Прожитковий мінімум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Прожитко́вий мі́німум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Обсяг прожиткового мінімуму містить два елементи — фізіологічний та соціальний. Фізіологічний мінімум — це вартісне вираження матеріальних цінностей, конче необхідних для існування людини. В світовій практиці він становить 85—87 % загального прожиткового мінімуму, а решта припадає на соціальну частину — певний набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя.

Визначення прожиткового мінімуму[ред. | ред. код]

Світова практика розробила кілька варіантів визначення прожиткового мінімуму в державі.

Статистичний метод передбачає встановлення прожиткового мінімуму на рівні доходів, які мають 10-20 % найменш заможних громадян певної держави. Цей метод можна застосовувати у державах з досить високим рівнем доходів громадян.

Суб'єктивний або соціологічний підхід базується на проведені соціологічних опитувань населення про необхідний мінімальний дохід. Такий метод є радше консультативним, оскільки його результати можуть бути не підкріплені реальними економічними можливостями держави, проте він виражає справжні потреби людей.

Ресурсний метод виходить із можливості економіки забезпечувати прожитковий мінімум, він застосовується у високорозвинутих країнах.

Комбінований метод поєднує у собі декілька методів, зокрема вартість харчування визначається за нормами, житлово-комунальні послуги — за фактом, а непродовольчі товари за їх відсотковою часткою в загальних витратах.

На практиці застосовується нормативний метод, який полягає у встановленні вартісної величини прожиткового мінімуму через мінімальний споживчий кошик. Кожна держава має свої особливості формування мінімального споживчого кошика.

Наприклад в Болгарії було запропоновано шість таких кошиків, які давали ряд комбінацій щодо складу сімей за їхніми ознаками. Харчова частина кошика містила градації для працюючих, пенсіонерів та дітей, включаючи 149 позицій продовольчих товарів.

В різних країнах використовується або ж соціальний, як у Литві, Білорусі та Естонії, або фізіологічний прожитковий мінімум, як наприклад у Росії чи Казахстані.

У Литві прожитковий мінімум визначається на основі потреб сім'ї з чотирьох осіб: хлопчик 14 років, дівчинка 6-8 років і двоє дорослих. Для інших сімей використовуються спеціальні коефіцієнти. Продовольча частка товарів включає понад 50 видів товарів і становить 45-50 % мінімального споживчого бюджету.

Існує, ще один метод формування рівня прожиткового мінімуму, так званий відносний метод. Відносний метод або метод обчислення медіанного доходу здебільшого застосовується у державах з розвинутою ринковою економікою. Під медіанним доходом слід розуміти таких дохід, за якого половина населення має більший дохід, а половина менший, або це рівень достатку, що найчастіше зустрічається в певній країні (практично він відповідає середньодушового доходу населення). Так в США, Британії, Німеччині прожитковий мінімум встановлюється на рівні 40 % від медіанного доходу, у Фінляндії, Італії, Греції, Іспанії — 50 %, у Португалії та Ірландії — 60 % відповідно.

На думку вчених-економістів під час підрахунку розміру прожиткового мінімуму враховуються такі чинники: Економічні, які включають вимоги економічного розвитку, формування організаційних та правових засад ринкової економіки, зовнішньоекономічної діяльності, демократизацію трудових відносин, заходи щодо наповнення доходної частини бюджету;

Правові: дотримання загальновизнаних прав людини відповідно до Міжнародного Пакту «Про економічні, соціальні та культурні права», в якому під правом на працю розуміють здатність людини самостійно заробляти собі на життя;

Соціальні: загальний рівень заробітної плати, встановлення взаємозалежності між оплатою праці та її продуктивністю, підвищення мінімальних державних гарантій заробітної плати та трудових пенсій з поступовим наближенням їх до рівня прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму в Україні[ред. | ред. код]

В Україні прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу. Крім того, прожитковий мінімум визначається диференційовано залежно від вікового критерію або ж залежно від соціальної та демографічної групи особи: для дітей віком до 6 років; для дітей віком від 6 до 18 років; для працездатних осіб; для осіб, які втратили працездатність.

Такий поділ зумовлений особливостями людського організму, у його потребах в залежності від віку та фізичних можливостей.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, за поданням Кабінету Міністрів України щорічно затверджується Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України та публікується в офіційних виданнях.

З 2006 року згідно змін третьої частини статті 4 Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум»[1], прожитковий мінімум затверджується Верховною Радою в законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів після науково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.

Набір продуктів харчування формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Набір непродовольчих товарів формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері економіки з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами влаштування побуту.

Набір послуг формується спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг.

2014 року розмір прожиткового мінімуму було заморожено й надалі його розмір визначався в «ручному режимі» — поточні ціни ніяк не впливають на нього. Водночас із кінця 2015 року Міністерство соціальної політики України щомісяця вираховує «фактичний розмір прожиткового мінімуму», що базується на тому самому споживчому кошику, що й законодавчий прожитковий мінімум, але у поточних цінах[2].

Судові спори щодо незаконності прожиткового мінімуму[ред. | ред. код]

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2015 у справі 826/6362/15 за позовом керівника неурядового Проекту «Відкритий Суд» Батрина Станіслава Віталійовича до Кабінету Міністрів України вирішено: визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2015 рік без проведення і врахування результатів науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму;

Це судове рішення було залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015, а на підставі виконавчого листа за даним рішенням, — 09.12.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту Біловолом В. О. відкрито виконавче провадження ВП № 49613423 та встановлено уряду строк на виконання рішення суду: до 15.12.2015 року включно. Уряд не виконав дане рішення суду[3][4].

2. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року у справі № 826/5661/16 за позовом Батрина Станіслава Віталійовича до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України визнано протиправними дії уряду із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2016 рік без проведення і врахування результатів науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору продовольчих продуктів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч вимогам ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум». При цьому, важливо підкреслити, що у своєму рішенні суд апеляційної інстанції встановив:

  • «Колегія суддів зазначає, що набори продуктів харчування, набори непродовольчих товарів та набори послуг для основних соціальних і демографічних груп населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2000 року № 656, втратили свою актуальність у 2005 році, оскільки ст. 3 Закону України „Про прожитковий мінімум“ передбачала їх визначення не рідше одного разу на п'ять років»;
  • "Колегія суддів доходить висновку, що при встановленні відповідачем прожиткового мінімуму на 2016 рік та в подальшому при його затвердженні Верховною Радою України у Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», Кабінетом Міністрів України не було проведено та враховано науково-громадську експертизу сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, всупереч ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»[5].

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2018, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018, постановою Верховного Суду у справі № 826/3639/17 за позовом Батрина Станіслава Віталійовича до Кабінету Міністрів України, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 780 від 11.10.2016 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення», на основі якої урядом розраховувався та встановлювався прожитковий мінімум[6].

Розмір прожиткового мінімуму в Україні[ред. | ред. код]

Дата початку Діти
до 6 р.
Діти
6-
18 р.
Працездатні
особи
Непрацездатні особи Загальний
показник
Законодавча
підстава
01.01.2000 240,71 297,29 287,63 216,56 270,1 ст. 1 Закону від 05.10.2000 № 2025-III[7]
01.01.2001 276,48 345,66 331,05 248,77 311,3 ст. 1 Закону від 22.03.2001 № 2330-III[8]
01.01.2002 307 384 365 268 342 ст. 1 Закону від 15.11.2001 № 2780-III[9]
01.01.2004 324,49 404,79 386,73 284,69 362,23 ст. 1 Законувід 11.05.2004 № 1704-IV[10]
01.01.2005 376 468 453 332 423 ст. 1 Закону від 19.10.2004 № 2089-IV[11]
01.01.2006 400 514 483 350 453 ст. 65 Закону від 20.12.2005 № 3235-IV[12]
01.04.2006 410 527 496 359 465
01.10.2006 418 536 505 366 472
01.01.2007 434 558 525 380 492 ст. 62 Закону від 19.12.2006 № 489-V[13]
01.04.2007 463 595 561 406 525
01.10.2007 470 604 568 411 532
01.01.2008 526 663 633 470 592 ст. 58 Закону від 28.12.2007 № 107-VI[14]
01.04.2008 538 678 647 481 605
01.07.2008 540 680 649 482 607
01.10.2008 557 701 669 498 626
01.11.2009 632 776 744 573 701 ст. 54 Закону від 26.12.2008 № 835-VI[15]
01.01.2010 755 901 869 695 825 ст. 52 Закону від 27.04.2010 № 2154-VI[16]
01.04.2010 767 917 884 706 839
01.07.2010 771 921 888 709 843
01.10.2010 787 941 907 723 861
01.12.2010 799 957 922 734 875
01.01.2011 816 977 941 750 894 ст. 21 Закону від 23.12.2010 № 2857-VI[17]
01.04.2011 832 997 960 764 911
01.10.2011 853 1022 985 784 934
01.12.2011 870 1042 1004 800 953
01.01.2012 893 1112 1073 822 1017 ст. 12 Закону від 22.12.2011 № 4282-VI[18]
01.04.2012 911 1134 1094 838 1037
01.07.2012 917 1144 1102 844 1044
01.10.2012 930 1161 1118 856 1060
01.12.2012 961 1197 1134 884 1095
01.01.2013 972 1210 1147 894 1108 ст. 7 Закону від 06.12.2012 № 5515-VI[19]
01.12.2013 1032 1286 1218 949 1176
01.01.2014 1032 1286 1218 949 1176 ст. 7 Закону від 16.01.2014 № 719-VII[20]
01.01.2015 1032 1286 1218 949 1176 ст. 7 Закону від 28.12.2014 № 80-VIII[21]
01.09.2015 1167 1455 1378 1074 1330
01.01.2016 1167 1455 1378 1074 1330 ст. 7 Закону від 25.12.2015 № 928-VIII[22][23]
01.05.2016 1228 1531 1450 1130 1399
01.12.2016 1355 1689 1600 1247 1544
01.01.2017 1355 1689 1600 1247 1544 ст. 7 Закону від 21.12.2016 № 1801-VIII[24]
01.05.2017 1426 1777 1684 1312 1624
01.12.2017 1492 1860 1762 1373 1700
01.01.2018 1492 1860 1762 1373 1700 ст. 7 Закону від 07.12.2017 № 2246-VIII[25]
01.07.2018 1559 1944 1841 1435 1777
01.12.2018 1626 2027 1921 1497 1853
01.12.2019 1779 2218 2192 1638 2027

Застосування[ред. | ред. код]

Прожитковий мінімум як державний соціальний стандарт застосовується для:

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Закон України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум»
  2. Оксана Дутчак. Реформа прожиткового мінімуму: «ручний режим» і обіцянки-цяцянки // Спільне, 11 листопада 2019
  3. Єдиний державний реєстр судових рішень. Архів оригіналу за 9 лютого 2017. 
  4. Мінюст відкрив справу проти уряду за прожитковий мінімум. DT.ua. Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 8 серпня 2019. 
  5. Єдиний державний реєстр судових рішень. [недоступне посилання з жовтня 2019]
  6. Верховний Суд визнав незаконною Постанову Уряду щодо споживчого кошику. court.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 8 серпня 2019. 
  7. Закон України від 05.10.2000 № 2025-III «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік»
  8. Закон України від 22.03.2001 № 2330-III «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік»
  9. Закон України від 15.11.2001 № 2780-III «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік»
  10. Закон України від 11.05.2004 № 1704-IV «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік»
  11. Закон України від 19.10.2004 № 2089-IV «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік»
  12. Закон України від 20.12.2005 № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік»
  13. Закон України від 19.12.2006 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»
  14. Закон України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»
  15. Закон України від 26.12.2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік»
  16. Закон України від 27.04.2010 № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік»
  17. Закон України від 23.12.2010 № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік»
  18. Закон України від 22.12.2011 № 4282-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік»
  19. Закон України від 06.12.2012 № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік»
  20. Закон України від 16.01.2014 № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік»
  21. Закон України від 28.12.2014 № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік»
  22. Закон України від 25.12.2015 № 928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік»
  23. Закон України від 19.05.2016 № 1384-VIII «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2016 рік“»
  24. Закон України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік»
  25. Закон України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік»
  26. ч.1 ст 4 ЗУ «Про судовий збір»

20. Про затвердження Норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії. Наказ МОЗ України  від 03.09.2017 № 1073. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2017 р. за № 1206/31074 (ПОГОДЖЕНО: Президент Національної академії медичних наук України В. І. Цимбалюк; Перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України  Максим Мартинюк) 

Джерела[ред. | ред. код]