нормам на 6,3% ГОСТ 2874-82 «Вода питна». Зношеність водопровідної мережі задовольняє потреби лише 56,8% населення. Середньорічна водозабезпеченість одного мешканця становить близько 10 тис. м³, що на 67% нижче норми, яка визначена Європейською економічною комісією ООН.

Ґрунти регіону належать до найбільш родючих ґрунтів України, з вмістом гумусу 3 — 7%. Дозоване вживання мінеральних добрив і пестицидів (для захисту рослин і боротьби з бур'янами) лише позитивно впливає на нормальний круговорот речовин регіону і запобігає акумуляції в ґрунті сполук металів (заліза, ртуті, свинцю, міді та ін.), важких металів і вуглеводнів[17].

Важливим чинником екосистеми Приморського є його розмірений ритм життя, низький рівень шуму та вібрацій. Інтенсивний розвиток паркової зони разом із позитивними стресовими показниками є каталізаторами формування здорового суспільства.

Історія[ред.ред. код]

Німецько-радянська війна. У березні-серпні 1944 року в ході Умансько-Ботошанської та Яссько-Кишинівської наступальних операцій військами 2-го і 3-го Українських фронтів територія Бессарабії знову звільнена. 24 серпня 1944 року до 17:00 години румунські війська залишають село Кара-Махмет. Наступного дня на територію села вводяться війська 3-го Українського фронту. Бойових дій на території села не відбувалося. В операції з ліквідації залишків окупантів у селі загинув воїн-визволитель І. Ф. Градунов. З приходом радянських військ, на околиці села встановлюються чотири артилерійські гармати і розпочата мобілізація воєнноздатного населення. На фронтах Другої світової війни билися 534 жителя села, 223 з них загинули. За мужність і відвагу, проявлені на фронтах, орденами і медалями СРСР нагороджено 317 осіб. У складі радянських військ карагметчани брали участь у звільненні територій Румунії, Болгарії, Угорщини, Чехословаччини, Польщі і Німеччини від загарбників, а також брали участь у штурмі Рейхстагу (Резвий Олексій Іларіонович, Александренко Григорій Маркович і Коновка Федір Іванович). 9 травня 1975 року, до тридцятиріччя перемоги у німецько-радянській війні, відкрито пам'ятник на честь загиблих радянських воїнів, вихідців з Шевченкового[18].

Карта Одеської області в складі СРСР

Повоєнні роки. З метою забезпечення виробничого і технічного обслуговування робіт, на території Південної Бессарабії реалізовувався план створення машинотракторних станцій. У вересні 1944 році організовано Помазанську МТС (першим її директором стає С. Я. Заборовский), також при ній запрацювали перші курси трактористів, де навчалося близько 15 карагметчан. У Парапорах у цей час починає роботу державна компанія «Морфлот», що обробляє землю. Навесні 1945 року Кілійський РК КП України ставить питання про організацію колективних господарств на селі. Протягом 20-30 квітня було вирішено провести в сільських радах організаційні збори про прийняття статуту земельних громад. По району затверджено 36 громад, зокрема 6 — у Кара-Махметі (на цей час село налічує 1 262 двір з 2 014 працездатного населення). Ініціативними групами організовані колгоспи: імені Кірова (головою обрано З. В. Балтянского), імені Шверника (Г. І. Аністратенко), імені Мікояна (Н. Т. Захарченко), імені Шевченка (А. Е. Шкурина), ім. Жовтневої революції (в селищі Парапори 1947 році, Д. П. Шкурина) та ім. 30-річчя Радянської Армії (П. Л. Мишолов). Колгоспам поставлялася сільгосптехніка, посівний матеріал, худоба, добрива, виділялися кредити й позики. Однак багато з колгоспів були слабкими в організаційному і господарському відношеннях, через що влітку в 1950 році починається їх об'єднання: КХ ім. Кірова з КХ ім. Шевченка об'єднано у КХ ім. Кірова (головою став А. Т. Лисенко), КХ ім. Шверника з КХ 30-річчя РА — КХ ім. Шверника (С. Я. Заборовский), КХ ім. Мікояна з КХ ім. ЖР — у КХ ім. Мікояна (Н. Т. Захарченко). 1955 року відбулося останнє об'єднання трьох колгоспів в єдине господарство «Україна». Головою було обрано С. Я. Заборовского, а з лютого 1957 року — Герой Соціалістичної Праці — Музику Миколу Антоновича, який пропрацював на посаді до 1993 року. За господарством закріплюється 9 868 га землі, зокрема 7 132 га ріллі, 110 га садів, 565 га виноградників. Великої рогатої худоби 3 163 голови, зокрема, корів — 975 гол., свиней — 5 706 гол., овець — 3 675 гол., птахів — 15 898 гол. Господарство виробляє 6 900 тонн зерна, овочів 362 т, 153 т картоплі, соняшнику 206 т, 1 075 т винограду, 1 326 т молока, удій на корову склав 1 775 кг, виробництво м'яса — 607 т, шерсті — 8,8 т, яєць — 435 тис. штук. 1963 року фонд зарплати в колгоспі склав 334 994 рубля, 1970 — 2 354 484 рубля. До 80-х рр. прибуток колгоспу становить 3,5-4 млн рублів, господарство виробляє 21 тис. тонн зерна, налічує понад 20 тис. свиней, близько 7 тис. великої рогатої худоби, 10 тис. га землі, в землеробстві була впроваджена нова технологія — чекова. Господарська система замкнута. Господарство виробляло в державний фонд понад 2 тис. тонн м'яса, 5 700 тонн ВРХ, птиці до 400 тонн, свиней до 25 000 тонн. Мало більш 500 га виноградників, збирало близько 4 500 тонн винограду. Вартість основних засобів дорівнювала 1 млн 323 тисячам рублів. Зайнятість — 1 789 чоловік працездатного населення Шевченкове. Господарство є постійним учасником ВДНГ СРСР, в 1973 році нагороджено Червоним прапором Міністерства сільського господарства СРСР, ЦК профспілки робітників і службовців сільського господарства та заготовок[19].

Водоканал Лаптиш

У травні 1946 року відбулося документальне перейменування села на честь поета-кобзаря Тараса Григоровича Шевченка. Змінюється і устрій. Головою сільради знову обрано Я. Т. Лисенка. У грудні створено партійну організацію при сільській раді, секретарем обрано С. А. Морозова. 1942 року[Джерело?] з'являються комсомольська і профспілкова організації, що складаються з 408 членів ВЛКСМ. З 1946 року створюються три територіальні партійні організації, що об'єднують 101 комуніста і вирішують організаційно-партійні питання села. Першим секретарем парторганізації колгоспу Кілійської РК КП України став В. Г. Альтов[20].

У 1944 році житловий будинок, на розі вулиць Леніна і Чернишевського, пристосований і обладнаний під амбулаторію. Наступного року відкрито інфекційне відділення, розраховане на 10 ліжок. З часом працюють терапевтичне відділення і родовий будинок. 1945 року до село надіслано лікарів Е. І. Андрощук, Е. К. Замкович, Е. М. Поповская. 1955 року з Болгарії прибуває сім'я лікарів Шустових — Володимир Дмитрович і його син Борис. 1959 — лікарі І. М. Хаценко, Е. Н. Ніколаєва, Е. П. Зіміна. 1960 — зубний лікар К. П. Калмиков. У 1960 році в лікарні був рентгенкабінет, зубний кабінет, пральня, кухня. В цей період на кожній фермі встановлюється профілакторій. 1981 року здано в експлуатацію будівлю поліклініки зі стаціонарним відділенням на 70-75 ліжок[19].

З вересня 1946 року школа стає семирічною, а навчання ведеться українською мовою. Очолює школу Г. І. Курц, вчителями були Л. Р. Блажко, М. О. Чернявськая, Л. І. Усатенко, Г.Сліпко, А. Г. Давиденко. 1954 року відкрито першу Шевченківську середню школу, чому багато посприяв її директор О. Я. Кореновский. 1959 року при ній почала працювати вечірня середня школа, а також організована учнівська виробнича бригада, що складалася з учнів 10-11 класів, яким було виділено 105 га землі і трактор із зобов'язанням виростити 35 ц/га кукурудзи. З 1966 року в школі діє клуб інтернаціональної дружби імені Е.Тельмана. Також при школі організовано консультаційний пункт районної заочної школи і регулярно випускався «Комсомольський прожектор»[21].

у 1945-1946 роки на базі Пугачовського цегельного заводу після капітальної реконструкції організовано Шевченківський завод з регулярним випуском цегли, першим директором його став Дмітришин. У 60-70-ті роки випуск цегли напівсухого пресування з жовтої глини (на той час в УРСР було 3 таких заводи) досягає 11-14 млн штук на рік, в цей час заводом тривалий час керує А. А. Колпак. Для робітників заводу (близько 100 чоловік), побудовані два двоповерхових будинки, а також будинок відпочинку на березі Чорного моря.

Чекове вирощення рису поблизу села

1949 року на базі 9 господарств пайовиків утворена міжгосподарську інкубаторну птахівну станцію продуктивністю більше 50 млн яєць на рік, де спочатку завідувачем був Г. І. Палюга. 1959 року ІПС переобладнано на 42 тис. яйцемісць і створений сектор охолодження качиного яйця, що дозволило збільшити відсоток виходу молодняка до 84 одиниць[22].

1957 року споруджено пам'ятник кобзарю Тарасу Григоровичу Шевченку (скульптор Недопака) і побудована будівля Клубу № 6 із залом для глядачів на 600 місць. Того ж року партійна організація і правління колгоспу «Україна» організували випуск газети «Колхозная жизнь» висвітлюючи життя трудівників; у квітні розпочато будівництво Шевченківського парку. 1955 року створено міжколгоспну дизельну електростанцію на 560 КВт., що вперше електрифікувало село. 1956 року побудовано першу чергу каналу «Міжколгоспний». 3 вересня 1958 внаслідок сухого клімату в регіоні відкрито головний шлюз водоканалу Лаптиш. Однак крім позитивних наслідків зрошувальна система сприяла підняттю підземних вод, у селі виникає солонець, тому на початку 80-х років споруджено канал для відведення грунтових вод. 1958 року складено план перебудови Шевченкового, що був затверджений Радою Міністрів Укрїни. Відповідно до генплану вирівнювалися вулиці, почалося планове будівництво приватних і суспільних будівель, контроль покладено на сільську раду[23].

У 60-ті роки в господарстві значно розширюється будівництво ферм, адміністративних будівель, водопроводу, насосних станцій, дитячих садків, розпочато будівництво зрошувальних систем, завершується електрифікація господарства. У 1960 році організовано насіневі господарства, що забезпечували район різними сортами культур, а також прищеплювальна майстерня з вирощування виноградних саджанців продуктивністю 1 млн саджанців на рік. 1961 року завершився перший етап будівництва водопроводу, для подачі в село прісної води з Лаптиша.

У незалежній Україні (1991 — наш час)[ред.ред. код]

Карта України

Після проголошення 24 серпня 1991 року Верховною Радою УРСР Акту про незалежність Україна та проведення всенародного референдуму 1 грудня 1991 року і обрання Президентом України Леоніда Кравчука почався новий етап в історії країни.

У зв'язку зі зміною політико-економічної ситуації в країні село відчуває серйозні труднощі в економічному і соціальному житті: скорочуються обсяги промислового виробництва і відбуваються затримки з виплатою зарплат. Промислові підприємства і колгосп села опинилися на межі банкрутства.

Важливою ланкою перебудови виробничих відносин в аграрній сфері України в 1990-х роках була земельна реформа. З 1993 року в Приморському зі спеціального земельного фонду земель колгоспу «Україна» громадянам села, які мають бажання організовувати фермерське господарство, надаються земельні ділянки. Колективне господарство «Україна» реформується в Колективне сільськогосподарське підприємство «Україна». У 2003 році КСП «Україна» припиняє свою діяльність, що стимулює процес виділення власницьких паїв.

Через зниження рівня життя населення на початку 1990-х років демографічна ситуація у Приморському змінюється: працівники, які були зайняті на промислових підприємствам села та у сільському господарстві, перекваліфіковуються в інші сфери економіки. Значна частина людей виїжджає на заробітки у великі міста. Торгівля стала новим джерелом доходів для жителів. З 1995 року у селі відкриваються об'єкти торговельної інфраструктури, а станом на 2010 рік тут нараховується близько 40 об'єктів роздрібної торгівлі та побутового обслуговування, також більше 10 підприємств барно-ресторанного господарства.

Перше десятиліття XXI століття характеризується зростанням соціально-економічного добробуту Приморського. Зараз на території Приморського ведуться роботи з відновлення та реконструкції дорожньої мережі, а також будуються перша і друга черги нових головних водопровідних споруд.

Органи влади[ред.ред. код]

Управління селом здійснюється Приморською сільською радою на чолі з Приморським сільським головою.

Суб'єкт місцевого самоврядування
 
 
Територіальна громада
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сільський голова
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Представницький орган
 
 
 
 
Рада сільських депутатів
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Постійні (тимчасові) комісії
 
 
 
 
 
 
 
Виконавчий орган
 
Виконавчий комітет сільської ради

Населення[ред.ред. код]

Чисельність населення станом на 1 січня 2011 рік склала 1895 чоловік. Значна частина економічно активного населення зайнята в сільському господарстві.

Економіка[ред.ред. код]

Сільське господарство[ред.ред. код]

Земельні ресурси. Співвідношення тепла, світла, вологості і якості ґрунтів створюють сприятливі агрокліматичні умови для розвитку сільського господарства. У структурі земельного фонду виділяють: 59,6% оброблюваних земель (рілля, сади, виноградники); 18,3% — луги і пасовища; 8,2% — антропогенні ландшафти і 23,1% малопродуктивних територій. Сільськогосподарські угіддя займають 113,88 км² (11 388 га), у тому числі 8 639 га орної землі, 89 га виноградників, 28 га садів, а також 129 га сінокоси і пасовища. Внаслідок посушливого клімату 4 391 га оброблюваних земель зрошуються.[24]

Агропромисловий комплекс вельми однобокий і включає лише сільське господарство, яке представлене 35 фермерськими і 1 723 особистими підсобними господарствами[25].

Рослинництво. У структурі землеробства розвинене вирощування: зернових (пшениця, рис, ячмінь), технічних (соняшник) і овочебаштанних культур (картопля, капуста, помідор, перець, кавун, диня тощо), а також виноградарство. Крім того для внутрішніх потреб села розвивається: садівництво, вирощування грибів та зернобобових і кормових культур.

Тваринництво. Промислове значення мають галузі свинарства, птахівництва, скотарства (молочна та м'ясна середня і велика рогата худоба) та аквакультура. Розвивається бджільництво, кролівництво.

Промисловість[ред.ред. код]

На час розпаду СРСР на території Приморського зберігався великий виробничо-технічний потенціал, але значна частина виробничих потужностей в ході стихійної приватизації 1990-х років перестали працювати.

Торгівля та послуги[ред.ред. код]

Фінансові послуги. Банківські послуги надають Приморські відділення Ощадбанку.[26]

Транспорт[ред.ред. код]

Автомобільний транспорт. Шевченкове — важливий автотранспортний вузол Кілійського району. Село стоїть на перехресті головних регіональних автомагістралей: Ізмаїл — Вилкове (Захід — Схід) та Т 1630 Кілія — Спаське (Південь — Північ). За 32 кілометри від села проходить транспортний коридор Чорноморського Економічного Співробітництва (Рені — Ізмаїл — Одеса — Миколаїв — Херсон — Мелітополь — Бердянськ — Маріуполь — Новоазовськ)[27].

Зовнішні та внутрішні зв'язки забезпечуються виключно автомобільними шляхами. Автодороги, що пов'язують Шевченкове з найближчими населеними пунктами, мають асфальтове покриття, крім шляху Шевченкове — Василівка, де дорога ґрунтова грейдерована[28].

Водний та залізничний транспорт. За 15 км від села проходить кордон України з Румунією по Дунаю, однак найближчий митний пропускний пункт розташовано у Рені, за 119 км, а морський торговий порт — Усть-Дунайськ у Вилковому — за 38 км. За 23 км розташована станція Дзинілор Ізмаїльського відділення Одеської залізниці[29].

Зв'язок[ред.ред. код]

Загальна кількість абонентів, підключених до фіксованих ліній державного телефонного зв'язку «Укртелеком» налічує 713 одиниць. Для дзвінків використовується чотирьохрівневий (міжнародний рівень, національний, зональний і місцевий) відкритий план нумерації +380 48 43 37 ХХХ.

Послуги мобільного телефонного зв'язку та Інтернету надають чотири компанії-оператора, які виступають під брендами МТС, Jeans, Ecotel, UMC, SIM-SIM, Life:), Київстар, ACE&BASE і Djuice, охоплюючи близько 97,8 відсотка території.

Послуги доступу до мережі Інтернет надають оператори Укртелеком та Телнет, використовуючи при цьому модем і телефонну мережу загального користування.

Освіта[ред.ред. код]

В Шевченковому діють дві державні загальноосвітні школи I — III ступенів: ЗОШ № 1 та ЗОШ № 2, із кількістю школярів відповідно 454 і 356 учнів та загальною кількістю вчителів — 49 осіб. До комплексу шкіл входять 25 — 30 лекційних приміщень, 2 шкільні бібліотеки, комп'ютерні класи, підключені до мережі Інтернет, зимові спортивні зали, а також літні спортивні майданчики, з наявними футбольними, волейбольними, баскетбольними площадками і легкоатлетичним спорядженням[31][32]. На базі ЗОШ № 2 функціонує клуб ім. Ернеста Тельмана, заснований ще в 1966 році з ініціативи Кари О. К.

З 2004 року відновлено роботу дошкільного навчального закладу ясла-садок «Топольок». ДНЗ працює в 5 груп, забезпечуючи вихованням, навчанням, доглядом та оздоровленням 103 дітей у віці від двох місяців до семи років[33][34].

Культура[ред.ред. код]

У селі діє низка культурних та культурно-освітніх установ:

  • Будинок культури села Приморського.
  • Музична школа, філія Кілійської музичної школи, де навчається більше 50 учнів. На базі школи діють класи фортепіано, баяна, скрипки, народних інструментів та вокалу. Крім освітньої діяльності, школа бере участь у культурних заходах регіонального, обласного, республіканського та міжнародного (Польща, Японія) рівня, часто посідає призові місця[35].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Характеристика населених пунктів Кілійського району по даним перепису населення 2001 року.
  2. Природні ресурси українського Придунав'я
  3. Масляк П. О. Географія
  4. Топографічна карта L-35-095
  5. Кліматичні дані на сайті www.meteoprog.ua
  6. Повторяемость скорости ветра на ГМС Усть-Дунайск
  7. Туристичний клуб "Мангуп"
  8. Дунайський біосферний заповідник
  9. Інформація ст. н.с. Дунайського біосферного заповідника.
  10. Вісник Одеського Національного Університету. Том 8. Випуск 11. 2003
  11. Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — Київ: Вид-во Раєвського, 2007. — 197 с.
  12. Лобков В. А. Новые гнездящиеся виды полевых угодий Причерноморья и некоторых тенденций изменения орнитофауны юга Украины // Птицы Азово-Черноморского региона на рубеже тысячелетий. — Одесса, Астропринт, 2000. — С. 46-47.
  13. Лобков В. А. Современное состояние, перспективы сохранения и использования степных биоценозов северного Причерноморья // Степи Северной Евразии. — Оренбург, 2006. — С. 21-216.
  14. Червона книга України
  15. Паспорт Шевченкове. Розділ 13. Коди 13010-13090. «Охорона природи»
  16. Паспорт Шевченкове. Форма N 2-тп (повітря). «Звіт про охорону атмосферного повітря за 2009 рік»
  17. Паспорт Шевченкове. форма N 1-небезпечні відходи (річна). «Звіт про утворення, оброблення та утилізацію відходів I–III класів небезпеки за 2009 рік»
  18. Бабенко В. С., Бабенко П. Л.;Родное Шевченково. — Одеса, Медецинский вестник, 2006. — С. 82. — 112 с.
  19. а б Бабенко В. С., Бабенко П. Л.;Родное Шевченково. — Одеса, Медецинский вестник, 2006. — С. 89. — 112 с.
  20. Енциклопедична збірка История Городов и Сел
  21. Бабенко В. С., Бабенко П. Л.;Родное Шевченково. — Одеса, Медецинский вестник, 2006. — С. 101. — 112 с.
  22. Бабенко В. С., Бабенко П. Л.;Родное Шевченково. — Одеса, Медецинский вестник, 2006. — С. 88. — 112 с.
  23. Бабенко В. С., Бабенко П. Л.;Родное Шевченково. — Одеса, Медецинский вестник, 2006. — С. 90. — 112 с.
  24. Паспорт Шевченкове. Форма N 1-село. «Соціально-економічна характеристика сільського населеного пункту»
  25. Паспорт Шевченкове. Коди 1020–1180. «Загальна площа земель. Площа сільськогосподарських земель. Землі для садівництва, дачного будівництва, гаражного будівництва, городництва. Землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Землі запасу. Зрошувані землі. Осушені землі.»
  26. Ощадбанк. Філіали та банкомати
  27. Паспорт Шевченкове. Розділ 12. Коди 12010-12014. «Автобусне сполучення»
  28. Паспорт Шевченкове. Розділ 16. Коди 16010 — 16044. «Мережа шляхів»
  29. Паспорт Шевченкове. Форми N 1-тр і 2-тр. «Звіти про роботу автотранспорту»
  30. «Розрахунок відстаней між містами на сайті Landi-Trans.Com». Архів оригіналу за 2011-08-13. 
  31. Про підсумки роботи педагогічних колективів закладів освіти Кілійського району у 2010–2011 н.р.
  32. Паспорт Шевченкове. Форми N 3Н3. «Звіт денного навчального закладу на початок 2008/2009 навчального року»
  33. Паспорт Шевченкове. Форма N 85-к. «Звіт дошкільного навчального закладу за 2009 рік»
  34. Паспорт Шевченкове. Розділ 4. Коди 4067-4068. «Дитячий дошкільний заклад, школа, школа-дитсадок, школа музична»
  35. Інформація відділу культури і туризму Кілійської райдержадміністрації станом на 01.06.2009 року

Література[ред.ред. код]

  • (рос.) Бондаренко М. А. Моя Килия и наши далекие предки Русы. — 2006.
  • (нім.) Вагнер В. Господин, моя скала, моя твердыня. — 2001.
  • (нім.) Керн А. Помазаны. 1911–1940 годы. — 1990.
  • (рос.) Памятники истории и культуры Украинской ССР. — К., 1987
  • (рос.) Раковский X. Румыния и Бессарабия. — М., 1925.
  • (укр.) Смаль К. А. Ой за Дунаєм голубим. — Одеса, 2000.
  • (укр.) Шаргородська В. А., Смаль К. А. Просили батько, просили мати. — Одеса, 2002.
  • (рос.) Шлапак М. История крепостей Молдовы. — Кишинёв, 2004.

Ресурси інтернету[ред.ред. код]