Амвросій Прихильний
| Амвросій Прихильний | |
|---|---|
| Народився | 16 століття |
| Помер |
1641[1] Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Діяльність | архітектор |
Амвро́сій Прихи́льний (справжнє ім'я — Ваберене Нутклаус, лат. Vaberene Nutclauss, ? — 1641, Львів) — український[2] архітектор доби Ренесансу. Італієць за походженням. Будував у формах італійського Відродження в поєднанні з місцевими архітектурними традиціями. Фундатор шпиталю святого Лазаря.
Біографія[ред. | ред. код]
Його батька звали Сімоне.[3] Походив із місцевості Вальтелліна на півночі Ломбардії. Справжнє ім'я — Ваберене Нутклаус (лат. Vaberene Nutclauss). Вступивши до львівського цеху будівничих, отримав прізвисько Прихильний. У 1588 році був підмайстром у Петра Барбона. Від 1591 року цехмістр цеху будівничих. У 1592 році одержав право громадянина Львова (почав добиватись у 1592, остаточно отримав у 1595 році[3]). Був кумом скульптора Станіслава Дріара.[4] У 1596—1605 роках був молодшим цехмістром, у 1613 і 1630 — старшим цехмістром мулярів.[3] Товаришував з іншим архітектором-італійцем — Адамом Покорою. 1605 року спільно з Покорою придбав будинок на вулиці Зарванській (нині Староєврейська, 26), а 1611-го перебудував його. Того ж року Прихильний продав свій будинок на вулиці Грабарській (нині Драгоманова) львівському будівничому Якубові Мадлайну.[5] 1620 року подарував свою земельну ділянку при Сокільницькій дорозі (нині вулиця Коперника) шпиталю святого Лазаря і став одним із його співзасновників та пожиттєвим провізором (опікуном). 1634 року розпочав будівництво мурованого шпиталю на місці збудованого ним раніше дерев'яного. За припущенням історика Владислава Лозінського, був неписьменним.[6]
Друга дружина — Зузанна з Бжеських[7]. У заповітах — своєму та спільному з дружиною — забезпечив фундуші для закінчення будівництва костелу св. Лазаря.[3] Помер бездітним, усе майно заповів шпиталю, доручивши Мартинові Годному завершити будівництво. Був похований у криптах костелу при шпиталі.[8]
Роботи[ред. | ред. код]
- Синагога Золота Роза (1582, спільно з Адамом Покорою за проєктом Павла Щасливого).
- Участь у будівництві замку Острозьких (1584—1589) у Старому Селі (нині Львівського району Львіської області).
- 1609 року продовжив будівництво вежі Єзуїтської хвіртки, розпочате 1602 року Войцехом Капіносом[9].
- Спільно з Павлом Римлянином та Войцехом Капіносом молодшим 1614 року розробив проєкт фортифікацій Львова, альтернативний до проектів Теофіла Шемберга та Ауреліо Пассаротті. Не реалізовано.[10]
- Після смерті архітектора Павла Римлянина в 1598—1631 (за іншими даними, 1598—1629) закінчував (разом із Войцехом Капіносом) будівництво Успенської (Волоської) церкви та костелу бернардинців (1618—1630) у Львові.
- Спорудження будинків Львівського братства.
- Перебудова в 1611 році власного будинку (тепер вулиця Староєврейська, № 26) та сусіднього будинку райці Томи Карча (№ 28).
- Дерев'яні, а пізніше — кам'яні будівлі шпиталю і костелу св. Лазаря (1620—1640, спільно з Якубом Боні).
- Колегіата в Жовкві (1604—1618[джерело?]; за іншими даними, до 1620[3]) з дзвіницею (разом із Павлом Щасливим).
- Оборонні мури і башти у Жовкві (1613—1621).[3]
- Оформлення кам'яниці (декорація порталу, віконні обрамлення) на теперішній вулиці Староєврейській, 34, яка належала майстру, вказує, що це може бути його робота.[3]
Світлини[ред. | ред. код]
-
Колегіата Святого Лаврентія, Жовква -
Успенська (Волоська) церква у Львові -
Костел Бернардинців -
Костел святого Лазаря
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Ambroży
- ↑ Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- ↑ а б в г д е ж Mańkowski T. Ambroży, (†1641)… — S. 85.
- ↑ Любченко В. Ф. Львівська скульптура XVI—XVII століть. — Київ : Наукова думка, 1981. — С. 211.
- ↑ Вуйцик В. С. До історії львівських кам'яниць. Вулиця Староєврейська, 26 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — Вип. 14. — С. 143.
- ↑ Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. Architektura i rzeźba. — Lwów, 1901. — S. 55.
- ↑ Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, drukarnia Pasaż, 2011. — T. 19. — S. 200. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). (пол.)
- ↑ Вуйцик В. С. Шпиталь і костел Св. Лазара у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — Вип. 14. — С. 99—100.
- ↑ Вуйцик В. С. Львівські хвіртки. До історії міських фортифікацій // Галицька брама. — 1999. — № 9—10 (57—58). — С. 14.
- ↑ Вуйцик В. С. Фортифікатори Львова XV—XVII ст. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1994. — № 2. — С. 20—21.
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — T. 6. — С. 2346.
- Прихильний Амвросій. Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 664. — ISBN 5-88500-071-9.
- Łoza S. Przychylny Ambroży // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 276.
- Mańkowski T. Ambroży, (†1641) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności 1935. — T. 1. — S. 85. (пол.)
|
