Присоскоперові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Присоскоперові
Риба-качечка європейська
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Акантопері (Acanthopterygii)
Ряд: Присоскопероподібні (Gobiesociformes)
Підряд: Gobiesocoidei
Bleeker, 1860
Родина: Присоскоперові (Gobiesocidae)
Bleeker, 1860
Роди
Дивитись текст

Присоскоперові (Gobiesocidae) — родина своєрідних, спеціалізованих променеперих риб, що утворює монотипічний ряд присоскопероподібних (Gobiesociformes).[1]

Родина включає 33 роди й близько 100 видів. Його представники широко поширені в тропічних, субтропічних і помірковано теплих водах.[2]

Опис[ред.ред. код]

Присосковий диск

Як правило, дрібні рибки, причому більшість видів менше 6 сантиметрів (2,4 дюйма) завдовжки. Вони мають вузьке тіло з одним спинним плавцем і плоскою головою. У більшості видів черевні плавці були змінені у присосковий диск.[3] Бічна лінія добре розвинена, але не поширюється на задню частину тіла.

Поведінка[ред.ред. код]

Присоскові — морські донні прибережні риби довжиною від 16 мм до 30 см, деякі види не уникають естуарних опріснених вод, і лише деякі тропічні види перейшли до життя в прісних водах. Погані плавці. Більшу частину часу проводять прикріпившись до дна, каміння, стулкам черепашок молюсків і підводної рослинності. На ці ж предмети відкладають і свою ікру, охороняючи її протягом розвитку. Багато видів населяють літораль, деякі спускаються до глибини в кілька сотень метрів. Дуже добре переносять обсихання: можуть кілька днів обходитися без води. Їхнє Забарвлення найчастіше носить маскувальний характер. Харчуються присоскові дрібними донними безхребетними. Промислового значення не мають.

У фауні України[ред.ред. код]

Три види присоскових риб живуть у нас у Чорному морі.[4]

Риба-качечка європейська[ред.ред. код]

Риба-качечка європейська[5] (Lepadogaster lepadogaster) живе в Чорному й Середземнім морях, а також у Східній Атлантиці до Дакару й Північно-Західної Франції. Це невелика рибка, довжиною до 8 см, що має по довгому щупальцю в передніх носових отворів. Забарвлення її кармінове або пурпурно-червоне (іноді коричневе або зелене). Між очима є 2-3 жовті смуги з темною облямівкою; на потилиці 2 плями, оточені більшими світлими кільцями.[6] Ця рибка нерідко зустрічається в берегів Криму. Ікринки присоски європейського, відкладені на нижню поверхню каменів, зустрічаються в Чорному морі наприкінці травня й початку червня. У кладках буває 200–270 ікринок на різних стадіях розвитку, що свідчить про порціонне ікрометання. Поруч із кладкою майже завжди виявляли двох дорослих риб, очевидно самця й самку. У Середземному морі розвиток ікринок триває біля двох тижнів.

Риба-качечка товсторила[ред.ред. код]

Риба-качечка товсторила[5] (Lepadogaster decandollei), поширена в Атлантичному океані до Британських островів, у Середземному, Мармуровому й Чорному морях. Досягає в довжину 10 см. Її тіло забарвлене в червоний колір із численними світлими цятками.[7] Біологія розмноження цього виду подібна з попереднім. Пелагічні личинки й мальки качечки в Криму ловляться в поверхні із травня по вересень.

Риба-качечка двоплямиста[ред.ред. код]

Риба-качечка двоплямиста[5] (Diplecogaster bimaculatus), поширена в Чорному й Середземнім морях, а також в Атлантичному океані від Гібралтару до Норвегії.[8] Відрізняється від європейської і товсторилої качечок, тобто від видів роду Lepadogaster, короткими спинним й анальним плавцями й відособленим хвостовим плавцем. Забарвлення червоне або червонувате із блідо-жовтими плямами й смугами. У самців за грудними плавцями по темно-червоній плямі зі сріблисто-жовтою облямівкою. У довжину досягає 5, зрідка 7 см. Ікру, відкладену на стулки порожніх черепашок або на талом ламінарій, охороняє самець. Розвиток ікри триває до чотирьох тижнів. Личинки ведуть пелагічний спосіб життя протягом майже трьох місяців і зустрічаються в планктоні із травня по вересень, переважно в червні—— серпні. Більш пізні стадії тримаються вдень на глибині 10-20 м, рідше 30 м. Молодь довжиною 2-3 см зустрічається в Криму протягом цілого року головним чином на черепашнику.

Огляд деяких видів[ред.ред. код]

З родів родини присоскоперих особливо широко поширені Колбнещуки — звичайні американські присоски (Gobiesox), що нараховують 26 видів. З них тільки 4 види живуть біля атлантичних берегів Америки, а інші в тихоокеанських. 4 найбільш примітивні види: атлантична гола колбнещука (Gobiesox nudus) і три тихоокеанских види (Gobiesox jaradoensis, G. potamius й G. fulvus) живуть у невеликих і швидких річках. Інші види віддають перевагу морській воді, але деякі з них не уникають опріснених естуарних ділянок. У східній частині Тихого океану всього зосереджено 43 види морських качечок, які, крім звичайних американських присосок (Gobiesox), належать до 4 родам, ендемічним для цього району.

Цікава маленька південноафриканська акулоголова качечка (Eckloniaichthys scylliorhiniceps), що живе в заростях прибережних водоростей. Це одна із найдрібніших риб ролини: дорослі особини не перевищують у довжину 3 см. Звичайно забарвлена в темно-зелений колір із численними червоно-бурими смужками й широкою смугою, що проходить через око. Завдяки забарвленню й майже циліндричному тілу ця повільна рибка прекрасно маскується: лише пильно придивляючись до заростей трави, можна побачити, як ці качечки, подібно равликам, плазують по гладеньких листах прибережника й сланям водоростей, пересуваючись за допомогою присоскового диска. Цей вид особливий нижнім ротом (звідки й відбулася його назва) і тим, що його очі можуть робити незалежні рухи, як очі хамелеона. Самиця відкладає 10-20 ікринок діаметром 1 мм на підводну рослинність. Біля узбережжя тієї ж Південної Африки живе й найбільший представник родини — качечка велетенська (Chorisochismus dentex), що досягає в довжину 30 см і зустрічається на мілководді. При відпливі ці риби нерідко залишаються на літоралі. Вони можуть легко обходитися без води протягом декількох днів, якщо тримати рибу в прохолодному й сирому місці.

Біля берегів Індійського океану й у західній частині Тихого океану на північ до Японії й на південь до Австралії, Тасманії й Новій Зеландії представлено 18 родів й 25 видів, причому тільки в однієї Нової Зеландії живе 8 ендемічних монотипичних пологів, а в Австралії й Тасманії 4 ендемічних роди з 5 видами.

Найбільш спеціалізована, мабуть, качечка їжакова (Diademichthys lineatus), що живе біля берегів Індійського океану, Індонезії, Філіппін і Нової Каледонії. Це невелика рибка з подовженим, злегка сплощеним тілом і сильно подовженим лопатовидним рилом, забарвлена в чорний колір з яскраво-білими поздовжніми смугами на боках, спині й череві. Подібно рибі-кривохвістці (Aeoliscus strigatus), їжакова качечка екологічно пов'язана із довгоголковим діадемовим морським їжаком (Diadema savignyi) і ховається від ворогів під захистом його тридцятисантиметрових голок.

Класифікація[ред.ред. код]

Підродина Cheilobranchinae

Підродина Gobiesocinae

Примітки[ред.ред. код]

  1. Froese R., Pauly D. (eds.) (2012). Ряд "Gobiesociformes" на FishBase. Версія за october 2012 року.
  2. Standards
  3. Briggs, J.C. & Hutchins, J.B. (1998). У Paxton, J.R. & Eschmeyer, W.N. Encyclopedia of Fishes. San Diego: Academic Press. с. 142–143. ISBN 978-0-12-547665-2. 
  4. Мовчан Ю. В. Риби України. — Київ, 2011. — 444 с.
  5. а б в «Куцоконь Ю., Квач Ю. Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку // Біологічні студії. — 2012. — Т. 6, №2. — С. 199—220.». Архів оригіналу за 2013-06-23. 
  6. Froese R., Pauly D. (eds.) (2013). "Lepadogaster candolii" на FishBase. Версія за January 2013 року.
  7. Froese R., Pauly D. (eds.) (2013). "Lepadogaster candolii" на FishBase. Версія за January 2013 року.
  8. Froese R., Pauly D. (eds.) (2013). "Diplecogaster bimaculata" на FishBase. Версія за January 2013 року.