Пропаганда гомосексуалізму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пропаганда гомосексуальності  (англ. Homosexual propaganda, Homosexual agenda, Promotion of homosexuality) — термін, який застосовують для опису діяльності, що має на меті формування позитивної громадської думки щодо сексуальних меншин

Словосполучення використовують противники такої діяльності, які вважають, що подібна діяльність сприяє залученню уваги до гомосексуальних стосунків, залученню молоді в гомосексуальні відносини, підвищенню привабливості гомосексуального способу життя, і так далі.

До пропаганди гомосексуальності нерідко відносять (див. Інтерпретації терміну) явища, що не мають безпосереднього відношення до гомосексуальності (наприклад, незвичайні зачіски, модні обтягуючі джинси, розкута поведінка молоді, сережки у вухах, чоловічий макіяж, фреш-арт, метросексуальність взагалі, і т. д.), але багатьма людьми вважаються ознакою гомосексуальних нахилів.

Правозахисні організації ЛГБТ-спільноти розцінюють цей вислів як ідеологічне кліше і стверджують, що насправді такого типу пропаганди не існує, й така концепція є частиною антизахідної пропаганди в сучасній Росії.[1]

Конфлікт точок зору[ред.ред. код]

Дискусії про пропаганду гомосексуальності в основному проходять між двома громадськими групами, чиї погляди про існування людини в суспільстві кардинально відрізняються один від одного. Їх можна коротко охарактеризувати так:

  • Одна група з релігійних, етичних чи інших мотивів вважає, що гомосексуальність не повинна представлятися як варіація норми в суспільстві, і що гомосексуали намагаються встановити «диктатуру гомосексуалізму»,[2] а також пропагувати прийнятність свого способу життя серед молоді «сектантськими» методами («вербування», «промивання мізків», «цензура інформації» тощо);[3]
  • Інша група впевнена, що гомосексуальність — це сфера приватного життя, і хоча різні люди мають свої особисті погляди на різні аспекти існування, суспільство в цілому має приймати гомосексуальність як варіант норми, що існує у деяких представників суспільства, а молоді треба розповідати про це, як і про інші речі, в курсах статевого виховання.

Поширюється тезу про те, що «ефективність» пропаганди гомосексуалізму близька до нуля з тієї причини, що потенційних лесбіянок спокусив б культ жіночого тіла, який є в ЗМІ і навпаки, але не пропаганда виражена в словах.

Історія[ред.ред. код]

У США виникнення поняття «пропаганда гомосексуальності» (англ. homosexual promotion), а також пов'язаних з ним понять «вербування в гомосексуальність» (англ. homosexual recruitment) і «тактика гомосексуалів» (англ. homosexual agenda) стало відповідною реакцією певних консервативних кіл громадськості США на посилений вихід (камінг-аут) гомосексуалів «з підпілля» після Стоунволлських бунтів наприкінці 1960-х років, а також на формування об'єднаного руху за рівноправність геїв, лесбіянок, бісексуалів та транссексуалів.

«Вербування в гомосексуальність»[ред.ред. код]

Імпульсом до виникнення організованого протистояння правозахисного ЛГБТ-руху у США у 1977 р. стала широко висвітлювана у ЗМІ кампанія співачки, баптистки та колишньої королеви краси Аніти Брайант під назвою «Врятуйте наших дітей» (англ. «Save Our Children »), спрямована на підтримку скасування поправки в законі округу Майамі-Дейд штату Флорида про недопущення дискримінації на робочих місцях (зокрема, в школах) за ознакою сексуальної орієнтації. У ході своєї кампанії Аніта Брайант заявляла:

  • «Як мати, я знаю, що гомосексуали не можуть біологічно виробляти своїх дітей, тому вони будуть вербувати наших …»
  • «Якщо ми дамо права геям, то потім нам доведеться давати права повіям і тим, хто спить з сенбернарами та іншим психам».
  • «Я не ненавиджу гомосексуалів, але, як мати, я повинна захищати своїх дітей від їхнього поганого впливу».[4]

Незважаючи на заяви про агресивне і організоване «вербування в гомосексуальність», реальних доказів його існування в ході широкої громадської кампанії Брайант представлено не було[5]. Тим не менш, під тиском громадськості, яка проголосувала на референдумі, влаштованому Брайант, 69% — за скасування поправки і 31% — проти, в графстві Дейда була анульована поправка про заборону дискримінації.[6] Вона була повернута лише 20 років по тому в 1998 році.

Пізніше під «вербуванням до гомосексуальність» малося на увазі інформування школярів і студентів у навчальних закладах США і Великобританії про існування іншої сексуальної орієнтації і виховання терпимого ставлення до неї, а не заклики змінити орієнтацію на гомосексуальну, як на привабливішу або вигідну.[7]

Концепція «вербування в гомосексуальність» використовувалася також у 1930-х роках в СРСР при обгрунтуванні необхідності кримінальної відповідальності за мужеложество. Зокрема, у грудні 1933 р. в листі Сталіну заступник голови ОГПУ Генріх Ягода пов'язував існування гей-співтовариств з контрреволюцією і шпигунською контррозвідкою, а також стверджував, що «педерасти займалися вербуванням і розбещенням абсолютно здорової молоді, червоноармійців, червонофлотців та окремих вузівців». На переконання Ягоди, «організовані об'єднання педерастів» надалі перетворювалися на «прямі шпигунські осередки».[8]

«Тактика гомосексуалів»[ред.ред. код]

Президент некомерційної правозахисної прохристианской організації «Фонд об'єднаної захисту» (англ. «Alliance Defense Fund») Алан Сіерс (англ. Alan Sears) і її віце-президент Крейг Остен (англ. Craig Osten) у своїй книзі «Тактика гомосексуалістів» (2003) стверджують, що тактична програма гомосексуалів, прорахована на багато років вперед, має своєю метою «зруйнувати традиційні поняття про сім'ю і шлюб».[9] За їх твердженнями, ця програма таємно прийнята до дії в кінці 1980-х років усіма членами ЛГБТ-спільноти (див. також теорія змови) і складається з шести цілком певних кроків, описаних в книзі «Після балу: як Америка переможе свій страх і ненависть до геїв у 90-х» (1989) психолога Маршалла Керка (англ. Marshall Kirk) і рекламіста Хантера Медсена (англ. Hunter Madsen):

  1. Говорити про геїв і гомосексуальність якомога голосніше і частіше;
  2. Виставляти геїв жертвами, але не агресорами;
  3. Надавати захисникам геїв переконливу причину для захисту;
  4. Створювати виключно позитивний імідж геїв;
  5. Створювати виключно негативний імідж їхніх опонентів;
  6. Отримувати фінансування від американських корпорацій.

«Гей-мафія»[ред.ред. код]

Докладніше: Блакитна мафія

Депутат Державної Думи Микола Кур'янович, колишній член партії ЛДПР, наполягає на існуванні в Росії «гей- мафії» і змови геїв. У ході пікету проти гей-параду 27 травня 2006 р. в Москві депутат стверджував, що «якщо гей-мафія захопить владу, то Росію чекає доля загниваючої Америки і вмираючої Європи».[10]

Ідею про існування «корпорації геїв» у владних структурах поділяє російська письменниця і активістка антигомосексуального руху Д. Д. Єнікеєва. Зокрема, в інтерв'ю «Російським вістям» в листопаді 2002 р. вона заявила: «Гомосексуальність високопоставлених осіб чревата корпоративністю. Варто одному піднятися службовими східцями, як він тягне за собою іншого. Гомосексуали воліють оточувати себе „своїми“. І найчастіше вибирають соратників не за діловими якостями, а за належністю до нетрадиційної орієнтації».[11]

«Гомодиктат»[ред.ред. код]

У вересні 2006 р. організатори та активісти громадсько-політичної акції «Любов проти гомосексуалізму», що проводиться щорічно в Київі з 2003 року, заявили про існування «гомодиктату», спрямованого на «знищення сім'ї, моральності і, врешті-решт, на виродження нації».[12]

Політик і керівник громадської організації «Rocoba» Оскар Юхневич, коментуючи заборону гей-параду і акції протесту в Ризі в 2006 р., заявив, що геї «говорять про гомофобії (страху до гомосексуалістів), а самі пропагують гетерофобію і христофобію. Вони хочуть домогтися диктатури гомосексуалізму, і щоб усякий інакомислячий був видалений з суспільства!».[13]

Інтерпретації терміну[ред.ред. код]

Пропагандою гомосексуалізму часто називають відкрите визнання або вираз тією або іншою людиною своєї нестандартної сексуальної орієнтації (у творчості, у публічних заявах і т. д.) та виступи окремих осіб та громадських об'єднань за рівноправність чи проти дискримінації (наприклад, за одностатеві шлюби або проти відмови у державній реєстрації ЛГБТ-організацій або гей-ЗМІ, а також за право проведення мирних маніфестацій на підтримку прав сексуальних та гендерних меншин).

Як пропаганда гомосексуалізму і підрив суспільної моралі можуть інтерпретуватися також публікація та розповсюдження результатів досліджень природи гомосексуальності і чисельного співвідношення гомосексуалів і гетеросексуалів в тій чи іншій популяції, критичних матеріалів з питання про гомофобії і т. д., а іноді й будь-яких матеріалів з області сексології. Такої точки зору на сексологію дотримується, зокрема, Джудіт Рейсман.

Приклади інтерпретації терміна в різних ситуаціях[ред.ред. код]

  • Використання чоловіками макіяжу й «Fresh Art». За повідомленням газети «Московський комсомолець», телеканал «Росія» вирізав з телеверсії концерту Валентина Юдашкіна виступ Філіппа Кіркорова, мотивувавши своє рішення «пропагандою гей-культури».[14] На думку Кіркорова, рішення телеканалу насправді пов'язане з використанням макіяжу й "Fresh Art ".
  • Диякон Андрій Кураєв звинуватив телеканал НТВ у тому, що новорічне телешоу «Пожежа в джунглях» містило «гомосексуальні кривляння, натяки, і, кажуть, не тільки натяки …» На своєму інтернет-сайті він звернувся до Дмитра Медведєва:
« Пан Наступник!

Якщо і після протесту представників усіх традиційних релігій Росії Ви не висловите Вашу оцінку продукту курує Вами телеканалу, мені буде важко не вважати, що справді улюбленим Вашим «нацпроектом» є розтління молоді взагалі і пропаганда гомосексуалізму зокрема [15].

 »
  • Оголошення про гомосексуальному знайомстві в SMS-чаті. Прокуратура Ростовської області визнала «пропагандою гомосексуалізму» SMS з таким змістом: «Хлопець шукає хлопця, солдатів — високого активу до 25 років», за що винесла попередження ростовським телеканалам, стверджуючи при цьому, що «пропаганда гомосексуалізму в Росії заборонена» .[16]
  • Яскравий одяг та сережки у вухах. На думку депутата Держдуми від ЛДПР Олексія Островського, «до пропаганди гомосексуалізму можна віднести, наприклад, манеру телеведучого яскраво одягатися і носити сережку у вусі».[17] За словами Островського, саме тому прийняття закону «про пропаганду гомосексуалізму» в першу чергу може бути використано для боротьби з неугодними журналістами.
  • Відкрите вираз гомосексуальності в своїй творчості. За повідомленням інформаційного агентства «Амітел», в 2002 році представники Алтайського відділення союзу комуністичної молоді виступили «проти пропаганди гомосексуалізму».[18] Пікетувальники у кількості 15 чоловік стояли біля будівлі місцевого музичного театру з гаслами «Зупиніть розтління молоді», «Припинити пропаганду гомосексуалізму» і т. д. Пікет супроводжувався виконанням частівок тематичного змісту. Акція була приурочена до концерту Бориса Моїсеєва.
  • Будь-яка публічна прояв гомосексуальності. Таке розуміння пропаганди гомосексуалізму підтверджується законопроектом депутата Олександра Чуєва[19][20][21] про покарання за пропаганду гомосексуалізму, в якому пропаганда гомосексуалізму визначається як» публічна демонстрація гомосексуального способу життя та гомосексуальної орієнтації ".
  • Будь-які твори мистецтва (картини, фільми, поезія, проза), що містять гомосексуальні сцени.[22][23]
  • Розповіді гомосексуалів про своє особисте життя.[22]
  • Вимога рівноправності або припинення дискримінації. Часто під «пропагандою гомосексуалізму» розуміється надання гомосексуальних людей тих прав і свобод, якими вони не володіють, але якими володіють їх гетеросексуальні співгромадяни, наприклад, права осіб однієї статі вступати в шлюб або права на проведення мирних мітингів і маніфестацій, права на створення власних громадських організацій. Так, за повідомленням агентства «Інтерфакс-релігія», католицькі політики Польщі активізують боротьбу з «пропагандою гомосексуалізму»[24]. Далі агентство повідомляє, що представники консервативних католицьких кіл в польському уряді останнім часом все більш активно виступають за обмеження прав гомосексуалістів.
  • Демонстрація зйомок гей-дискотек в телеефірі. Так, депутат Держдуми Володимир Васильєв заявив: «Коли на гей-вечірку приїжджають журналісти з телекамерами, а потім по телевізору мільйони росіян можуть подивитися на цю гламурну гей-дискотеку — це вже справжня пропаганда».[25]
  • Проведення гей-парадів і парадів гордості . Гей-парад сприймається суспільством Росії як парад пропаганди гомосексуалізму.[26] За повідомленням «Бі-бі-сі Росія» від 15 лютого 2006 року, православне і мусульманське духовенство висловили протест планам провести в Москві гей-парад. РПЦ називає його «пропагандою гомосексуалізму», а один з лідерів мусульман попереджає, що акція може викликати протести, подібні «карикатурного скандалу» в Європі.[27]


  • Розгляд у школі гомосексуальності, як варіанта норми. Школи часто побоюються знайомити старшокласників з уявленнями, які передбачають нормальність гомосексуальності, оскільки їх можуть притягнути до судової відповідальності (параграф 28 нині скасованого Урядового Акту Великобританії від 1990 року, яка забороняє "пропаганду гомосексуалізму в якості форми сімейних відносин "). Тому в багатьох школах здійснюється цензура будь-якої інформації, що стосується гомосексуальності, а вчителі побоюються, що їх звинуватять у створенні позитивного образу лесбіянок, геїв і бісексуалів.[28]
  • Заява «ми — одна сім'я» з вуст мультиплікаційних героїв Губки Боба, Вінні Пуха, Барні і ін. Група американських консервативно налаштованих християн «Рада з сімейних стосунків» звинуватила персонаж дитячого мультфільму Губку Боба Квадратні штани у пропаганді гомосексуалізму. Ці коментар послідували услід за повідомленнями про те, що Боб, а також інші мультиплікаційні персонажі — Барні, Вінні Пух та інші, стали героями відеоролика на пісню «Ми — одна сім'я».[29]
  • Розповіді про реєстрацію одностатевих шлюбів.[25]
  • Пропозиція більше двох варіантів відповіді на питання про статеву приналежність в інтернет-анкетах. Організація «Стурбовані жінки за Америку» («The Concerned Women for America») звинуватила виробників ляльки Барбі у тому, що вона є одним із символів трансгендерного руху. Причиною такого рішення став інтернет-опитування для дітей 4-8 років, проводиться на сайті www.Barbie.com. У числі іншого у малюків запитували про їх вік і статевої приналежності. На запитання «Твоя стать» пропонувалося три варіанти відповіді: «хлопчик», «дівчинка» і «я не знаю».[30][31]


Законодавства країн[ред.ред. код]

Існують країни, в яких пропаганда гомосексуалізму заборонена законом.

Україна[ред.ред. код]

2 жовтня 2012 Верховна Рада України прийняла за основу законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір)

Проектом (реєстр. № 8711) пропонується внести доповнення до низки чинних законів щодо заборони пропаганди гомосексуалізму, виробництва, виготовлення та розповсюдження продукції, яка пропагує гомосексуалізм, та встановлення кримінальної відповідальності за відповідні дії. Крім того, проект містить норму щодо відповідальності за розповсюдження творів, що пропагують гомосексуалізм.[32]

Росія[ред.ред. код]

В Росії на федеральному рівні такого закону немає, але існують люди, які хотіли б такий закон ввести. Так, депутат Олександр Чуєв неодноразово вносив на розгляд Державної Думи законопроект про покарання за пропаганду гомосексуалізму (15 вересня 2003 року, 20 травня 2004, 2 травня 2006 року, 8 травня 2009 року). На думку депутата, якщо люди побачать, що «гомосексуалізм — це добре, то є небезпека, що вони захочуть це спробувати». Обвинуваченим у «публічної демонстрації гомосексуального способу життя та гомосексуальної орієнтації» загрожував заборону на роботу в навчальних закладах, армії і колоніях.[19] Про це повідомляється також і на офіційному сайті Олександра Чуєва.[20] В інтерв'ю агентству Росбалт депутат сказав:

« «Їх приватне життя мене не хвилює, і в даному випадку мова не йде про введення кримінальної відповідальності за гомосексуалізм як такий. Але я вважаю, що публічна пропаганда гомосексуалізму повинна бути заборонена, адже вона діє розтлінно, перш за все, на неповнолітніх. Ми ж не пропагуємо в ЗМІ вживання наркотиків, педофілію чи алкоголізм. Між тим, у моральному стосунку гомосексуалізм нічим принципово не відрізняється від тієї ж педофілії».[33]  »

Всі чотири рази Державна Дума відхиляла законопроект, пославшись на протиріччя Конституції.

24 травня 2006 року Дума Рязанської області прийняла доповнення до місцевого Закону про адміністративні правопорушення: "Стаття 3.13. Публічні дії, спрямовані на пропаганду гомосексуалізму (мужолозтва і лесбіянства) серед неповнолітніх "[34]. Скарга Н. А. Алексєєва і двох інших громадян на дані положення закону була відхилена визначенням Конституційного суду від 19 січня 2010 року № 151-О-О/2010.

У червні 2008 року ряд комітетів Державної Думи оприлюднили «Концепцію державної політики з духовно-моральному вихованню дітей», в якій зокрема пропонувалося "встановлення законом заборони на пропаганду дітям гомосексуалізму, в тому числі на формування уявлень про нього як про соціально чи морально прийнятною, одобряемой чи нормальній формі сексуальних відносин "[34].

Попри те що поняття «пропаганди гомосексуалізму» у федеральному законодавстві Росії немає, воно активно використовується у правницькій практиці.

У березні 2006 року прокуратурою Ростовської області було винесено попередження двом місцевим телеканалам (ТРК «Пульс» та «Компанія ЕкспоВІМ») за трансляцію в телечат SMS-повідомлень, "в яких містилася пропаганда нетрадиційної сексуальної орієнтації «(публікації оголошень про знайомство між чоловіками), посилаючись на те що нібито» пропаганда гомосексуалізму в Росії заборонена "[34]. Генеральна прокуратура Росії, куди звернулися правозахисники, дала такий коментар:

… підставою для оголошення застережень … стали порушення чинного законодавства, спрямованого на захист інтересів неповнолітніх (трансляції телевізійних чатів, сформованих на основі SMS-повідомлень з пропозиціями інтимного характеру, в тому числі пропагують нетрадиційні форми сексуальної орієнтації і перекручене сексуальну поведінку)[34]

Посилаючись при цьому на Декларацію прав дитини від 20.11.59, Конвенцію ООН «Про права дитини» від 20.11.89, Федеральний закон від 24.07.98 «Про основні гарантії прав дитини в Російській Федерації» і Закон РФ від 27.12.91 «Про засоби масової інформації», хоча ні в одному з них не згадується гомосексуальність як така.

У 2007 році Управління Федеральної реєстраційної служби по Тюменської області відмовила ЛГБТ-організації «Райдужний дім» на тій підставі, що «діяльність організації, пов'язана з пропагандою нетрадиційної сексуальної орієнтації, може спричинити підрив безпеки російського суспільства і держави» і загрожує територіальній цілісності Російської Федерації. 18 квітня 2007 Федеральна реєстраційна служба РФ підтвердила це рішення, пославшись на експертизу Статуту організації Тюменським юридичним інститутом МВС[34].

У квітні 2006 року Тверська міжрайонна прокуратура Москви відмовила в порушенні кримінальної справи відносно голови Центрального духовного управління мусульман Росії муфтія Талгата Таджуддін, оцінивши що його вислів " їх (гомосексуалів) слід тільки лупити "" носило характер гіперболи і стосувалося правомірного припинення злочинних хуліганських дій, якими є проведення масової публічної пропаганди неповнолітнім ідеології та способу життя гомосексуалізму "[34].

Великобританія[ред.ред. код]

Параграф 28 у законі про місцеве самоврядування в Великобританії викликав неоднозначну реакцію по відношенню до відкритих публічних обговорень гомосексуальності. Вступ цієї поправки в силу викликало закриття, обмеження або самоцензуру обговорень і зізнань гомосексуальних і бісексуальних відносин (а також питань транссексуальності та сексуального різноманіття) на уроках статевого виховання та учнівських заходах у більшості шкіл Великобританії через страх судових переслідувань. Параграф 28 свідчив, що жоден місцевий орган влади «не повинен навмисне пропагувати гомосексуальність або публікувати матеріали з метою такої пропаганди» або «в будь-якій школі пропагувати навчання прийнятності гомосексуальність як ерзацу сімейних відносин».

Незважаючи на жорсткість закону, по ньому жодного разу не порушено кримінальної справи, а подальше бурхливе обговорення цього параграфу спричинило його повне скасування у 2003 році.[35][36]

У лютому 2006 року глава консервативної партії Францис Моде (англ. Francis Maude), що був 1988 році міністром уряду Маргарет Тетчер й голосував за «Параграф 28», у своєму інтерв'ю сайту Pinknews.co.uk заявив, що прийняття того закону «було абсолютно неправильним з погляду моральності» й що унаслідок того «консервативну партію почали розглядати як опозиційну до геїв, що в рельності не так»[37].

Латвія[ред.ред. код]

7 вересня 2006 року сейм Латвії відхилив запропоновані «Латвійської Першої партією» поправки до законам про заборону пропаганди одностатевих відносин в ЗМІ, незважаючи на підтримку цієї ініціативи з боку деяких релігійних організацій. На переконання ЛПП, подібні поправки до закону дозволили б «посилити роль сім'ї у суспільстві, не розколювати суспільство і не створювати помилкового уявлення про те, що в суспільстві існує частина індивідуумів, які претендують на особливе ставлення».[38]

Литва[ред.ред. код]

У червні 2009 року Сейм Литви прийняв закон «Про захист неповнолітніх від негативної інформації», який криміналізує привселюдне поширення інформації про гомосексуальність, вважаючи що вона "може зашкодити психічному здоров'ю чи інтелектуальному й моральному розвитку неповнолітніх". Автор законопроекту Пятрас Гражуліс сказав:

Наша основна мета — щоб ці люди не пропагували свій спосіб життя, оскільки тільки шляхом пропаганди збільшується число таких людей.[39]

27 червня президент Литви Валдас Адамкус наклав вето на закон, пославшись на протиріччя його Конституції, але 14 липня Сейм Литви подолав його: «за» проголосували 87 депутатів із 141, «проти» — 6, утрималися 25 парламентарів. Закон повинен набути чинності з 1 березня 2010 року. Прийняття цього закону викликало бурхливу реакцію серед правозахисників і політиків Європейського союзу. Новий президент Литви Даля Грібаускайте назвала закон гомофобним і виступила за внесення поправок до нього[40]. Унаслідок цього поправки до закону внесено.

Проте в кінці 2010 початку 2011 року Сейм Литви прийняв на розгляд поправки до адміністративного кодексу, які забороняють «пропаганду гомосексуалізму». Це викликало жорстку реакцію Європарламенту.[41]

Використання терміну в політичних кампаніях[ред.ред. код]

Термін «пропаганда гомосексуалізму» іноді застосовується у передвиборчих кампаніях задля4 залучення консервативної частини виборців.

Так, сенатор штату Каліфорнія Джон Бріггс мав намір стати губернатором Каліфорнії в 1978 році і був вражений небувалою активністю виборців, яку він спостерігав в Майамі під час кампанії щодо скасування закону про недискримінацію гомосексуалів. Повернувшись в Сакраменто, Бріггс підготував законопроект, який забороняв геям і лесбіянкам викладати у державних школах у всій Каліфорнії, оскільки діти беруть з них приклад. У приватних бесідах Бріггс стверджував, що нічого проти геїв не має, як-то раз він пояснював журналістові Ренди Шилтса: "Це — політика. Тільки політика "[42].

Так, корисним прийняття закону «про пропаганду гомосексуалізму» вважав Олександр Новіков, член «Партії життя». Вибори в Законодавчі збори Свердловської області були негативно оцінені гей-ЗМІ.[43]

Теза про використання «пропаганди гомосексуалізму» як засобу досягнення якихось політичних цілей висловив юрист Максим Чернігівський, прокоментувавши закон «про пропаганду гомосексуалізму» так: «Антигейський закон Чуєва розрахований виключно на популістський ефект…»[21]

Критика концепції[ред.ред. код]

Опонентом концепції «вербування в гомосексуалізм» є Американська психіатрична асоціація, яка неодноразово заявляла, що не існує достовірних наукових даних про можливість примусового зміни орієнтації (у тому числі за допомогою репаративної терапії) або нав'язування її людині . АПА вважає що «вербування» саме по собі неможливе саме тому, що сексуальна орієнтація — не предмет свідомого вибору. Зокрема, член АПА д-р Роберт Спітцер, коментуючи своє дослідження 2001 року щодо можливості зміни орієнтації, заявляв: "Я передбачав, що результати моєї роботи будуть трохи невірно витлумачені, однак я не очікував, що деякі ЗМІ будуть стверджувати, що робота аналізувала питання вибору гомосексуальності. Зрозуміло, ніхто не вибирає, бути йому гомо- чи гетеросексуальним ".[44]. Таку саму позицію займає і Американська психологічна асоціація, яка визнала гомосексуальність варіантом нормальної поведінки 1975 року, та Всесвітня організація охорони здоров'я, що виключила діагноз «гомосексуальність» з номенклатури психічних хвороб.

ЛГБТ - організації заперечують наявність загальної для всіх секретної або відкритої «програми» або «диктату», в тому числі і такі групи як «Альянс геїв і лесбіянок проти наклепу». Вони не підтримують закони про легалізацію полігамії і не закликають до скасування законів про повноліття, виступаючи лише за ліквідацію різниці між віками згоди для геїв і гетеросексуалів (наприклад, як "Міжнародна асоціація геїв і лесбіянок "(ILGA) і входять до її складу організації). Їх пріоритетними цілями є припинення дискримінації на роботі і в суспільстві, а також рівні з усіма права геїв, лесбіянок, бісексуалів і транссексуалів. Термін «тактика гомосексуалістів» описується ними як «риторичне винахід анти-гей екстремістів для нагнітання страху, розцінють спробу набуття членами ЛГБТ-спільноти всієї повноти громадянських прав як гріховну».[45]

Деякі члени ЛГБТ-співтовариства вважають, що зважаючи на високу неоднорідність самого співтовариства за статтю, віком і соціальним станом політичні цілі його членів занадто різняться один від одного, щоб складати якусь єдину для всіх тактику боротьби за свої права.[46] Психотерапевти Граза Ковзун та Мев Меллі підтверджують таку точку зору: «Лесбіянки і геї аж ніяк не утворюють [однорідну групу]. Для багатьох з них не менше, а можливо, більш значимими, ніж сексуальність, є характеристики, пов'язані з їх статтю, расою, класової приналежністю, віком, національністью, наявністю фізичних недоліків або інвалідностю».[47] Також приналежність до ЛГБТ-спільноти не означає автоматичної приналежності до будь-якого політичного руху або спільних політичних поглядів. Наприклад, екзит-поли на виборах в Сенат США восени 2006 року показали, що 75% всіх виборців, що ідентифікують себе як геї, лесбіянки і бісексуали, проголосували за демократів, тоді як за республіканців, відомих своєю консервативною позицією щодо цивільних прав представників ЛГБТ-спільноти, проголосувало, тим не менше, 24% виборців.[48]

Російський антрополог Л. С. Клейн, розмірковуючи про пропаганду гомосексуалізму в суспільстві і на телебаченні, стверджує:[49]

« Якщо якась програма стане саме пропагувати гомосексуальні відносини, у неї ж просто впаде рейтинг і вона вийде з гри. Крім того, прихильники заборон явно переоцінюють заразливість гомосексуальності. Будь-яка сексуальна орієнтація не заразлива. Скільки років широко пропагується у ЗМІ звичайний секс, а гомосексуали залишаються при своєму. На танці та пісні Бориса Моїсеєва валом валить якраз гетеросексуальна публіка (при цьому ніхто не жадає до нього приєднатися), а багатьом гомосексуалам він здається огидним: вони ж тягнуться до яскраво виражених чоловічих якостей. От і скажіть: кого це може заразити?  »

Чи існує пропаганда гомосексуалізму?[ред.ред. код]

  • Російський сексолог І. C. Кон так коментує поняття «пропаганда гомосексуалізму»:[50]
« Що таке пропаганда гомосексуальності, мені незрозуміло. Хіба хто-небудь виступає з приводу того, що гомосексуальність краще гетеросексуальности? Питання вибору сексуальної орієнтації - це не питання моди. Щось подібне може існувати і існує в якихось молодіжних субкультурах, де можуть зображати то одне, то інше. Що ж стосується серйозних процесів, то вони мають більш глибокі органічні причини. А якщо говорити про те, що відбувається в нашій країні, я бачу кампанію гомофобії, вимоги щось заборонити, закрити і т. д. Що явно суперечить загальним тенденціям культури і нашому законодавству. І пов'язано це, на жаль, з загальнішим феноменом - посиленням ксенофобії, тобто ненависті і неприязні до всіх інших, чужим. І це дійсно дуже небезпечне явище, і з ним треба боротися.  »
  • Актриса Емма Томпсон вважає, що в справжньому кіно пропаганди гомосексуалізму не може бути за визначенням:
« «Ні, справжнє кіно, справжні художники не займаються пропагандою або рекламою ніякого поведінки. Вони лише висловлюють свій погляд на світ, не закликаючи повторити вчинки героїв, хороші чи погані. І тим більше справжнє кіно не займається пропагандою нетрадиційної сексуальності ... »[51]  »
  • Юрист Максим Чернігівський, ведучий рубрики «Dura Lex» журналу «Коммерсант Гроші», говорить, що «враховуючи, що ніде в законодавстві немає чіткого визначення, що таке "пропаганда гомосексуалізму", кожного разу слідчому, судді необхідно проводити експертизу, чи є те або інше публічне захід «пропагандою гомосексуалізму» чи ні ".[21]
  • Також юрист М. Чернігівський стверджує:[21]
« Пропаганда - це поширення ідей, вчень, розмов з метою знайти прихильників (див. Тлумачний словник В. Даля, енциклопедію Брокгауза та Ефрона і т. п.). Гомосексуальність - різновид спрямованості статевого потягу. Від ідей, вчень, розмов він ніяк не залежить, оскільки є не вольовим імпульсом, а особливістю психіки, що виявляється поза волею індивіда. Навіть якщо гетеросексуальний чоловік дуже сильно захоче стати гомосексуальним, у нього не вийде. З точки зору формальної логіки і здорового глузду, словосполучення «пропаганда гомосексуалізму» - якась безглузда комбінація слів. З тим же успіхом можна «пропагувати» схід і захід сонця. Так, розмови про «пропаганду гомосексуалізму» йдуть на сторінках періодичної преси (в основному у зв'язку з запланованим активістами гей-парадом), але боюся, більшість людей, які говорять або пишуть подібне, не дуже замислюються над сенсом своїх слів.  »

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1]
  2. [http : / / news.invictory.org/issue7970.html Олексій Ледяєв розповів про цілі «Вартових на стінах» / / Invictory.Org]
  3. Charles W. Socarides, M.D. «Thought Reform And The Psychology of Homosexual Advocacy»
  4. Біографія Аніти Брайант
  5. Young, Perry (1982). God's Bullies: Native Reflections on Preachers and Politics, Holt, Rhinehart, and Winston. ISBN 0-03-059706-4
  6. Hugo Schwyzer / articles/12358.html Gay Rights Movement: Going Forward or Backward?
  7. [http: / / news.invictory.org/news4804.html Сенатори хочуть відібрати у школярів «маму» і «тата» / / Invictory.Org]
  8. Кон, І. З . «З історії статті 121»
  9. Pete Winn Q & A: The Homosexual Agenda
  10. Гордість і насильство. Хроніка московських подій 27 травня 2006 Меморандум Хьюман Райтс Вотч, 1 червня 2006
  11. Марина Миколаєва. «Блакитні» в коридорах влади / / «Российские вести», № 41, листопад, 2002
  12. У Києві протестують проти гомосексуалізму / / Ura-Inform.Ru
  13. Наталія Астратова. «Не віддамо наших дітей збоченцям!» / / Газета «Мільйон»
  14. Московський комсомолець — Екран більше не голубий?
  15. Диякон Андрій Кураєв. Сайт kuraev.ru
  16. Райдужні новини — Прокуратура Ростовської області вважає, що в Росії заборонена «пропаганда гомосексуалізму»
  17. Райдужні новини — Депутат від ЛДПР: Закон про «пропаганді гомосексуалізму» — новий спосіб переслідувати журналістів
  18. Amic.ru — Представники алтайського відділення союзу комуністичної молоді виступили «Проти пропаганди гомосексуалізму»
  19. а б Нові вісті — За пропаганду гомосексуалізму хочуть карати відстороненням від роботи
  20. а б Федеральний закон вноситься депутатом Держдуми А. В. Чуєвим "Про внесення доповнень до Кримінального Кодексу Російської Федерації, спрямованих на введення відповідальності за пропаганду гомосексуалізму ".
  21. а б в г gay.ru — Юрист Максим Чернігівський: " Антігейскій закон Чуєва розрахований виключно на популістський ефект … «
  22. а б в Райдужні новини — Дума зніме з блакитних рожеві окуляри
  23. [http: / / www.gay.ru/news/rainbow/2005/09/10c.htm Райдужні новини — Марк Рудінштейн зациклився на рожево-блакитний пропаганді]
  24. Інтерфакс-релігія — Католицькі політики Польщі активізують боротьбу з пропагандою гомосексуалізму
  25. а б Райдужні новини — Депутат від «Єдиної Росії» зажадав припинити «пропаганду гомосексуалізму»
  26. lesbi.ru — Росія. Гомофобія. Націоналізм.
  27. BBC Russian — Представники релігій — проти гей-параду в Москві
  28. Домінік Дейвіс. «Всі грані неприязні»
  29. Райдужні новини — Губку у квадратних штанях звинуватили в «гомосексуалізмі»
  30. Райдужні новини — Лялька Барбі як символ трансгендерної руху
  31. / news/rainbow/2006/08/29-8174.htm Райдужні новини — Виробники ляльки Барбі погрожують судом художниці за композицію Барбі-лесбіянка
  32. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=40734
  33. До Держдуми внесений законопроект про заборону пропаганди гомосексуалізму. Росбалт, 02/05/2006
  34. а б в г д е Доповідь Російської ЛГБТ-мережі і Московської Гельсінкської Групи «Дискримінація за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності в Росії»
  35. / issue_12522.html federalpost.ru — У Британії знято заборону на пропаганду гомосексуалізму
  36. PADUZhNYE NOVOSTI — Англійці скасували закон про пропаганду гомосексуалізму
  37. BBC. «Tories 'gay stance' was wrong'»
  38. Сейм Латвії залишив геїв у спокої / / GayClub.Ru, 7 вересня, 2006
  39. propagandu-gomoseksualizma-94726 БалтІнфо. Литовський Сейм заборонив пропаганду гомосексуалізму
  40. КП. Даєш лібералізм в ліжку
  41. Європарламент захистив право молодих литовців отримувати інформацію про гомосексуалізм — - ІА REGNUM
  42. Randy Shilts The mayor of Castro Street: the life and times of Harvey Milk.
  43. Райдужні новини — Гомофобія стала частиною виборчої кампанії в Свердловській області
  44. Besen, WR (2003) Anything but straight: Unmasking the scandals and lies behind the ex-gay myth (стор. 240). Binghamton, NY: Haworth. ISBN 1-56023-446-6
  45. guide / offensive.php Offensive Terminology to Avoid.
  46. [http : / / www.advocate.com/exclusive_detail.asp?id=00818 Bouley II, Charles Karel. «The gay agenda revealed!»] (2005)
  47. Г. Ковзун, М. Меллі. «Зловживання алкоголем і наркотиками» / / Д. Дейвіс, Ч. Ніл. "Рожева психотерапія. Керівництво з роботи з сексуальними меншинами", Санкт-Петербург: Питер, 2001, стор 283
  48. / H/00/epolls.0.html US HOUSE OF REPRESENTATIVES / NATIONAL / EXIT POLL — 13251 Respondents
  49. Володимир Кірсанов. «Гей не гей, але будь чоловіком» / / журнал «Квір», № 9, квітень 2004
  50. Ігор Кон розповів все про чоловічий сексуальності / / GayNews, 03.04 .2007
  51. Райдужні новини - Актриса Емма Томпсон: Справжнє кіно не займається пропагандою гомосексуалізму

Посилання[ред.ред. код]