Прожитковий мінімум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Прожитко́вий мі́німум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Обсяг прожиткового мінімуму містить два елементи — фізіологічний та соціальний. Фізіологічний мінімум — це вартісне вираження матеріальних цінностей, конче необхідних для її існування. В світовій практиці він становить 85-—87 % загального прожиткового мінімуму, а решта припадає на соціальну частину — певний набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя.

Визначення прожиткового мінімуму[ред.ред. код]

Світова практика розробила декілька варіантів визначення прожиткового мінімуму в державі.

Статистичний метод передбачає встановлення прожиткового мінімуму на рівні доходів, які мають 10-20 % найменш заможних громадян певної держави. Цей метод можна застосовувати у державах з досить високим рівнем доходів громадян.

Суб'єктивний або соціологічний підхід базується на проведені соціологічних опитувань населення про необхідний мінімальний дохід. Такий метод є радше консультативним, оскільки його результати можуть бути не підкріплені реальними економічними можливостями держави, проте він виражає справжні потреби людей.

Ресурсний метод виходить із можливості економіки забезпечувати прожитковий мінімум, він застосовується у високорозвинутих країнах.

Комбінований метод поєднує у собі декілька методів, зокрема вартість харчування визначається за нормами, житлово-комунальні послуги — за фактом, а непродовольчі товари за їх відсотковою часткою в загальних витратах.

На практиці застосовується нормативний метод, який полягає у встановленні вартісної величини прожиткового мінімуму через мінімальний споживчий кошик. Кожна держава має свої особливості формування мінімального споживчого кошика.

Наприклад в Болгарії було запропоновано шість таких кошиків, які давали ряд комбінацій щодо складу сімей за їхніми ознаками. Харчова частина кошика містила градації для працюючих, пенсіонерів та дітей, включаючи 149 позицій продовольчих товарів.

В різних країнах використовується або ж соціальний, як у Литві, Білорусі та Естонії, або фізіологічний прожитковий мінімум, як наприклад у Росії чи Казахстані.

У Литві прожитковий мінімум визначається на основі потреб сім'ї з чотирьох осіб: хлопчик 14 років, дівчинка 6-8 років і двоє дорослих. Для інших сімей використовуються спеціальні коефіцієнти. Продовольча частка товарів включає понад 50 видів товарів і становить 45-50 % мінімального споживчого бюджету.

Існує, ще один метод формування рівня прожиткового мінімуму, так званий відносний метод. Відносний метод або метод обчислення медіанного доходу здебільшого застосовується у державах з розвинутою ринковою економікою. Під медіанним доходом слід розуміти таких дохід, за якого половина населення має більший дохід, а половина менший, або це рівень достатку, що найчастіше зустрічається в певній країні (практично він відповідає середньодушового доходу населення). Так в США, Великобританії, Німеччині прожитковий мінімум встановлюється на рівні 40 % від медіанного доходу, у Фінляндії, Італії, Греції, Іспанії — 50 %, у Португалії та Ірландії — 60 % відповідно.

На думку вчених-економістів під час підрахунку розміру прожиткового мінімуму враховуються такі чинники:

Економічні, які включають вимоги економічного розвитку, формування організаційних та правових засад ринкової економіки, зовнішньоекономічної діяльності, демократизацію трудових відносин, заходи щодо наповнення доходної частини бюджету;

Правові: дотримання загальновизнаних прав людини відповідно до Міжнародного Пакту «Про економічні, соціальні та культурні права», в якому під правом на працю розуміють здатність людини самостійно заробляти собі на життя;

Соціальні: загальний рівень заробітної плати, встановлення взаємозалежності між оплатою праці та її продуктивністю, підвищення мінімальних державних гарантій заробітної плати та трудових пенсій з поступовим наближенням їх до рівня прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму в Україні[ред.ред. код]

В Україні прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу. Крім того, прожитковий мінімум визначається диференційовано залежно від вікового критерію або ж залежно від соціальної та демографічної групи особи: для дітей віком до 6 років; для дітей віком від 6 до 18 років; для працездатних осіб; для осіб, які втратили працездатність.

Такий поділ зумовлений особливостями людського організму, у його потребах в залежності від віку та фізичних можливостей.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, за поданням Кабінету Міністрів України щорічно затверджується Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України та публікується в офіційних виданнях.

Починаючи з 2006 року, згідно зі змінами, внесеними до частини третьої статті 4 Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV "Про прожитковий мінімум"[1], прожитковий мінімум затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.

Набір продуктів харчування формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Набір непродовольчих товарів формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері економіки з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами влаштування побуту.

Набір послуг формується спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг.

Розмір прожиткового мінімуму в Україні[ред.ред. код]

Встановлюється
з
Діти віком
до 6 років
Діти віком
від 6 до
18 років
Працездатні
особи
Особи, які
втратили
працездатність
Загальний
показник
Законодавча
підстава
01.01.2000 240,71 297,29 287,63 216,56 270,1 ст. 1 Закону від 05.10.2000 № 2025-III[2]
01.01.2001 276,48 345,66 331,05 248,77 311,3 ст. 1 Закону від 22.03.2001 № 2330-III[3]
01.01.2002 307 384 365 268 342 ст. 1 Закону від 15.11.2001 № 2780-III[4]
01.01.2004 324,49 404,79 386,73 284,69 362,23 ст. 1 Законувід 11.05.2004 № 1704-IV[5]
01.01.2005 376 468 453 332 423 ст. 1 Закону від 19.10.2004 № 2089-IV[6]
01.01.2006 400 514 483 350 453 ст. 65 Закону від 20.12.2005 № 3235-IV[7]
01.04.2006 410 527 496 359 465
01.10.2006 418 536 505 366 472
01.01.2007 434 558 525 380 492 ст. 62 Закону від 19.12.2006 № 489-V[8]
01.04.2007 463 595 561 406 525
01.10.2007 470 604 568 411 532
01.01.2008 526 663 633 470 592 ст. 58 Закону від 28.12.2007 № 107-VI[9]
01.04.2008 538 678 647 481 605
01.07.2008 540 680 649 482 607
01.10.2008 557 701 669 498 626
01.11.2009 632 776 744 573 701 ст. 54 Закону від 26.12.2008 № 835-VI[10]
01.01.2010 755 901 869 695 825 ст. 52 Закону від 27.04.2010 № 2154-VI[11]
01.04.2010 767 917 884 706 839
01.07.2010 771 921 888 709 843
01.10.2010 787 941 907 723 861
01.12.2010 799 957 922 734 875
01.01.2011 816 977 941 750 894 ст. 21 Закону від 23.12.2010 № 2857-VI[12]
01.04.2011 832 997 960 764 911
01.10.2011 853 1022 985 784 934
01.12.2011 870 1042 1004 800 953
01.01.2012 893 1112 1073 822 1017 ст. 12 Закону від 22.12.2011 № 4282-VI[13]
01.04.2012 911 1134 1094 838 1037
01.07.2012 917 1144 1102 844 1044
01.10.2012 930 1161 1118 856 1060
01.12.2012 961 1197 1134 884 1095
01.01.2013 972 1210 1147 894 1108 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік"
01.12.2013 1032 1286 1218 949 1176 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік"
Джерела: [1] [2] |}

Застосування[ред.ред. код]

Прожитковий мінімум як державний соціальний стандарт застосовується для

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Закон України від 15.07.1999 № 966-XIV "Про прожитковий мінімум"
  2. Закон України від 05.10.2000 № 2025-III «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік»
  3. Закон України від 22.03.2001 № 2330-III «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік»
  4. Закон України від 15.11.2001 № 2780-III «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік»
  5. Закон України від 11.05.2004 № 1704-IV «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік»
  6. Закон України від 19.10.2004 № 2089-IV «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік»
  7. Закон України від 20.12.2005 № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік»
  8. Закон України від 19.12.2006 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»
  9. Закон України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»
  10. Закон України від 26.12.2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік»
  11. Закон України від 27.04.2010 № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік»
  12. Закон України від 23.12.2010 № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік»
  13. Закон України від 22.12.2011 № 4282-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік»