Поліське (Новгород-Сіверський район)
| село Поліське | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Чернігівська область | ||||
| Район | Новгород-Сіверський район | ||||
| Громада | Коропська селищна громада | ||||
| Облікова картка | Поліське | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1619 | ||||
| Колишня назва | Ксензівка | ||||
| Населення | 605 | ||||
| Площа | 6,118 км² | ||||
| Густота населення | 98,89 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 16262 | ||||
| Телефонний код | +380 4656 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 51°23′51″ пн. ш. 33°05′00″ сх. д. / 51.39750° пн. ш. 33.08333° сх. д.Координати: 51°23′51″ пн. ш. 33°05′00″ сх. д. / 51.39750° пн. ш. 33.08333° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
126 м | ||||
| Водойми | р. Сейм | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 16200, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, смт Короп, вул. Кибальчича, 1 | ||||
| Карта | |||||
  Поліське | |||||
 Поліське | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Поліське (до 1917 — Ксензівка, з 1917 по 2016 — Пролетарське) — село в Україні,у Коропській селищній громаді Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Від 2016 орган місцевого самоврядування — Коропська селищна рада.
Населення становить 605 осіб.
Символіка[ред. | ред. код]
На гербі зображені католицька вервиця що вказує на історичну назву села Ксензівка. Дві булави символізують козацьку історію села. Ткацький човник символізує місцевих майстрів декоративного ткацтва. Зелений колір символізує Полісся і поточну назву села. Загалом герб зображає панівні верстви села в минулому - духовенство, козаки і ткачі.
Історія[ред. | ред. код]
У 1619 р. на узгірку біля печер окрай дубини збиралися польські ксендзи, після переправи через Сейм для подальшого руху по древньому Київському шляху заради духовного опанування звільненої від москалів Сіверщини. Збори ксендзів дали назву місцині – Ксензівка, що поширилася й на перші хати деревні уздовж шляху на межі болота й дубини. За переказом, болото було дуже топке, непрохідне, а дуби – дуже високі й товсті, щонайменше 30 четвертей (5 м) в окружності, ще й всілякого звіру, особливо вовків, було забагато в дрімучому лісі. Кажуть, що дрімучий ліс в бік села Мельні належав в давнину (до 1500 р.) литовським князям – ксензам, звідси й назва місцини Ксензівка, а не КсенДзівка.[1]
Ксензівка вперше значиться селом в документі 1669 р. за своєю приналежністю Новгород-Сіверському Спаському монастирю.
Напередодні скасування кріпацтва, 1859 року у казенному й козацькому селі Кролевецького повіту Чернігівської губернії мешкало 1072 особи (497 чоловічої статі та 575 — жіночої), налічувалось 140 дворових господарств, існувала православна церква[2].
Станом на 1886 у колишньому державному й власницькому селі Атюської волості мешкало 1043 особи, налічувалось 196 дворових господарств, існували православна церква, 2 постоялих двори, 4 постоялих будинки, лавка, крупорушка, цегельний завод[3].
У 1880-х рр. несподівано, біля джерела з прозорою смачною водою за 5 верст від Ксензівки в лузі при дорозі до Ступакова хутора, з’явилася ікона Божої Матері поряд зі старим дерев’яним хрестом, що стояв там здавен. Дерев’яна ікона заввишки у 6 вершків, завширшки у 5 вершків (27х22 см) була перенесена до церкви, але вона була кимось викрадена і поставлена біля криниці. Ікону знову перенесли до церкви, зробили для неї великий кіот та срібні шати й дали назву Криничної Божої Матері. Відтоді ксензівці щороку здійснювали хресні ходи до криниці на Преполовіння (через 25 днів після Світлого Воскресіння) та 1 серпня.
За даними на 1893 рік у поселенні мешкало 1416 осіб (728 чоловічої статі та 688 — жіночої), налічувалось 250 дворових господарств[4].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1646 осіб (836 чоловічої статі та 810 — жіночої), з яких 1639 — православної віри[5].
Бездощівного травня 1910 р. була облаштована джерельна криниця в лузі при дорозі до Ступакова хутора. Церква придбала 154 кв. сажнів землі навколо криниці, де було зроблено нову цабрину, встановлено новий хрест на місці старого та огороджено частоколом. 3-го червня 1910 р. відбулася хресна хода до криниці усіх ксензівців, від старого до малого, з Криничної іконою Божої матері. Священик відслужив молебень «о дощі» з колінопреклонінням та окропив усіх святою водою і наступного дня пройшов дощ. Ще не раз хресні ходи до криниці рятували врожай ксензівців від посухи.
1 грудня 1913 р. була освячена в Ксензівці нова двокомплектна земська школа, збудована поблизу церкви на городі. Город було куплено на пожертви зібрані приходським священиком Дмитром Давидовським, який таки переконав ксензівців збудувати школу в центрі села, а не на його околиці в урочищі Печери на дешевій землі. Також у грудні 1913 р. була відкрита у Ксензівці бібліотека читальня, влаштована приходським братством св. Михайла в церковній сторожці, а в дзвіниці була відкрита книжно-іконна лавка.
23 квітня 1914 р. було освячено в Ксензівці цегельний завод, що мав виробляти цеглу для церковної огорожі.
2016 року село отримало назву Поліське[6].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Коропської селищної громади.[7]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Коропського району, увійшло до складу Новгород-Сіверського району Чернігівської області.[8]
Відомі особи[ред. | ред. код]
В селі народилися:
- Нечипоренко Іван Григорович (1929) — майстер декоративного ткацтва;
- Нечипоренко Сергій Григорович (1922) — український художник декоративного ткацтва.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Різдво-Богородицька церква села Ксензівка
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 1488)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 88), (код 148)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-264. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 04.02.2016 № 984-VIII Про перейменування окремих населених пунктів та районів. Архів оригіналу за 18 лютого 2016. Процитовано 18 лютого 2016.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Поліське [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
| ||||||||||||||||
_(1782).gif)
