Прокопенко Віктор Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Прокопенко
Особисті дані
Повне ім'я Віктор Євгенович Прокопенко
Дата народження 24 жовтня 1944(19441024)
Місце народження Маріуполь, Україна
Дата смерті 18 серпня 2007 (62 роки)
Місце смерті Одеса
Зріст 186 см
Вага 77 кг
Позиція
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1967—1968

1969—1970
1971
1972

1973—1974

1974—1975
«Локомотив» (Вінниця)
(друга ліга)
«Чорноморець»
«Шахтар»
«Шахтар»
(перша ліга)
«Локомотив» (Херсон)
(друга ліга)
«Чорноморець»
43 (5)

49 (7)
19 (4)
25 (10)



17 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
рахуються лише у національному чемпіонаті.

Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1982
1983
1984
1985
1986
1987
1988
1989
1990
1991
1992
1992/93
1993/94
1994
1995
1996
1997
1998
1999
1999/00
2000/01
2001/02
2002
2003
СРСР «Чорноморець»
«Чорноморець»
«Чорноморець»
«Чорноморець»
«Чорноморець»
СРСР «Ротор» (Волгоград)
«Ротор»
СРСР «Чорноморець»
«Чорноморець»
«Чорноморець»
Україна «Чорноморець»
«Чорноморець»
«Чорноморець»
Росія «Ротор» (Волгоград)
«Ротор»
«Ротор»
«Ротор»
«Ротор»
«Ротор»
Україна «Шахтар»
«Шахтар»
«Шахтар»
Росія «Динамо» (Москва)
Росія «Динамо» (Москва)
10
8
4
15
15
17 (1 ліга)
2 (1 ліга)
6
9
4
3 (1 підгрупа)
3
3
4
7
3
2
4
13
2
2
1
8
6

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 2007.

Ві́ктор Євге́нович Прокопе́нко (* 24 жовтня 1944, Маріуполь — 18 серпня 2007, Одеса) — радянський та український футболіст та тренер. Майстер спорту СРСР. Заслужений тренер України, заслужений тренер Росії. Виступав за команди «Локомотив» (Вінниця), «Чорноморець» (Одеса), «Шахтар» (Донецьк), «Локомотив» (Херсон). Історичний, перший наставник збірної України (1992).

У вищій лізі чемпіонатів СРСР провів 88 матчів, забив 13 голів. Бронзовий призер чемпіонату СРСР 1974 року у складі одеського «Чорноморця».

Зміст

[ред.] Біографія

[ред.] Футболіст

Першою командою майстрів для Прокопенка був вінницький «Локомотив». У 1969—1970 роках виступав за «Чорноморець» у найвищій лізі чемпіонату СРСР — його партнерами у лінії атаки були Іштван Секеч, Сергій Звенигородський та Валерій Поркуян.

Після вильоту одеситів до першої ліги перейшов до донецького «Шахтаря». Але у 1970 році «Шахтар» залишив клас найсильніших. Віктор Прокопенко забив 4 голи у 19 матчах. Наступний, 1971 рік став найрезультативнішим у кар'єрі нападника — він забив 10 мячів у 25 іграх чемпіонату і донеччани, зайнявши 2-ге місце, вийшли до вищої ліги. Потім 2 неповних сезони провів у херсонському «Локомотиві» і повернувся до Одеси завершувати ігрову кар'єру. Травма меніска примусила його припинити грати.

[ред.] Тренер

Тренерську кар'єру почав у 1977 році, коли увійшов до штабу «Чорноморця». Він був одним з перших випускників московської Вищої школи тренерів, яка відкрилася у столиці СРСР у середині 70-х. У 1982 році очолив команду і «Чорноморець» досяг добрих результатів, коли одесити посіле 4-е місце у вищій лізі чемпіонату СРСР. Ключовими футболістами були Володимир Роменський на воротах, Володимир Плоскина в обороні та Віктор Пасулько у середині поля. У нападі грали Іван Шарій, Віктор Сахно та Ігор Бєланов — майбутній гравець «Динамо» (Київ) і найкращий футболіст Європи 1986 — володар «Золотого м'яча». Того сезону одисити по два рази перемогли київське «Динамо» та московський «Спартак» і мали шанси здобути навіть «бронзу». Згодом наставник працював у волгоградському «Роторі», якого Прокопенко за 2 роки вивів з першої ліги до вищої. Після повернення до Одеси «Чорноморець» під керівництвом Віктора Прокопенка двічі здобував володарями Кубок України — у 1992 і 1994 роках та ставав бронзовим призером у 1993 і 1994 роках.

Увійшов до історії як перший наставник національної збірної України. Очолював команду у перших 3 іграх: проти Угорщини (двічі) та США.

У Росії працював у волгоградському «Роторі» (1987-88 і 1994-99) і московському «Динамо» (2002—2003).

З волгоградським клубом вигравав «срібло» чемпіонату Росії 1997 року і «бронзу» — 1996 роки. Фіналіст Кубка Росії 1995 року. Найкращий тренер Росії 1997 року.

Восени 1999 року очолив донецький «Шахтар», разом з яким ставав віце-чемпіоном України 2000 і 2001 років. Після свого повернення в донецьку команду як спортивний директор з «Шахтарем» в 2004 році виграв Кубок України.

З березня 2006-го був Народним депутатом України 5-го скликання. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня і державною премією «Визнання».

Помер 18 серпня 2007 в Одесі.

[ред.] Титули та досягнення

[ред.] Тренерські

[ред.] Посилання

Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами