Провінція Больцано
| Провінція Больцано Provincia autonoma di Bolzano - Alto Adige Autonome Provinz Bozen - Südtirol Provinzia Autonòma de Bulsan - Südtirol |
|
|---|---|
 |
|
| Регіон: |  Трентіно-Альто-Адідже |
| Столиця: | Больцано |
| Площа: | 7 399,97 км² |
| Населення: | 513 579 осіб (06-2012) |
| Густота: | 69,4 осіб/км² |
| Муніципалітетів: | 116 |
| Поштові індекси: | 39010-39100 |
| Тел. коди: | 0471, 0472, 0473, 0474 |
| Код ISTAT: | 021 |
| Код ISO: | IT-BZ |
| Голова: | Luis Durnwalder 17.3.1989 |
 |
|
| Офіційний сайт | |
Больцано — Південний Тіроль (італ. Provincia autonoma di Bolzano — Alto Adige; нім. Autonome Provinz Bozen — Südtirol) — автономна провінція в Італії, в регіоні Трентіно-Альто-Адідже.
Площа провінції — 7 399,97 км², населення — 513 579[1] осіб.
Столицею провінції є місто Больцано.
Зміст |
Географія [ред.]
Межує на півночі і на сході з Австрією (Тироль і Зальцбург), на заході з Швейцарією (кантон Граубюнден), на південному сході з регіоном Венето (провінцією Беллуно), на півдні з провінцією Тренто і на південному заході з регіоном Ломбардія (провінцією Сондріо).
Основні муніципалітети [ред.]
Найбільші за кількістю мешканців муніципалітети (ISTAT, 31/12/2007):
| Ном. | Герб | Муніципалітет | Населення (осіб) |
Площа (км²) |
Густота (ab/км²) |
Висота (м.н.р.м.) |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1° | Больцано | 100.629 | 52,34 | 1923 | 262 | |
| 2° | Мерано | 36.811 | 26 | 1416 | 325 | |
| 3° | Брессаноне | 20.073 | 84,86 | 237 | 560 | |
| 4° | Лаівес | 16.430 | 24 | 685 | 258 | |
| 5° | Бруніко | 14.876 | 45 | 331 | 838 | |
| 6° | Апп'яно-сулла-Страда-дель-Віно | 13.758 | 59,7 | 230 | 416 | |
| 7° | Лана | 10.912 | 36 | 303 | 310 | |
| 8° | Калдаро-сулла-Страда-дель-Віно | 7.513 | 47 | 160 | 425 | |
| 9° | Ренон | 7.358 | 111 | 66 | 1000 | |
| 10° | Сарентіно | 6.794 | 302 | 22 | 900 |
-
Больцано: вид з повітря на місто зі сходу
-
Больцано: Портики
-
Мерано: вид на на місто з гори
-
Брессаноне: панорама
-
Бруніко: вид на місто
-
Бруніко: пішохідна зона
Історія [ред.]
У 1919 році після розпаду Австро-Угорщини колишня земля Тироль була поділена на австрійську північну та італійську південну частини. З того моменту починається історія Південного Тиролю у статусі італійської провінції (дві інші назви Больцано/Боцен та Альто-Адіджі). На той час за результатами перепису німецькомовне населення становило близько 86%, італійці — 8% та етнічна група ладинів — 4%.
З приходом до влади Б. Муссоліні була запроваджена політика італьянізації, яка значно погіршила становище місцевого населення: німецька та ладинська мови усувались зі сфер культури, освіти, судочинства, послуг, засобів масової інформації та заміщувались італійською. Паралельно з цим відбувався процес інтенсивного переселення італійських робітників у новоутворену промислову зону в околицях міста Больцано. В результаті такої політики частка італійського населення зросла до 25%. На їх стороні була підтримка уряду, кращі освітні та кар'єрні перспективи, економічні можливості. Відтак провінція перетворилась з гомогенної німецькомовної на багатонаціональну з двома великими мовними групами, які перебували у нерівному становищі[2].
Здавалося б, після Другої Світової ситуація зміниться на краще. Тим більше в рамках Паризької угоди 1947 р. німецькому населенню гарантувались рівні з італійцями права та автономія. Однак умови договору, який отримав міжнародне визнання, не були виконанні. Більш того, рік потому був ухвалений автономний статут регіону Трентіно-Альто Адіджо, який передбачав об'єднання провінції Больцано з італомовною провінцією Тренто. Відповідно до статуту, більшість автономних повноважень (сільське господарство, розвиток промисловості, туризм, податки та бюджетні дотації) делегувались саме регіону, в якому 2/3 населення становили італійці. Таким чином, південно тірольські німці виключались з процесу прийняття рішень.
Таким чином офіційний Рим планував вже «в зародку» викорінити будь-які дії південних тірольців в напрямку самовизначення. Однак відповіддю стали звинувачення з боку Австрії (яка поскаржилась до ООН) та ігнорування місцевих владних інституцій Народною партією (найбільша партія провінції, представник інтересів німецькомовного населення). Усе це зрештою переросло в акти насильства та збройні сутички. Після тривалих переговорів між Італією, Австрією та місцевими елітами — Народною партією та місцевим осередком християнських демократів — було досягнуто компромісу[2].
Результатом цих домовленостей став договір 1969 року та прийнятий трьома роками пізніше новий статут автономного регіону. Він передбачав надання політичних та культурних прав тірольським німцям та ладинам з одночасним розширенням автономії провінції Больцано шляхом делегування органам провінції повноважень держави та регіону. Остання редакція статуту датована лютим 2001 року і спрямована на подальше розширення автономії Південного Тиролю та Тренто, повноваження яких на цей момент значно ширші за повноваження автономного регіону. Крім того, новий статут набув статусу конституційного закону.
Примітки [ред.]
- ↑ «Демографічний баланс, червень 2012». ISTAT. Процитовано 26 лютого 2013.(італ.)
- ↑ а б http://ukrconsensus.org.ua/analytics/33-pivdennij-tirol-yak-kompleksna-konsociaciya.html
 |
Це незавершена стаття з географії Італії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
