Проміжна частота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Проміжна частота (англ. Intermediate frequency) - фіксована частота коливань, одержувана в результаті перетворення частоти сигналу, прийнятого супергетеродинним приймачем[1].

У техніці зв'язку та електронній техніці, сигнал проміжної частоти (IF ) є частотою, до якої зсувається несна частота в якості проміжного кроку при передачі або прийомі. Проміжна частота створюється шляхом змішування сигналу несної частоти і сигналу гетеродина, в результаті чого утворюється сигнал різницевої частоти або частоти биття.

Перетворення в сигнал проміжної частоти корисно з кількох причин. Коли використовуються кілька етапів фільтрації, всі фільтри можуть бути встановлені на фіксовані частоти, їх легше побудувати і налаштувати. Транзистори на менших частотах зазвичай мають більш високе підсилення, тому менше каскадів необхідно для отримання необхідного коефіцієнта. Також легше зробити різко селективні фільтри на більш низьких фіксованих частотах.

У супергетеродинного приймача може бути кілька таких трактів проміжної частоти, тобто можливе подвійне або потрійне перетворення.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]