Проклітика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Проклі́тика (від грец. proklinō — нахиляю вперед) — ненаголошене слово, яке стоїть перед словом, що має наголос, і примикає до цього слова в плані наголошування[1]. Проклітик та наголошене слово разом утворюють так зване фонетичне слово (інакше кажучи, такт), що є одним акцентуаційним цілим. Проклітиками найчастіше виступають службові частини мови: артиклі, прийменники, сполучники, частки, а також самостійні: допоміжні дієслова та займенники. Наприклад, до ме́не, на столі́, на доро́зі, піді мно́ю, а ти́ (проклітики до, на, піді, а).

Див. також[ред.ред. код]

Енклітика

Примітки[ред.ред. код]

  1. Розенталь Д. Э. Словарь-справочник лингвистических терминов / Д. Э. Розенталь, М. А. Теленкова. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Просвещение, 1976. — 543с.


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.