Провінція Больцано

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Провінція Больцано
Provincia autonoma di Bolzano - Alto Adige
Autonome Provinz Bozen - Südtirol
Provinzia Autonòma de Bulsan - Südtirol
Suedtirol CoA.svg
Регіон: Coat of arms of Trentino-South Tyrol.svg Трентіно-Альто-Адідже
Столиця: Больцано
Площа: 7 399,97 км²
Населення: 513 579 осіб (06-2012)
Густота: 69,4 осіб/км²
Муніципалітетів: 116
Поштові індекси: 39010-39100
Тел. коди: 0471, 0472, 0473, 0474
Код ISTAT: 021
Код ISO: IT-BZ
Голова: Luis Durnwalder  17.3.1989
Bolzano posizione.png
Офіційний сайт

Больцано — Південний Тіроль (італ. Provincia autonoma di Bolzano — Alto Adige; нім. Autonome Provinz Bozen — Südtirol) — автономна провінція в Італії, в регіоні Трентіно-Альто-Адідже.

Площа провінції — 7 399,97 км², населення — 513 579[1] осіб.

Столицею провінції є місто Больцано.

Географія[ред.ред. код]

Межує на півночі і на сході з Австрією (Тироль і Зальцбург), на заході з Швейцарією (кантон Граубюнден), на південному сході з регіоном Венето (провінцією Беллуно), на півдні з провінцією Тренто і на південному заході з регіоном Ломбардія (провінцією Сондріо).

Основні муніципалітети[ред.ред. код]

Найбільші за кількістю мешканців муніципалітети (ISTAT, 31/12/2007):

Ном. Герб Муніципалітет Населення
(осіб)
Площа
(км²)
Густота
(ab/км²)
Висота
(м.н.р.м.)
Больцано 100.629 52,34 1923 262
Мерано 36.811 26 1416 325
Брессаноне 20.073 84,86 237 560
Лаівес 16.430 24 685 258
Бруніко 14.876 45 331 838
Апп'яно-сулла-Страда-дель-Віно 13.758 59,7 230 416
Лана 10.912 36 303 310
Калдаро-сулла-Страда-дель-Віно 7.513 47 160 425
Ренон 7.358 111 66 1000
10° Сарентіно 6.794 302 22 900

Історія[ред.ред. код]

У 1919 році після розпаду Австро-Угорщини колишня земля Тироль була поділена на австрійську північну та італійську південну частини. З того моменту починається історія Південного Тиролю у статусі італійської провінції (дві інші назви Больцано/Боцен та Альто-Адіджі). На той час за результатами перепису німецькомовне населення становило близько 86%, італійці — 8% та етнічна група ладинів — 4%.

З приходом до влади Б. Муссоліні була запроваджена політика італьянізації, яка значно погіршила становище місцевого населення: німецька та ладинська мови усувались зі сфер культури, освіти, судочинства, послуг, засобів масової інформації та заміщувались італійською. Паралельно з цим відбувався процес інтенсивного переселення італійських робітників у новоутворену промислову зону в околицях міста Больцано. В результаті такої політики частка італійського населення зросла до 25%. На їх стороні була підтримка уряду, кращі освітні та кар'єрні перспективи, економічні можливості. Відтак провінція перетворилась з гомогенної німецькомовної на багатонаціональну з двома великими мовними групами, які перебували у нерівному становищі[2].

Здавалося б, після Другої Світової ситуація зміниться на краще. Тим більше в рамках Паризької угоди 1947 р. німецькому населенню гарантувались рівні з італійцями права та автономія. Однак умови договору, який отримав міжнародне визнання, не були виконанні. Більш того, рік потому був ухвалений автономний статут регіону Трентіно-Альто Адіджо, який передбачав об'єднання провінції Больцано з італомовною провінцією Тренто. Відповідно до статуту, більшість автономних повноважень (сільське господарство, розвиток промисловості, туризм, податки та бюджетні дотації) делегувались саме регіону, в якому 2/3 населення становили італійці. Таким чином, південно тірольські німці виключались з процесу прийняття рішень.

Таким чином офіційний Рим планував вже «в зародку» викорінити будь-які дії південних тірольців в напрямку самовизначення. Однак відповіддю стали звинувачення з боку Австрії (яка поскаржилась до ООН) та ігнорування місцевих владних інституцій Народною партією (найбільша партія провінції, представник інтересів німецькомовного населення). Усе це зрештою переросло в акти насильства та збройні сутички. Після тривалих переговорів між Італією, Австрією та місцевими елітами — Народною партією та місцевим осередком християнських демократів — було досягнуто компромісу[2].

Результатом цих домовленостей став договір 1969 року та прийнятий трьома роками пізніше новий статут автономного регіону. Він передбачав надання політичних та культурних прав тірольським німцям та ладинам з одночасним розширенням автономії провінції Больцано шляхом делегування органам провінції повноважень держави та регіону. Остання редакція статуту датована лютим 2001 року і спрямована на подальше розширення автономії Південного Тиролю та Тренто, повноваження яких на цей момент значно ширші за повноваження автономного регіону. Крім того, новий статут набув статусу конституційного закону.

Примітки[ред.ред. код]


Італія Це незавершена стаття з географії Італії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.