Принципи Патіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Принципи Патіна — положення, згідно з яким (Патин, 1985[1]), чим токсичніша речовина, тим вужча для неї зона токсичного впливу на організм. Перехід від стимулювання до інгібування біопродукційних процесів може відбуватися в дуже вузькому діапазоні концентрацій (особливо для ртуті і міді). Принципи Патіна експериментально підтверджені В. А. Мошану (1988) в дослідах по впливу міді на інтенсивність споживання їжі гідробіонтами.

Література[ред. | ред. код]

  • Экологический энциклопедический словарь / И. И. Дедю. — Кишинев: Гл. ред. Молд. сов. Энциклопедии,1989.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Патин С. А. Эколого-токсикологические аспекты загрязнения морской среды. — Л.: Гидрометиоиздат, 1985. — С. 1-117