Провансальська література

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Прованса́льська література — література окситанською мовою, що розвивалася в Провансі.

Давньопровансальська література[ред.ред. код]

Давньопровансальська література (X—XV ст.). — Перші літературні пам'ятки окситанської мови (langue d'oc) з'явилися в кінці X століття. Ці тексти складалися в монастирях, єдиних осідках писемної культури в епоху раннього феодалізму. Спочатку це був переважно релігійний епос, перекладення якого народною мовою стимулювало поширення в інтересах церкви легенд християнського змісту [провансальський варіант поеми «De Consolatione» Боеція, провансальський переклад «La Chanson de Sainte Foy» (Пісня про св. Фідес Аженску)]. Поступово, під впливом латинської літургії, розвивається народною мовою релігійна лірика. Літературна проза народною мовою з'являється в кінці XI ст. переважно у вигляді проповідей, повчань та переказів з Біблії.

XI століття[ред.ред. код]

З кінця XI століття діапазон провансальської літератури помітно розширився. Ранній розвиток торгового капіталу Середземномор'я стимулював піднесення південнофранцузьких міст. У безпосередньому зв'язку зі зростанням торгових громад на півдні Франції виникають багаті двори, які увібрали в себе «міське повітря», — виникає більш індивідуалістичне світовідчуття, проте не без впливу лицарської ідеології. Саме тоді починається потужний розквіт провансальської феодально-придворної поезії трубадурів (кінець XI—XIII ст.).

Трубадури[ред.ред. код]

Докладніше у статті Трубадури

Трубадури належали до різних верств феодального суспільства. Трубадурская поезія виробила свою літературну мову, що стала провансальською літературною мовою. Цією мовою творили не тільки трубадури різних діалектальних областей окситанської мови (langue d'oc), у тому числі і Каталонії, а й значна частина трубадурів іншомовних країн, наприклад Італії.

Використання народної пісні[ред.ред. код]

Трубадури значною мірою використовували народну пісню, пристосовуючи її до аристократичних смаків. Вони перетворили і вдосконалили її, помножили її види, форми і розміри і створили власну художню традицію. Феодалізірована пісня стала предметом розкоші при можновладних дворах. Деякі з дворів стали культурними осідками трубадурской поезії. Літературна спадщина трубадурів обіймає твори понад 460 авторів. Їхні літературні твори збиралися в пісенники. Значний, хоча і безіменний внесок у творчість трубадурів внесли джоглари (жонглери) — мандрівні співаки, музиканти, декламатори, оповідачі і фокусники, ремесло яких склалося переважно в середовищі міського ремісництва. Деякі з них стали співробітниками трубадурів в їхній творчості і виконавцями їхніх творів. Нерідко джоглари і самі ставали трубадурами.

Любовна лірика трубадурів[ред.ред. код]

Основним видом лірики трубадурів була canso — кансона, тобто «пісня» на кілька строф, зі своєрідним посиланням-звертанням (tornada) замість приспіву. Строфи бували різної довжини, і чергування рим досягло у трубадурів надзвичайного різноманіття. Звичайною темою «пісні», як і інших видів їх лірики, була любов. Любовна лірика трубадурів мала найголовнішим своїм призначенням естетичне обслуговування знатних дам феодальних дворів. Поряд з «піснею» і дотримуючись її основних форм розвинулася повчальна і політична, зокрема військова лірика трубадурів — у формі так званої «службової пісні», сірвента). Сатиричні сірвентеси передбачили пізнішу літературу памфлетів. У діалогічної формі складалися тенсони («дебати») на любовні або повчальні теми, іноді що були змаганнями трубадурів, частіше ж складалися одним трубадурів та інсценувався їм з джогларамі. Діалогічну форму, але з обрамленням у вигляді авторського оповідання мала пастурель. Іншими формами лірики трубадурів були Серена (пісня вечірнього побачення), Альба (пісня ранкового розставання) тощо.

Бродячий спосіб життя[ред.ред. код]

Трубадури-професіонали вели переважно бродячий спосіб життя. Талановитіші або догідливіші влаштовувалися як придворні поети, отримували цінні дари, земельні наділи, лицарське звання, якщо його не мали. Переважно в середовищі придворних трубадурів склався своєрідний «дамський васалітет», сповідуючи який, і розвинулася умовна, стандартна, символічна й рафінована провансальська література середньовіччя.

Фелібри[ред.ред. код]

Докладніше у статті Фелібри

Провансальська література, після тривалого забуття, почала відроджуватися в середині 19 століття. Її відродження пов'язують з літературною групою «Фелібрів» (фр. Félibrige), заснованою 21 травня 1854 року Фредериком Містралем, майбутнім лауреатом Нобелівської премії з літератури, та шістьма іншими поетами, що писали провансальською (окситанською) мовою. Традиції Фелібрів та нова регіональна самосвідомість сприяють розвиткові провансальської літератури й сьогодні. Щоправда, її значення не виходить за рамки локальної діалектної літератури.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Las Joyas del gay saber, edited by Jean-Baptiste Noulet (vol. iv. of Gatien-Arnoult's Monuments de la littérature romane, &c., Toulouse, 1849)
  • Noulet, Essai sur l'histoire littéraire des patois du midi de La France aux XVIe et XVIIe siècles (Paris, 1859) and … au XVIII siècle (Paris, 1877)
  • Jean-Baptiste Gaut, Étude sur la littérature et la poésie provençales (Memoires de l'académie des sciences d'Aix, tome ix. pp. 247344, Aix, 1867)
  • Jean Bernard Mary-Lafon, Histoire littéraire du midi de la France (Paris, 1882)
  • Antonio Restori, Letteratura provenzale, pp. 200214 (Milano, 1891)
  • Mariton's articles on Provençal and the Félibrige in the Grande Encyclopédie
  • Frédéric Donnadieu, Les Précurseurs des félibres 1800—1855; (Paris, 1888)
  • G. Jourdanne, Histoire du Félibrige, 1854—1896 (Avignon, 1897)
  • Hennion, Les Fleurs félibresques (Paris, 1883)
  • Portal, La letteratura provenzale moderna (Palermo, 1893)
  • Eduard Koschwitz, Ueber die provenzalischen Feliber und ihre Vorgaenger (Berlin, 1894)
  • Mariton, La Terre provençale (Paris, 1894). (H. 0.)

Посилання[ред.ред. код]


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.