Притулівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Притулівка
Хата в Притулівці
Хата в Притулівці
Хата в Притулівці
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Дунаєвецька міська громада
Основні дані
Засноване 1600
Населення 135 (станом на 01.01.2010)
Площа 1,41 км²
Густота населення 146,1 осіб/км²
Поштовий індекс 32470
Телефонний код +380 3858
Географічні дані
Географічні координати 48°48′26″ пн. ш. 27°05′54″ сх. д. / 48.80722° пн. ш. 27.09833° сх. д. / 48.80722; 27.09833Координати: 48°48′26″ пн. ш. 27°05′54″ сх. д. / 48.80722° пн. ш. 27.09833° сх. д. / 48.80722; 27.09833
Середня висота
над рівнем моря
137 м
Водойми р. Біла, р.Ушиця
Відстань до
обласного центру
90 км
Відстань до
районного центру
25 км
Місцева влада
Адреса ради 32400, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 50
Карта
Притулівка. Карта розташування: Україна
Притулівка
Притулівка
Притулівка. Карта розташування: Хмельницька область
Притулівка
Притулівка
Мапа
Мапа

CMNS: Притулівка у Вікісховищі

Приту́лівка — село в Україні, у Дунаєвецькій міській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Назва[ред. | ред. код]

Іменоване раніше «Притулія», «Притулія Зелена», село колись складалось із двох сіл — «Притулівка» та «Хапанівка», що належали до «Миньковецької держави» кінця XVIII — початку XIX століть. Таку назву село «Притулівка» отримало, бо в ті часи розповсюджувалась епідемія чуми і люди прийшли сюди, тікаючи від неї.

Географія[ред. | ред. код]

Подільське село Притулівка лежить на річці Ушиці, річище якої на півночі проходить селом Кружківці, а на півдні — Тимків.

Клімат[ред. | ред. код]

Притулівка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління.

Історія[ред. | ред. код]

Двоповерховий замок
Меморіальний комплекс на честь воїнів-односельчан які загинули в Другу світову війну

Засноване близько 1600 року.

Двоповерховий замок, збудований у XIX столітті Ігнацієм Сцибором-Мархоцьким у стилі неоготики з п’ятикутною вежею. Це була одна з чотирьох резиденції, які у різних куточках володіння збудував Ігнацій Сцибор-Мархоцький — по одній для літа, осені, зими і весни. Вікна на першому поверсі мали тонкі торці, на другому невеликі квадратні вікна. Ігнацій Сцибор-Мархоцький створив свою своєрідну державу, тут і похований у збудованому ним родинному мавзолеї в «Притулії», від якого до наших часів нічого не залишилося. Польський багатотомник кінця XIX століття «Словник Географічний» згадує про прекрасні сади з фонтанами, водоспадами та скелями у «Притулії Зеленій».

В 1905 році зафіксовано два окремих села – «Притулія Зелена» з церквою та «Притулія Мурована».

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.

В 19321933 селяни села пережили Голодомор.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

1987 року в Притулівці проходили зйомки фільму «Циганка Аза».

З 1991 року в складі незалежної України.

13 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Дунаєвецької міської громади.[1]

Пам'ятки історії[ред. | ред. код]

  • Кам'яна церква Зачаття святої Анни, зведена у 1895 році. Було виконане джерело неподалік конюшні, яке вилікувало від прокази пана. Люди кажуть не тільки проказу воно лікувало.
  • Водяний млин XIX століття, побудований графом Мархоцьким.
  • Скельний монастир XI століття, «Стара Ґрота», де проживали хлопці 12—14 років, які вирішили присвятити себе чернечому життю. Десь приблизно 200-300 років тому Ігнацієм Сцибором-Мархоцьким змайстровано штучні печери — «Нові Ґроти».[2]
  • Старий православний цвинтар, відреставрований у 2012 році товариством «Магурич».

Населення[ред. | ред. код]

Населення становить 135 осіб (з 90 дворів).

Мова[ред. | ред. код]

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2413
  2. «ЖИВІ» ЦВИНТАРІ.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)


Посилання[ред. | ред. код]