Проктит
| Проктит |
|
| МКХ-10 | 51.2, 62.7, 62.8 |
|---|---|
| МКХ-9 | 098.7 |
| DiseasesDB | 25171 |
| MedlinePlus | 001139 |
| eMedicine | emerg/487 med/2742 |
| MeSH | D011349 |
Прокти́т — це запалення слизової оболонки прямої кишки та анального отвору.
Зміст |
Етіологія[ред.]
Найчастіше проктит проявляється як симптом інших захворювань товстого кишечнику: виразкового коліту, хвороби Крона, дизентерії. Можуть бути й інші причини: різні захворювання тонкого кишечнику, парапроктит, тріщина чи збудники венеричних захворювань (таких, як сифіліс, гонорея).
Клінічна картина[ред.]
За характером протікання хвороби його поділяють на гострий на хронічний.
Гострий проктит[ред.]
Гострий проктит розпочинається раптово, з підвищенням температури тіла, ознобом, фальшивими позивами, відчуттям тяжкості та жару у прямій кишці. Тсвербіжрапляється нечасто, але проходить тяжко через наявність виражених місцевих відчуттів.
Хронічний проктит[ред.]
На відміну від гострого проктиту, хронічний є досить поширеним. З'являється непомітно, загальні ознаки майже відсутні. Серед місцевих — можливі свербіж, відчуття жару, виділення з анального отвору. Ці прояви дуже незначні і зазвичай проходять непомітно. Далі після вживання гострої їжі посилюється відчуття жару в прямій кишці, з'являються гнійні виділення з анального отвору; іноді провідним симптомом є різкий свербіж. Функція кишечника не порушується. При виразковому проктиті можливі виразки. Для нього характерні фальшиві позиви до дефекації, виділення крові, при цьому свербіж, відчуття жару майже не турбують.
Діагностика[ред.]
Проктит діагностують за анамнезом пацієнта, даними ректоскопії, біопсії прямої кишки. Під час ректороманоскопії відчувається гіперемія. Можна побачити набряк чи інфільтрацію слизової оболонки. При цьому проктит може бути або обмежений нижньою частиною прямої кишки, або поширений на всю пряму кишку. Диференціальний діагноз проводять із виразковим колітом, поліпами задньопрохідного каналу, раком прямої кишки.
Лікування[ред.]
Для лікування гострого проктиту назначають спеціальну дієту, треба пити багато води (бл. 4-5 л у день). Для повного очищення кишечнику робляться клізми. Можуть вводитися і мікроклізми. Цей курс триває два тижні, потім перерва, і знову два тижні, навіть за відсутності симптомів. Повернення до вживання будь-якої їжі робиться дуже поступово, не раніше, як через 2-3 місяці. Інакше неправильне харчування може призвести до рецидиву. Аналогічне лікування назначається і при хронічному проктиті, тільки дієта більш послаблена. У разі, якщо проктит викликано іншим захворюванням, треба лікувати й це захворювання.
Прогноз[ред.]
Гострий проктит, який не є частинним симптомом хвороби Крона, завершується одужанням. Прогноз щодо хронічного проктиту є менш утішним, але при правильному лікуванні відчуття дискомфорту, свербежу у задньому проході будуть траплятись нечасто.
Посилання[ред.]
- Про проктит
- Див. також: все про проктит та його лікування
