Принцип найменшого здивування

Принцип найменшого здивування (англ. Principle of least astonishment) застосовується до дизайну інтерфейсу користувача, розробки програмного забезпечення, і ергономіки.

Принцип вказує, що, коли два елементи інтерфейсу конфліктують, або неоднозначні, їх поведінка має бути такою, що найменше здивує користувача. Зо крема, програміст повинен думати про поведінку програми як про природню для користувача, а не як природню для того хто знає внутрішню будову програми.

Ця практика також включає в себе встановлення адекватних параметрів за замовчуванням.

Приклади

• Користувач збирається ввести логін та пароль для програми або веб-сайту, і раптом отримуює миттєве повідомлення. Деякі клієнти миттєвих повідомлень відразу захоплюють фокус клавіатури і переміщають його в своє вікно, оскільки припускають що користувач захоче відповісти на повідомлення. А в дійсності, користувач може сильно здивуватись, виявивши, що він тільки що ввів свій пароль у IM клієнт і послав його друзям. Цей конфлікт виникає тому, що дві програми не знають про існування одна одногї, і не можна легко визначити, коли вони можуть заважати одина одній. Для того щоб уникнути таких конфліктів, операційна система може обмежити взаємодію різних програм, наприклад, шляхом запобігання перехоплення фокусу.

Дивись також

• DWIM (Do What I Mean)
• Бритва Оккама
• Закон Деметри (також відомий як "принцип найменших знань")

Посилання

• "Applying the Rule of Least Surprise" з The Art Of Unix Programming Еріка С. Реймонда
• Принцип найменшого здивування в Portland Pattern Repository
• Принцип найменшого здивування на UXPassion.com
• Закон найменшого здивуванння з Дао Програмування Джеффрі Джеймса