Прогрес (космічний апарат)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Progress M-52.jpg

«Прогре́с» (рос. «Прогре́сс») — серія транспортних космічних кораблів (КК), розроблена в СРСР для забезпечення орбітальних станцій.

Виводяться на орбіту за допомогою ракети-носія «Союз». Розробка нового корабля на базі космічного корабля «Союз» була розпочата в 1973. Перший «Прогрес» вийшов на орбіту 20 січня 1978.

Історія[ред.ред. код]

Розробником і виробником кораблів сімейства «Прогрес» з 1970-х і по теперішній час є Ракетно-космічна корпорація «Енергія». Виробництво кораблів здійснюється на головному підприємстві корпорації в підмосковному місті Корольов, а випробування і підготовка кораблів до запуску — у монтажно-випробувальному корпусі (МІК) підприємства на 254-му майданчику космодрому Байконур.

Тривалість експлуатації перших довгострокових орбітальних станцій «Салют» була обмежена багатьма факторами, в тому числі і невеликими запасами палива, компонентів системи життєзабезпечення та інших витратних матеріалів, які є на борту. Також при виникненні відмов необхідно було забезпечити доставку на орбіту ремонтного обладнання та приладів. Тому при розробці орбітальної станції третього покоління «Салют» було прийнято рішення про створення на базі пілотованого КК «Союз» вантажного корабля, що отримав пізніше назву «Прогрес». Розглядалися різні варіанти, деякі розробники пропонували зробити його пілотованим, щоб мати можливість повертати матеріали і обладнання зі станції на Землю. Інші розглядали безпілотний варіант, який при тій же масі корабля дозволяв розмістити істотно більшу кількість вантажу, при цьому матеріали зі станції пропонувалося повертати на кораблях «Союз» одночасно з доставкою на станцію і поверненням на Землю екіпажу. Саме на останньому варіанті і зупинилися розробники у підсумку.

При проектуванні були використані бортові системи, конструкції і агрегати корабля «Союз». «Прогрес» мав три основних відсіки: герметичний вантажний зі стикувальним агрегатом, де розміщувалися матеріали та обладнання, що доставляються на станцію, відсік компонентів дозаправки, зроблений негерметичних, щоб захистити станцію у разі витоку токсичного палива, і приладно-агрегатний.

Перший вантажний корабель «Прогрес-1» був запущений до орбітальної станції «Салют-6» 20 січня 1978. Після виходу на орбіту і перевірки працездатності бортових систем — системи орієнтації і керування рухом, радіотехнічної апаратури зближення і стикування, а також сбліжающе-коригуючої рухової установки — почалися автоматичне зближення, причалювання і стикування корабля зі станцією. Контролювали хід операції Центр управління польотом і космонавти Юрій Романенко і Георгій Гречко, що знаходилися на станції «Салют-6». 22 січня в автоматичному режимі корабель був пристикований.

Тривалість експлуатації перших довгострокових орбітальних станцій «Салют» була обмежена багатьма факторами, у тому числі й невеликими запасами пального, компонентів системи життєзабезпечення й інших витратних матеріалів, наявних на борту. Також при виникненні відмов необхідно було забезпечувати доставку на орбіту ремонтного устаткування й приладів. Тому при розробці орбітальної станції третього покоління «Салют» було ухвалено рішення про створення на базі пілотованого КК «Союз» вантажного корабля, що пізніше отримав назву «Прогрес».

Модифікації[ред.ред. код]

Прогрес M1-4 перед стикуванням з МКС
Прогрес M1-12 на орбіті
Система ТОРУ в модулі Зірка для забезпечення ручної стиковки кораблів Прогрес до МКС

«Прогрес»[ред.ред. код]

  • Довжина: 7,48 м
  • Максимальний діаметр: 2,72 м
  • Маса: 7020 кг
  • Корисний вантаж: 2315 кг, з них максимально 975 кг пальне.
  • перший політ: 20 січня 1978 (Прогрес 1 до Салют 6)
  • станній політ: 5 травня 1990
  • к-ть успішних запусків: 42, з них
    12 до Салют 6
    12 до Салют 7
    18 до станції «Мир»
  • Енергопостачання: Акумулятори

«Прогрес M»[ред.ред. код]

  • Довжина: 7,23 м
  • Максимальний діаметр: 2,72 м
  • Маса: 7450 кг
  • Корисний вантаж: 2350 кг, з них максимально 1200 кг пальне.
  • перший політ: 23 серпня 1989 (Прогрес M 1 до станції «Мир»)
  • Енергопостачання: Акумулятори і сонячні батареї.

«Прогрес M1»[ред.ред. код]

У порівнянні з ТКГ «Прогрес М», згідно з програмою розгортання та експлуатації МКС, на кораблі введені зміни в компонування, конструкцію, склад приладів і режими роботи бортових систем. Основна мета змін — збільшення кількості палива в загальній масі доставляються на МКС вантажів, що забезпечується за рахунок установки у відсік компонентів дозаправки (ОКД) восьми паливних баків. Крім того, істотно розширено склад зв'язків ТКГ з бортовими системами російського сегмента МКС за силовим і командним електричних ланцюгів і телеметрії.[1]

Негерметичний ОКД зазнав такі зміни:

  • Вилучені баки водяної системи «Родник».
  • Замість баків «Криниці» встановлені додаткові баки системи дозаправки паливом СД8. Дозаправка орбітальної станції (ОС) здійснюється витісненням компонентів палива стисненим газом (гелієм) через герметичні гідрораз'еми на стикувальних агрегатах ОС і ТКГ, при цьому:
    Максимальна витрата окислювача через магістралі збільшений до 0,35 л / с (в 2,33 раза більше ніж на попередній модифікації ТКГ).
    Система СД8, «сухий» масою 635 кг, дозволяє подавати паливо, як в баки рухової установки службового модуля (СМ) МКС, так і функціонально-вантажного блоку, в колектори підсистем причалювання і орієнтації ТКГ і колектори двигунів орієнтації СМ.
    Можлива зворотна передача палива з ДК РМ в колектори ТКГ.
  • Зовні ОКД розміщено 12 балонів з киснем і азотно-кисневою сумішшю

Апаратурний склад змінився наступним чином:

  • Замість БЦВК «Аргон-16» введено новий комплекс.
  • В автономну систему навігації введена апаратура ГНСС ГЛОНАСС / GPS .
  • Встановлено нову апаратура зближення «Курс-ММ» дозволяє проводити вимірювання параметрів відносного руху для причалювання і стикування з відстані не менше 1 км.
  • Встановлено нову апаратура командної радіолінії «Регул», що використовує супутники-ретранслятори.
  • Міжбортовий радіозв'язок «у ​​вузькому конусі» можливий на дальності 30 км, при довільній орієнтації — 3 км.

У систему управління рухом (СУД) введені такі зміни:

  • встановлено нове програмне забезпечення БЦВК, в якому реалізовані схеми безпечного автоматичного зближення, переходу в зону причалювання і самого причалювання.
  • реалізовані динамічні режими управління орбітальною станцією.
  • введено пристрій сполучення, перетворює інформацію надходить з МКС по ланцюгах межмашинного інтерфейсу в команди релейного типу, що дозволило включати зі станції двигуни ТКГ для створення керуючих моментів.

Таким чином, зміни в СУД дозволили реалізувати управління орієнтацією станції за допомогою двигунів причалювання і орієнтації (на «Прогресі-М1» — 27 штук) або сбліжающе-коригуючого двигуна за єдиною програмою від бортового комплексу управління МКС.

«Прогрес-М1» має такі характеристики:

  • Довжина: 7,2 м
  • Максимальний діаметр: 2,72 м
  • Стартова маса: 7150 кг (для орбіти висотою 460 км)
  • Маса доставляється вантажу: 2230 кг, в тому числі:
    сухі вантажі: до 1800 кг
    паливо: до 1950 кг (на 800 кг більше)
    газ наддуву жилих відсіків: до 40 кг (на 10 кг менше)
  • Час польоту в складі МКС: до 180 діб
    до стиковки: до 4 діб
    після розстикування: до 3 діб
  • перший політ: 1 лютого 2000 (Прогрес M1-1 до станції «Мир»)
  • Енергопостачання: Акумулятори і сонячні батареї

«Прогрес М-01М»[ред.ред. код]

  • Корисний вантаж: близько 2,5 тонн, паливо, продукти харчування і вода, наукове обладнання та витратні матеріали.
  • Перший політ: 14.38 за київським часом 26 листопада 2008 (до МКС)

Новий корабель чотирьохсотої серії. Основна відмінність від попередніх — новий бортовий обчислювальний комплекс ЦВМ-101, що прийшов на заміну «Аргон-16». Вага «Аргон-16» становила 65 кг, вага нової машини приблизно в 10 разів менше. Крім того, аналогова телеметрична система замінена на цифрову.

Незважаючи на всі проведені модернізації, потенціал корабля практично вичерпаний, він поступається технічно, іншим космічним транспортних систем — HTV, ATV і потребує заміни. Можливим варіантом транспортної системи — може бути спільне використання нового російського ракетоносія — Ангара і транспортної системи на базі — ТКС

Примітки[ред.ред. код]

  1. Русаков К. Транспортный грузовой корабль "Прогресс-М1" (рос.) // Новости космонавтики. — 2000. — В. 207. — Т. 10. — № 4. — С. 16. — ISSN 1561-1078.