Гідравлічна схема

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Принципова гідравлічна схема гідроприводу (код Г3)

Гідравлі́чна (пневмати́чна) схе́ма — це технічний документ, що містить у вигляді умовних графічних зображень чи познак інформацію про будову виробу, його складові частини та взаємозв'язки між ними, дія якого ґрунтується на використанні енергії стисненої рідини (газу). Гідравлічна схема є одним з видів схем виробів і позначаються у шифрі основного напису літерою «Г» (пневматична — літерою «П»)[1].

Гідравлічні та пневматичні схеми в залежності від їх основного призначення поділяються на такі типи[2]:

Структурні гідравлічні (пневматичні) схеми[ред. | ред. код]

На структурній схемі елементи і пристрої зображують у вигляді прямокутників, усередині яких вписують найменування відповідної функціональної частини. Всі елементи зв'язані між собою лініями взаємозв'язку (суцільні основні лінії), на яких прийнято вказувати напрям потоків робочого середовища за ГОСТ 2.721-74[3] Графічна побудова схеми повинна давати якомога наочніше уявлення про послідовність взаємодії функціональних частин у виробі.

При великій кількості функціональних частин допускається замість найменувань, типів і позначень проставляти порядкові номери справа від зображення або над ним, як правило, зверху вниз в напрямку зліва направо. В цьому випадку найменування, типи і позначення вказують у таблиці, що поміщається на полі схеми. Цей вид схем позначаються у шифрі основного напису символами Г1 (або П1, для пневматичних)

Принципові гідравлічні (пневматичні) схеми[ред. | ред. код]

На принциповій схемі зображують всі гідравлічні (пневматичні) елементи або пристрої необхідні для здійснення і контролю у виробі заданих гідравлічних (пневматичних) процесів, і всі гідравлічні (пневматичні) зв'язки між ними. При цьому використовуються графічні умовні познаки:

  • для гідроакумуляторів, кондиціонерів, баків та інших елементів мереж згідно ДСТУ ISO 1219-1:2018[4]; (ГОСТ 2.780-96[5]);
  • для апаратури керування згідно ДСТУ ISO 1219-1:2018[4]; (ГОСТ 2.781-96[6]);
  • для насосів та двигунів згідно ДСТУ ISO 1219-1:2018[4]; (ГОСТ 2.782-96[7]);
  • для пневмо- гідрокомунікацій (гідроліній) згідно ДСТУ Б А.2.4-1:2009[8]; ДСТУ Б А.2.4-8:2009[9]; (ГОСТ 2.784-96[10]).
  • зокрема в аерокосмічній промисловості ДСТУ ISO 5859:2018[11].

Кожен елемент повинен мати позиційне позначення, яке складається з літерного позначення і порядкового номера. Літерне позначення повинно бути скороченим найменуванням елемента, складене з його початкових або характерних букв, наприклад: клапан — К, дросель — ДР. Порядкові номери елементів (пристроїв) слід присвоювати, починаючи з одиниці, в межах групи елементів (пристроїв), яким на схемі присвоєно однакову літерну позиційну познаку, наприклад, Р1, Р2, Р3 і т.д., К1, К2, К3 і т.д.

Літерні позиційні познаки основних елементів[2]:

На принциповій схемі повинні бути однозначно визначені всі елементи, що входять до складу виробу і зображені на схемі.

Дані про елементи повинні бути занесені в перелік елементів. При цьому зв'язок переліку з умовними графічними познаками елементів повинна здійснюватися через позиційні познаки. Перелік елементів розміщують на першому аркуші схеми або виконують у вигляді самостійного документа.

Ці схеми позначаються у шифрі основного напису символами Г3 (П3').

Схеми з'єднань[ред. | ред. код]

На схемах з'єднань крім всіх гідравлічних і пневматичних елементів показують також трубопроводи та елементи з'єднань трубопроводів. При цьому з'єднання трубопроводів показують у вигляді спрощених зовнішніх обрисів, а самі трубопроводи — суцільними основними лініями.

Розташування графічних познак елементів і пристроїв на схемі повинно приблизно відповідати дійсному розміщенню елементів і пристроїв у виробі. Допускається на схемі не відображати розташування елементів і пристроїв у виробі, якщо схему виконують на декількох аркушах або розміщення елементів і пристроїв на місці експлуатації невідоме.

На схемі біля графічних познак елементів і пристроїв вказують позиційні познаки, присвоєні їм на принциповій схемі. Біля або всередині графічного позначення пристрою і близько графічного позначення елемента допускається вказувати його найменування та тип і (або) позначення документа, на підставі якого пристрій застосовано, номінальні значення основних параметрів (тиск, подача, витрата і т.п.).

Ці схеми позначаються у шифрі основного напису символами Г4 (П4).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ГОСТ 2.701-2008 Единая система конструкторской документации. Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению.
  2. ↑ а б ДСТУ ГОСТ 2.704:2014 Єдина система конструкторської документації. Правила виконання гідравлічних і пневматичних схем (ГОСТ 2.704-2011, IDT).
  3. ↑ ГОСТ 2.721-74 Единая система конструкторской документации. Обозначения условные графические в схемах. Обозначения общего применения.
  4. ↑ а б в ДСТУ ISO 1219-1:2018 Приводи гідравлічні і пневматичні та їхні елементи. Графічні умовні познаки та принципові схеми. Частина 1. Графічні умовні познаки для звичайних застосувань та застосовні для оброблення даних (ISO 1219-1:2012, IDT).
  5. ↑ ГОСТ 2.780-96 Единая система конструкторской документации. Обозначения условные графические. Кондиционеры рабочей среды, емкости гидравлические и пневматические
  6. ↑ ГОСТ 2.781-96 Единая система конструкторской документации. Обозначения условные графические. Аппараты гидравлические и пневматические, устройства управления и приборы контрольно-измерительные
  7. ↑ ГОСТ 2.782-96 Единая система конструкторской документации. Обозначения условные графические. Машины гидравлические и пневматические.
  8. ↑ ДСТУ Б А.2.4-1:2009 Умовні графічні зображення та умовні познаки трубопроводів та їх елементів.
  9. ↑ ДСТУ Б А.2.4-8:2009 Умовні графічні позначення елементів санітарно - технічних систем.
  10. ↑ ГОСТ 2.784-96: Единая система конструкторской документации. Обозначения условные графические. Элементы трубопроводов.
  11. ↑ ДСТУ ISO 5859:2018 Аерокосмічна промисловість. Графічні умовні познаки для схематичних зображень гідравлічних і пневматичних систем та компонентів (ISO 5859:2014, IDT).

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Кулінченко В. Р. Гідравліка, гідравлічні машини і гідропривід: Підручник. -Київ: Фірма «Інкос», Центр навчальної літератури, 2006. -616с.
  2. Гідроприводи та гідропневмоавтоматика: Підручник / В. О. Федорець, М. Н. Педченко, В. Б. Струтинський та ін. За ред. В. О. Федорця. — К:Вища школа, — 1995.- 463 с. — ISBN 5-11-004086-9.
  3. Гидравлика, гидромашины и гидроприводы: Учебник для машиностроительных вузов/ Т. М. Башта, С. С. Руднев, Б. Б. Некрасов и др. — 2-е изд., перераб. — М.: Машиностроение, 1982.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гідравлічна_схема&oldid=28988020