Пробіотик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пробіо́тики, еубіотики — живі мікроорганізми, які можуть позитивно впливати на здоров'я людини, нормалізувати склад і функції мікрофлори шлунково-кишкового тракту (найчастіше це біфідобактерії і лактобацили, здатні проявляти антагонізм проти патогенних й умовно-патогенних мікробів).[1] Це також речовини мікробного або немікробного походження, які при природному способі введення сприяють гомеостазу за рахунок нормалізації мікрофлори у організмі; засоби підтримки балансу кишкової мікрофлори на оптимальному рівні та її корекції.

За визначенням Р.Фуллера, пробіотики — це живі мікробіологічні харчові добавки, які уражають шкідливі мікроорганізми, відновлюючи мікробний баланс кишківника.

Пробіотики містять потенційно корисні бактерії або дріжджі, частіше за все молочнокислі бактерії.

Молочнокислі бактерії використовуються в харчовій промисловості протягом багатьох років, тому що вони можуть перетворювати цукор (зокрема лактозу) та інші вуглеводи на молочну кислоту. Це не тільки забезпечує характерний кислий смак молочнокислих продуктів, таких як кефір, але і служить консервантом, знижуючи pH і створюючи менше можливостей для росту інших організмів.

Нове покоління пробіотиків має в основі генетично модифіковані (рекомбінантні) штами мікроорганізмів із заданими властивостями. [2]

Історія[ред.ред. код]

Вперше термін «пробіотики» був запропонований у 1954 році F.Vergio, який проводив порівняння різних сполук, що характеризуються антимікробними й позитивними ефектами на кишкову мікрофлору.[1] Зокрема, вони сприяють розкладу молочного цукру у випадку незасвоєння лактози, профілактиці діареї, підвищенню вмісту у товстій кишці ферментів, які стимулюють імунну систему.

Пізніше Lilly & Stillwell (1965) під терміном пробіотики запропонували розуміти живі мікроорганізми, що підсилюють ріст інших мікроорганізмів.[1]


Основні групи пробіотиків:[ред.ред. код]

До основних груп пробіотиків відносять:[1]

  • Пробіотики на основі живих мікроорганізмів;
  • Пробіотики на основі метаболітів або структурних компонентів представників нормальної мікрофлори;
  • Пробіотики на основі сполук мікробного чи іншого походження, які стимулюють ріст і активність біфідобактерій і лактобацил — представників нормальної мікрофлори;
  • Пробіотики на основі комплексу живих мікроорганізмів, їх структурних компонентів, метаболітів у різних поєднаннях і сполуках, які стимулюють ріст представників нормальної мікрофлори;
  • Пробіотики на основі генно-інженерних штамів мікроорганізмів, їх структурних компонентів і метаболітів із заданими характеристиками;
  • Пробіотичні продукти харчування на основі живих мікроорганізмів, їх мета-болітів, інших сполук мікробного, рослинного або тваринного походження, здатних підтримувати й відновлювати здоров'я через корекцію мікробної екології організму.

Вимоги[ред.ред. код]

Пробіотики повинні відповідати наступним вимогам:

  • позитивно впливати на організм господаря;
  • не викликати побічних ефектів при тривалому застосуванні;
  • мати колонізаційний потенціал, тобто зберігатися у травному тракті до досягнення максимального позитивного ефекту (бути стійкими до низької рН, жовчним кислотам, антимікробним субстанціям, що продукуються патогенною мікрофлорою);
  • мати стабільну клінічну ефективність.

Пребіотичними харчовими компонентами гіпотетично можуть вважатися будь-які фізіологічно активні речовини, якщо вони відповідають певним вимогам[3]:

Обов’язкові вимоги Рекомендовані вимоги
  • відсутність гідролізу та адсорбції у верхніх відділах кишково-шлункового тракту
  • здатність вибірково піддаватися ферментації під впливом одного або обмеженої кількості потенційно корисних бактерій-коменсалів кишечнику, у яких спостерігається активізація метаболізму або прискорення росту
  • здатність зміщувати баланс кишково-шлункової мікробіоти у бік домінування корисної мікрофлори

завдяки стимулюванню сахаролітичної та пригнічення алкалофільної і аерофільної мікрофлори

  • здатність діставатися периферійних ділянок товстої кишки з огляду на їхню важливість в етіології захворювань кишково-шлункового тракту, а також онкологічних

Функція[ред.ред. код]

Пробіотичні бактеріальні культури призначені допомогти тілу відновити порушену флору кишечника. Їх іноді рекомендують лікарі і, частіше, дієтологи після курсу антибіотиків, або як частину лікування таких хвороб як кандидоз. Багато пробіотиків присутні в природних джерелах, наприклад Lactobacillus в йогурті/кефірі та квашеній капусті.

Для пояснення причин використання пробіотиків, слід уявляти, що здоровий організм містить мініатюрну мікробну екосистему, колективно відому як флора кишечника. Вона може бути виведена із рівноваги широким рядом обставин, зокрема використанням антибіотиків та інших ліків, надлишком алкоголю, стресом, хворобами, отруйними речовинами та навіть використанням антибактеріального мила. У таких випадках корисні бактерії можуть бути знищені або значно зменшені у числі, що дозволяє шкідливим бактеріям вільно рости, здійснюючи шкідливий вплив на здоров'я людини.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Сирохман І. В. Товарознавство харчових продуктів функціонального призначення: навч. С 40 пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / І. В. Сирохман, В. М. Завгородня. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 544 с. — ІБВК 978-966-364-803-3
  2. КИСЛОМОЛОЧНІ ПРОДУКТИ: КУПУВАТИ В МАГАЗИНІ ЧИ РОБИТИ ВДОМА?
  3. біфідогенні властивості цикорію з посиланням на Salminen S. Functional food science and gastrointestinal physiology and function / S. Salminen, C. Bouley, M. C. Boutron-Ruault [et al] // British Journal of Nutrition. — 1998. — Vol. 80. — P. 147—171

Література[ред.ред. код]

  1. Рыженко С. А. К 100-летию начала исследований пробиотиков И. И. Мечниковым [Электронный ресурс].http://www.sesobl.dp.ua/clients/sesdp.nsf/(NewsW)/46F655BCD787FBF7C22573C0002B4EF1
  2. Белоусова Е. А. Всемирный конгресс по гастроэнтерологии (Монреаль, 2005) // Фарматека. — 2006. — № 1. — С. 17-21. [Электронный ресурс]. http://www.pharmateca.ru/cgi-bin/statyi.pl?sid=1180&mid=1085056555&magid=97&full=1
  3. Рухля С. Пробиотики против антибиотиков?
  4. Феклисова Л. В., Шебекова В. М. Эффективность «Пробифора» в комплексном лечении ОРВИ у детей. //Новые лекарственные препараты. — 2004. — Выпуск 1. — С. 29-34.
  5. Шендеров Б. А. Медицинская микробная экология и функциональное питание. Т. 3: Пробиотики и функциональное питание. — М.: ГРАНТЪ, 2001. — 286 с.