Прокрастинація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Прокрастинація (англ. Procrastination) — психологічний термін, означає схильність особи відкладати на потім, на завтра, на майбутнє неприємні рішення та справи.

Прокрастинатори — особи, схильні до затягування виконання завдань, перекладання своєї відповідальності на інших, вони працюють хаотично, без плану, або лише за натхнення чи невідкладності — через це неприємні співпрацівники у команді.

Історичні згадки[ред.ред. код]

Регулярне вивчення феномену прокрастинації та перевтоми почалося із 1970-х рр. Пошуки у історичних джерелах виявили згадки про «прихильників відкладати на завтра» вже у Стародавній Греції (про них писав поет Гесіод, «Праці та дні», афінський полководець Фукідід, на прокрастинантів у владних структурах скаржився і Марк Туллій Цицерон).

Про прихильників відкладати справи на завтра писав Оксфордський словник за 1548 рік [Джерело?] й інші. Адже важких проблем, стресів та хвороб вистачало й тоді. Отже, підстав для прокрастинації вистачало завжди.

Теорії виникнення[ред.ред. код]

  • Самоцензура. В тоталітарних суспільствах, окрім державної цензури, поширюється і самоцензура через небезпеку для особи, через небажання її підставлятися під зайві небезпеки, через уникання неприємностей і залякуючої поведінки владних структур тощо. Страх покарання утримує особу від активності, ініціативи та приводить до прокрастинації. Постає і проблема відповідальності за наслідки та здатності брати на себе відповідальність.
  • Авторитарність батьків. На авторитарність батьків вказує професор Джозеф Феррарі з університету Чикаго. Діти з таких родин невпевнені у собі й надалі, довго не можуть сформувати свої наміри, постійно відкладають реалізацію своїх же намірів, не можуть долати перешкоди, не мають відчуття безпеки у житті.
  • Особистий спротив. При прихованому супротиві особа вдається до прокрастинації через небажання виконувати неприйнятні для неї ролі, чужі програми, накази. Особа знаходить досить підстав для невиконання неприємного. А у випадку адміністративного тиску — іде на відкритий конфлікт із адміністратором, колективом, родичем. Галасливі «бунтарі», нездатні на вчинки — часто схильні до прокрастинації.
  • Тривожність. Люди відрізняються один від одного рівнем тривожності (хоча це покажчик нестійкий і змінюється з віком та через обставини). Помічено, що тривожні або занадто емоційні особи — прихильники прокрастинації. Стан прокрастинації посилює невпевненість особи в успіху.

Прокрастинація не стає перешкодою, якщо має тимчасовий характер і, навпаки, переростає в проблему, якщо стає хронічною.

Хронічна прокрастинація заважає праці, успіху, планам на майбутнє. Вона — може бути прихованим початком психологічного чи фізичного захворювання. Хронічна прокрастинація притаманна студентам, що неправильно обрали фах та навчальний заклад, їм нецікаво вчитися, звідси безсонні ночі на намагання зробити неприємні завдання в останній день перед заліками, іспитами. Рішення покинути вивчення нецікавої спеціальності може прийняти лише особа сильна, з могутнім характером, але на радикальні вчинки здатні одиниці.

Методи боротьби[ред.ред. код]

Позбавлення від тимчасової прокрастинації[ред.ред. код]

  • Усі засоби зниження особистої тривожності, зменшення її рівня (достатній сон вночі, самонавіювання, згадки про ваші минулі успіхи, заспокійливі трави, усі засоби оздоровлення тощо).
  • Планування свого робочого часу та аналіз виконаного, особливо — невиконаного і з яких причин, зовнішніх чи внутрішніх.
  • Використання пріоритетів. Привчайте себе чітко розставляти пріоритети. На те й невідкладні справи, щоб робити їх швидко.
  • Складне завдання можна розбити на низку завдань та виконувати їх послідовно.
  • Якщо ніякі засоби не спрацьовують, звертайтеся за порадами до психологів.

Метод зменшення задачі[ред.ред. код]

Згідно з цим методом, причина прокрастинації — це страх перед задачею. Поки задача не розпочата, вона здається нереально складною і об'ємною, до якої не хочеться приступати. В результаті, задача постійно відкладається доки не перестане бути актуальною, або строк виконання не стане критичним.

Метод зменшення задачі — простий прийом, що полягає в розбитті задачі на декілька малих, незначних, таких що можна виконати за один раз. Наприклад, якщо необхідно написати звіт, почніть із того що додайте до своїх задач написання вступу до нього. Коли справа розпочнеться зі вступу, то далі і весь звіт написати не буде проблемою.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Noach Milgram, Procrastination: A Malady of Modern Time (Ноа Мілгрем, «Прокрастинація: хвороба сучасності»), 1992
  • Шайгородський Ю. Синдром політичної прокрастинації: причини і наслідки / Юрій Шайгородський // Політичний менеджмент: наук. журнал / голов. ред. Ю. Ж. Шайгородський. — 2013. — № 59. — С. 16-29.