Проблема Уоринга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

В теорії чисел, проблема Уоринга  — запропонована у 1770 році Едвардом Уорингом проблема, запитує чи для кожного натурального числа k існує пов'язане додатне ціле число s таке, що кожне натуральне число є сумою не більше s k-тих степеней натуральних чисел (наприклад, кожне число є сумою не більше 4 квадратів, або 9 кубів, або 19 четвертих степеней і т.д.). Ствердна відповідь, відома як теорема Гільберта-Уоринга, була доведена Гільбертом в 1909 році.[1] Проблема Уоринга має свою власну MSC-класифікацію, 11P05, "Проблема Уоринга та варіанти".

Число g(k)[ред.ред. код]

Для кожного k, позначимо через g(k) мінімальне число k-тих степеней, необхідних для подання всіх цілих чисел. Очевидно, що g(1) = 1. Прості міркування показують, що 7 вимагає 4 квадрати, 23 вимагає 9 кубів, і 79 вимагає 19 четвертих степеней; ці приклади показують, що g(2) ≥ 4, g(3) ≥ 9, а g(4) ≥ 19. Уоринга припустив, що ці значення були дійсно найкращі з можливих.

У 1770 році Лагранж довів теорему про чотири квадрати згідно з якою, кожне натуральне число є сумою не більше чотирьох квадратів, а, оскільки, трьох квадратів не вистачає, ця теорема встановила, що g(2) = 4. Таку гіпотезу висловлюва ще в 1621 році Клодом Баше (Claude Gaspard Bachet de Méziriac); Ферма стверджував, що знає доведеня, але не опублікував його[2].

Протягом багатьох років, використовують все більш витончені і складні методи доведення, були встановлені різні оцінки. Наприклад, Ліувілль показав, что g(4) не перевищує 53. Гарді та Літлвуд показали, що досить великі числа є сумою не більше 19 четвертих степеней.

Те, що g(3) = 9 було встановлено між 1909 та 1912 роками Віферихом[3] та Кемпнером (A. J. Kempner)[4], у 1986 році Баласубраманян (Ramachandran Balasubramanian), Дресс (F. Dress) та J.-M. Deshouillers[5] показали, що g(4) = 19

Ейлер припустив, що, позначаючи через [x] і {x} позначають цілу та дробової частини x відповідно, g(k) = 2k + [(3/2)k] − 2.[6]. Пізніші роботи Діксона (Leonard Eugene Dickson), Нівена[7] та інших уточнили цю ідею.

Число G(k)[ред.ред. код]

Границі
4 ≤ G(2) ≤ 4
4 ≤ G(3) ≤ 7
16 ≤ G(4) ≤ 16
6 ≤ G(5) ≤ 17
9 ≤ G(6) ≤ 21
8 ≤ G(7) ≤ 33
32 ≤ G(8) ≤ 42
13 ≤ G(9) ≤ 50
12 ≤ G(10) ≤ 59
12 ≤ G(11) ≤ 67
16 ≤ G(12) ≤ 76
14 ≤ G(13) ≤ 84
15 ≤ G(14) ≤ 92
16 ≤ G(15) ≤ 100
64 ≤ G(16) ≤ 109
18 ≤ G(17) ≤ 117
27 ≤ G(18) ≤ 125
20 ≤ G(19) ≤ 134
25 ≤ G(20) ≤ 142

Починаючи з робіт Гарді та Літлвуда, більша увага ніж g(k) приділяється числу G(k) , яке визначається як найменше число s таке, що кожне достатньо велике ціле (тобто кожне ціле число, більше деякої константи) може бути представлено у вигляді суми не більше ніж s k-тих степеней додатніх цілих. Очевидно, що G(k) ≤ g(k). Оскільки квадрати цілих чисел конгруентні 0,1 або 4 за модулем 8, то жодне число x ≡ 7 (mod 8) не може бути представлене сумою менш ніж чотирьох квадратів, тобто, G(2)=4.

У 1939 році Девенпорт (Harold Davenport) показав, що G(4)=16. Для інших k значення G(k) є невідоме, але встановлені нижня та верхні границі:

Примітки[ред.ред. код]

  1. D. Hilbert, Beweis für die Darstellbarkeit der ganzen Zahlen durch eine feste Anzahl n-ter Potenzen (Waringsches Problem), Mathematische Annalen, 67, стор. 281-300 (1909)
  2. Dickson, Leonard Eugene (1920). «Chapter VIII». History of the Theory of Numbers, Volume II: Diophantine Analysis. Carnegie Institute of Washington. 
  3. Wieferich Arthur Beweis des Satzes, daß sich eine jede ganze Zahl als Summe von höchstens neun positiven Kuben darstellen läßt // Mathematische Annalen, 66 (1909) С. 95–101. — DOI:10.1007/BF01450913.
  4. Kempner Aubrey Bemerkungen zum Waringschen Problem // Mathematische Annalen, 72 (1912) С. 387–399. — DOI:10.1007/BF01456723.
  5. Balasubramanian, Ramachandran; Deshouillers, Jean-Marc; Dress, François, Problème de Waring pour les bicarrés. I. Schéma de la solution. (French. English summary) [Waring's problem for biquadrates. I. Sketch of the solution] C. R. Acad. Sci. Paris Sér. I Math. 303 (1986), no. 4, pp. 85-88
  6. Припущення Ейлера - Wolfram MathWorld
  7. Niven, Ivan M. An unsolved case of the Waring problem // American Journal of Mathematics, 66 (1944) (1) С. 137–143. — DOI:10.2307/2371901.