Природне право

Природне право (лат. lex naturalis) — термін теорії права, що визначає право, задане самою природою, а, отже, універсальне, однакове для всіх, чинне повсюди й завжди. Природне право протилежне позитивному праву, накладеному в рамках правової системи конкретної держави.

Поняття природного права є теоретично доктриною, яка використовується для критики конкретного позитивного права, визначеного законодавцем. Відповідно до теорії соціального натуралізму (О.М.Костенко) "природне право - це правила відносин між людьми у суспільстві, що випливають із законів соціальної природи".

Поняття природного права використовували й розвивали Станіслав Оріховський, Гуго Гроцій, Бенедикт Спіноза, Томас Гоббс, Самуель (Самуїл) фон Пуфендорф Джон Локк, Жан-Жак Руссо.

Джерела

• Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. К., 2001.
• Костенко О.М. Культура і закон у протидії злу. - Київ: Атіка, 2008. - 352 с.
• Костенко О.М. Що є право? Про основи "натуралістичної" юриспруденції у світлі соціального натуралізму // Право України. - 2010. - №4. - С.83-92.
• Прокопов Д. Є. Розвиток теорії природного права у вітчизняній і російській правовій думці (середина ХІХ - початок ХХ століть): Монографія. — К.: Логос, 2011. — 543 с.

Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.