Принц Уельський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Геральдичний знак Вельського принца

Принц Уельський або Принц Валлійський (англ. Prince of Wales, валл. Tywysog Cymru) — титул чоловіка-спадкоємця англійського престолу, а з 1707 року, після юридичного об'єднання Англії і Шотландії — престолу Великобританії. Жінка-спадкоємиця престолу не носить титулу «принцеса Валійська», його використовує лише дружина принца.

Історія титулу[ред.ред. код]

Титул відомий з раннього Середньовіччя, до кінця XIII століття його носили правителі Вельсу — князівства, що знаходиться на заході Британії. Останнім незалежним принцом Вельським був Ллівелін ап Гріфід В кінці XIII століття, у зв'язку із завоюванням Вельсу королем Едуардом I і втратою країною незалежності, титул принца Вельського перейшов до англійської корони і став належати спадкоємцеві престолу.

За переказами, Едуард I використав хитрість, щоб добитися домінування англійської корони в Вельсі. Коли він, досягнувши значних військових успіхів в цьому краю, зібрав валлійських князів і запропонував їм визнати васальну залежність від Англії, ті як головну умову зажадали, щоб принцом Вельсу був місцевий уродженець, що не знає ні слова англійською. Едуард одразу ж дав урочисту клятву дотримати цю умову. Князі ж підписали договір про васальну залежність, після чого Едуард виніс їм свого сина (майбутнього короля Едуарда II), що народився напередодні у валлійському замку Карнарвоні, й вигукнув: «Ось вам принц Вельський, уродженець вашої країни!» Легенда відома з XVI століття. Насправді за часів Едуарда I аристократія в Англії була норманською і розмовляла старофранцузькою мовою, але Едуард II справді народився в Карнарвоні під час кампанії його батька у Вельсі.

Порядок присвоєння[ред.ред. код]

Титул принца Вельського не надається автоматично і не успадковується, він щоразу спеціально привласнюється монархом, зазвичай через декілька місяців або навіть років після того, як спадкоємець набуває статусу. Ряд старших для спадкоємців синів так і не встигли отримати титул принца Вельського, зокрема, майбутній Генріх VI (його батько Генріх V помер незабаром після його народження, і він відразу вступив на престол), два померлих в дитинстві старших сина Генріха VIII. Всі ці принци носили лише титул «герцог Корнуольський».

Принц Вельський також проводить формальну інвестітуру, в ході якої монарх покладає на його голову вінець принца Вельського. В разі неповноліття принца інвестітура може бути проведеною опісля декількох років після привласнення титулу. З 1911 року інвестітура відбувається в тому самому замку Карнарвон в Вельсі, де народився Едуард II; ініціатором проведення церемонії в Вельсі став валлієць Дейвід Ллойд Джордж.

Зазвичай принцами Вельськими є старші сини монархів, проте двічі цей титул надавався онукам королів після смерті їх батьків (майбутнім Річарду II і Георгу III). Двічі після смерті принців Вельських (Артура в 1501 році і Генріха в 1612 році) цей титул передавався їх молодшим братам, що вступили потім на престол як Генріх VIII і Карл I, відповідно.

Нині у Великобританії цей титул носить принц Чарлз (Карл) — старший син королеви Єлизавети II, який є 21-м принцом Уельським. Спадкоємцем престолу він є з моменту смерті діда в лютому 1952 р., але титул принца Вельського отримав лише в 1958 р., а інвестітура над ним відбулася лише в 1969 р., коли йому виповнилося 20 років.

Інші титули[ред.ред. код]

Принц Вельський носить також зазвичай присвоюваний разом з цим титулом другорядний титул графа Честера (англ. Earl of Chester). Крім того, старший син монарха автоматично (з моменту появи на світ в сім'ї царюючого монарха або вступу батька або матері на престол) отримує англійський титул герцога Корнуольського (англ. Duke of Cornwall), а після англо-шотландської унії 1603 року також і шотландський — герцога Ротсейського (англ. Duke of Rothesay) разом з низкою інших другорядних титулів.

Посилання[ред.ред. код]