Притча про доброго самарянина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рембрандт: Добрий Самарянин

При́тча про до́брого самаряни́на (або Притча про милосердного самарянина) — притча, котру розповідає Ісус Христос та яка описується у Євангелії від Луки Нового заповіту Біблії .

У притчі наводиться приклад безкорисливої допомоги людині, що потрапила у біду, від зовсім незнайомого перехожого-самарянина. Таким чином, підкреслюється важливість творити справи милосердя та допомоги ближнім[1].

Багато благодійних організацій мали або мають назву «Добрий Самарянин».

Притча про милосердного самарянина. Лк. 10:25–37

Пояснення до притчі[ред.ред. код]

Один єврей, законник, бажаючи виправдати себе (бо євреї вважали «ближніми своїми» тільки євреїв, а решту людей зневажали), запитав Ісуса Христа: «А хто ж мій ближній?»

Щоб навчити людей вважати своїм ближнім всіх, хто би то не був, з якого роду не походив і якої б віри не був, а також щоб ми мали співстраждання і милосердя до всіх людей, подаючи їм посильну допомогу в їхній біді і нещасті, Ісус Христос відповів йому притчею.

Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і перестріли його розбійники, які забрали в нього одяг, побили його і пішли, залишивши його ледь живим. Випадково цією дорогою ішов єврейський священик. Він подивився на нещасного і пішов далі. Так само і левит (єврейський духовний служитель) був на тім місці; підійшов, поглянув і пройшов мимо.

Потім тією ж дорогою їхав самарянин (євреї зневажали самарян настільки, що не сідали разом за стіл, і навіть намагалися не розмовляти з ними). Самарянин, коли побачив побитого єврея, зглянувся над ним. Він підійшов до нього і перев'язав йому рани та полив їх оливою й вином. Після цього посадив його на свого осла, привіз у готель і там піклувався про нього. А на другий день, від'їжджаючи, він дав господарю готелю два денарії[2] і сказав: «Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся».

Після цього Ісус Христос запитав законника: «Як ти думаєш, хто з цих трьох був ближнім для людини, яка потрапила до рук розбійників?» Законник відповів: «Той, який змилосердився над ним (тобто самарянин)». Тоді Ісус Христос сказав йому: «Іди і ти роби так само».

Притча про милосердного самарянина, крім прямого і ясного змісту — про любов до всякого ближнього, має ще, як вчать святі отці, інший, непрямий, глибокий і таємничий зміст.

Людина, яка йде з Єрусалима в Єрихон, є ніхто інший, як наш праотець Адам, а в його особі і все людство. Не встоявши у добрі, позбувшись райського блаженства, Адам і Єва мусили покинути «Єрусалим небесний» (рай) і відійти на землю, де їх одразу ж спіткали скорботи й усілякі біди. Розбійники — це сили бісівські, які позаздрили невинному стану людини і штовхнули її на шлях гріха, позбавивши наших праотців вірності заповіді Божій (райського життя). Рани — це виразки гріховні, що ослаблюють нас. Священик і левит — це закон, даний нам через Мойсея, і священство в особі Аарона, які самі по собі не могли спасти людини. Під милосердним самарянином слід розуміти Самого Ісуса Христа, Який для зцілення наших немочей, у вигляді олії і вина, дав нам Новозавітний Закон і благодать. Готель Церква Божа, де є все необхідне для нашого лікування, а господар готелю — пастирі і священики Церкви, яким Господь доручив турботу про паству. Ранковий вихід самарянина — це з'явлення Ісуса Христа після воскресіння, а також і Його вознесіння, а два денарії, дані господарю готелю, — це Божественне Одкровення, яке зберігається через Писання і Святе Передання. Нарешті, обіцянка самарянина на зворотному шляху завітати знову в готель для остаточного розрахунку — це вказівка на друге пришестя Ісуса Христа на землю, коли Він «віддасть кожному за ділами його[3]».

Текст притчі про доброго самарянина[ред.ред. код]

Євангеліє Цитата
Від Луки
(Лк. 10:29-37)
04 luke's bull.jpg
« "І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?
А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.
Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.
А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?
А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.
Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.
Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.
Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився. І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.
А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.
Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?
А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!"

 »


Джерела[ред.ред. код]

  • Прот. Серафим Слобідський Закон Божий : Підручник для сім'ї та школи. — 3. — Київ: УПЦ КП, 2004. — С. 251-252. — 50000 прим. — ISBN 966-7567-11-7.


Примітки[ред.ред. код]

  1. «Слідами Доброго Самарянина», УГКЦ.
  2. Денарій— римська срібна монета
  3. Мф 16: 27