Прогин (техніка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Схематичне зображення деформації згину навантаженої балки на двох опорах

Проги́н в техніці (англ. bending flexure) — вертикальне переміщення точки, що лежить на осі балки (арки, рами тощо) або на серединній поверхні оболонки (пластини), через деформацію, спричинену різними зовнішніми чинниками.

За величиною найбільшого прогину визначають один з граничних станів конструкції. Максимально допустимі значення прогинів для будівельних споруд різних типів наведено у Будівельних нормах і правилах. При випробуванні конструкцій прогин визначають спеціальними приладами — прогиномірами.

Аналітичне визначення прогину балки[ред. | ред. код]

Для аналітичного визначення прогину балки в довільному перерізі потрібно мати рівняння пружної лінії

.

Ступінь викривлення осі у межах пружності матеріалу балки залежить від величини згинального моменту і жорсткості бруса. Кривина осі визначається виразом:

де ρ — радіус кривини осі зігнутого бруса у розглянутому перерізі;

Е — модуль Юнга матеріалу бруса;
Iz — осьовий момент інерції перерізу бруса відносно нейтральної лінії.

Для випадку малих деформацій кривина наближено виражається другою похідною від прогину , а тому між координатами зігнутої осі та згинальним моментом існує диференціальна залежність:

що називається диференціальним рівнянням осі зігнутого бруса. Його рішення називається рівнянням пружної лінії балки (бруса).

Інтегруючи рівняння, одержимо вираз, що описує прогин балки:

Сталі C і D визначаються з умов закріплення балки.

Найбільший прогин балки називається стрілою прогину — f.

Визначення прогинів у типових задачах[ред. | ред. код]

Балка на двох опорах навантажена зосередженим зусиллям посередині

Рівняння пружної лінії:

Стріла прогину:

Консольна балка, навантажена зосередженим зусиллям на вільному кінці

Рівняння пружної лінії:

Стріла прогину:

Консольна балка, навантажена рівномірно розподіленим зусиллям

Рівняння пружної лінії:

Стріла прогину

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Опір матеріалів. Підручник /Г. С. Писаренко, О. Л. Квітка, Е. С. Уманський. За ред. Г. С. Писаренка — К.: Вища школа,1993. — 655 с. ISBN 5-11-004083-4
  • Шваб'юк В. І. Опір матеріалів: навч. посіб. для студентів ВНЗ / В. І. Шваб'юк. — К.: НТУ «КПІ», 2009. — 380 с.

Посилання[ред. | ред. код]