Пролежень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пролежень
Спеціальність дерматологія
Препарати collagenase clostridium histolyticumd[1] і Оксид азоту(II)[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 EH90
DiseasesDB 10606
MeSH D003668
SNOMED CT 399912005
CMNS: Pressure ulcers у Вікісховищі

Про́лежень (лат. decubitus) — змертвіння м'яких тканин на місцях, що містяться між виступаючими частинами скелета та поверхнею постілі в ослаблених та тяжкохворих, що тривалий час перебувають у нерухомому положенні. Частіше за все він утворюється на крижах, сідницях, п'ятках, лопатках, а також при неправильно й туго накладених циркулярних гіпсових пов'язках.

Причини виникнення[ред. | ред. код]

  1. Обмеження рухливості пацієнта;
  2. Неправильний догляд за хворим;
  3. Занадто велика або мала вага пацієнта;
  4. Сухість шкіри;
  5. Нетримання сечі або калу;
  6. Захворювання, що призводять до порушення трофіки (живлення) тканин;
  7. Анемія.

Основні причини локалізації пролежнів це тиск та час. Якщо зовнішній тиск протягом тривалого часу (>двох годин) буде вищим, аніж тиск всередині капілярів, то утворення пролежня практично неминуче.

Симптоми, перебіг[ред. | ред. код]

На обмеженій ділянці шкіри з'являється більш-менш різке збліднення з синюшним відтінком, злущення поверхневих шарів епітелію. Поверхневі шари шкіри відторгуються, утворюються невеликі, поверхневі виразки, які стають з часом глибокими. Некроз охоплює все більші ділянки, до цього приєднується місцева інфекція, розвиваються явища інтоксикації.

Класифікація[ред. | ред. код]

Для характеристики пролежнів використовують міжнародну класифікацію, згідно з якою в залежності від глибини уражених тканин визначають їхню ступінь:

  • I ступінь — пролежні з глибиною ураження, яка відповідає товщині шкіри;
  • II ступінь — пролежні з глибиною ураження до підшкірної клітковини;
  • III ступінь — з глибиною ураження до глибокої фасції;
  • IV ступінь — з глибиною ураження до кістки;
  • V ступінь — закриті пролежні з анатомічною глибиною ураження до фасції або кістки.

Лікування[ред. | ред. код]

Ретельний догляд за хворим. На ліжку не повинно бути складок та нерівностей, а у матраці жмутиків. Необхідно використовувати протипролежневий матрац. Щоденні обтирання камфорним спиртом або одеколоном наполовину з водою тих місць, які зазнають тиск. Хворого слід кожні 2 години перевертати, призначають ванни, мазеві пов'язки, загальнозміцнююче лікування.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Можливості сучасних мазей в лікуванні гнійних ран, пролежнів, трофічних виразок
  2. ЯК ПОЗБУТИСЯ ПРОЛЕЖНІВ? [недоступне посилання — історія]1.02.2016
  3. Лікування пролежнів: народні засоби [недоступне посилання — історія]1.02.2016
  4. Народне лікування:Лікування пролежнів [недоступне посилання — історія]1.02.2016
  1. а б ChEMBL