Прискорювач (ракетобудування)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Прискорювач (у ракетобудуванні) — додаткове, зазвичай одноразовий та зкидаємий, реактивний пристрій, вмикаємий під час старту ракети а також, часто, літаку або БЛУ, для прискорення його розгону або зкорочення розбігу під час взльоту. Найчастіше робиться у вигляді твердопаливної одноразової ракети з потужним імпульсом та нетривалим часом горіння, однак, як наприклад, на космічній багатооразовій системі Спейс Шаттл може бути практично повноцінним першим ступенем, який використовується після перезарядки новим паливом до 10 разів.

Файл:C200.gif
Ракета, яка входить до складу комплексу С-200, забезпечена 4 твердопаливними прискорювачами (ліворуч)

Недоліком твердопаливних прискорювачів є велика складність управління процесом горвння та неможливість їх відключення, пожежонебезпека, вибухонебезпечність. Переваги — простота конструкції та відносна дешевизна.

Несправність кільцевого ущільнення корпусу бокового прискорювача МТКК Спейс Шаттл стала причиною загибелі космічного човна «Челленджер» у 1986 р.