Проктит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Проктит
МКХ-10 K51.2, K62.7, K62.8
МКХ-9 098.7

, 556.2 , 569.49

DiseasesDB 25171
MedlinePlus 001139
eMedicine emerg/487 med/2742
MeSH D011349

Прокти́т — це запалення слизової оболонки прямої кишки та анального отвору.

Етіологія[ред.ред. код]

Найчастіше проктит проявляється як симптом інших захворювань товстого кишечника: неспецифічного виразкового коліту, хвороби Крона, шигельозу. рідше можуть бути й інші причини: різні захворювання тонкого кишечника, парапроктит, тріщина чи сифіліс, гонорея.

Клінічна картина[ред.ред. код]

За характером перебігу хвороби його поділяють на гострий на хронічний.

Гострий проктит[ред.ред. код]

Гострий проктит розпочинається раптово, з підвищенням температури тіла, ознобом, фальшивими позивами, відчуттям тяжкості й жару у прямій кишці. Свербіж трапляється нечасто, але проходить тяжко через наявність виражених місцевих відчуттів.

Хронічний проктит[ред.ред. код]

На відміну від гострого проктиту, хронічний є досить поширеним. З'являється непомітно, загальні ознаки майже відсутні. Серед місцевих — можливі свербіж, відчуття жару, виділення з анального отвору. Ці прояви дуже незначні і зазвичай проходять непомітно. Далі після вживання гострої їжі посилюється відчуття жару в прямій кишці, з'являються гнійні виділення з анального отвору; іноді провідним симптомом є різкий свербіж. Функція кишечника не порушується. При неспецифічному виразковому проктиті є виразки. Для нього характерні фальшиві позиви до дефекації, виділення крові, при цьому свербіж, відчуття жару майже не турбують.

Діагностика[ред.ред. код]

Проктит діагностують за анамнезом пацієнта, даними ректоскопії, біопсії прямої кишки. Під час ректороманоскопії відчувається гіперемія. Можна побачити набряк чи інфільтрацію слизової оболонки. При цьому проктит може бути або обмежений нижньою частиною прямої кишки, або поширений на всю пряму кишку. Диференціальний діагноз проводять із неспецифічним виразковим колітом, поліпами задньопрохідного каналу, раком прямої кишки.

Лікування[ред.ред. код]

Для лікування гострого проктиту назначають спеціальну дієту, треба пити багато води (бл. 4-5 л у день). Для повного очищення кишечника робляться клізми. Можуть вводитися і мікроклізми. Цей курс триває два тижні, потім перерва, і знову два тижні, навіть за відсутності симптомів. Повернення до вживання будь-якої їжі робиться дуже поступово, не раніше, як через 2-3 місяці. Інакше неправильне харчування може призвести до рецидиву. Аналогічне лікування назначається і при хронічному проктиті, тільки дієта більш послаблена. У разі, якщо проктит спричинений іншим захворюванням, треба лікувати це захворювання.

Прогноз[ред.ред. код]

Гострий проктит, якщо не є одним з симптомів хвороби Крона, завершується одужанням. Прогноз щодо хронічного проктиту є менш утішним, але при правильному лікуванні відчуття дискомфорту, свербежу у задньому проході будуть траплятись нечасто.

Посилання[ред.ред. код]