Принцип найменшого здивування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Принцип найменшого здивування (англ. Principle of least astonishment) застосовується до дизайну інтерфейсу користувача, розробки програмного забезпечення і ергономіки.

Принцип каже, що коли два елементи інтерфейсу конфліктують, або неоднозначні, їх поведінка має бути такою, що найменше здивує користувача. Зокрема, програміст повинен думати про поведінку програми, як про природню для користувача, а не як природню для того, хто знає внутрішню будову програми[1].

Ця практика також включає в себе встановлення адекватних параметрів за замовчуванням.

Приклади[ред.ред. код]

  • Користувач збирається ввести логін та пароль для програми або веб-сайту, і раптом отримує миттєве повідомлення. Деякі клієнти миттєвих повідомлень відразу захоплюють фокус клавіатури і переміщають його в своє вікно, оскільки припускають що користувач захоче відповісти на повідомлення. А в дійсності, користувач може сильно здивуватись, виявивши, що він тільки що ввів свій пароль у IM клієнт і послав його друзям. Цей конфлікт виникає тому, що дві програми не знають про існування одна одної, і не можна легко визначити, коли вони можуть заважати одна одній. Для того щоб уникнути таких конфліктів, операційна система може обмежити взаємодію різних програм, наприклад, шляхом запобігання перехоплення фокусу.

Дивись також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Joshua Bloch (2006), How to design a good API and why it matters, Association for Computing Machinery, сторінки 506-507, http://portal.acm.org/citation.cfm?id=1176622 

Посилання[ред.ред. код]