Пропаганда гомосексуалізму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пропаганда гомосексуалізму  (англ. Homosexual propaganda, Homosexual agenda, Promotion of homosexuality) — публічні дії, що вчиняються спільнотами ЛГБТ з метою формування позитивної громадської думки щодо гомосексуальної поведінки, а також вимог, що висувають ЛГБТ-спільноти[Джерело?]. Словосполучення використовують противники такої діяльності, які вважають, що подібна діяльність сприяє залученню уваги до гомосексуальних стосунків, залученню молоді в гомосексуальні відносини, підвищенню привабливості гомосексуального способу життя, а також стверджують, що метою пропаганди гомосексуалізму є дискримінація людей, що визнають гомосексуалізм злом[1]. Натомість ЛГБТ-спільноти розцінюють цей вислів як ідеологічне кліше і стверджують, що пропаганди гомосексуалізму не існує, а її концепція є частиною антизахідної пропаганди в сучасній Росії.[2]

Поняття пропаганди гомосексуалізму знайшло відображення в російському та литовському адміністративних кодексах, а також фігурувало в низці законопроектів українського та латвійського парламентів.


Конфлікт точок зору[ред.ред. код]

Дискусії щодо пропаганди гомосексуалізму викликані принциповою різницею у поглядах на саме явище гомосексуалізму, що розглядається одними як варіант норми, а іншими — як відхилення від норми[3] .

  • Ті, хто розглядає гомосексуалізм як відхилення від норми («хворобу», «збочення» тощо[4]), вважають неприйнятним пропагування гомосексуального способу життя і виступають за заборону такої діяльності, в тому числі на законодавчому рівні[5].
  • Ті, хто розглядає гомосексуальність як варіант норми, навпаки — відкрито виступають за захист прав сексуальних меншин, критикуючи при цьому не тільки законодавчі ініціативи щодо заборони пропаганди гомосексуалізму, але й саме поняття «пропаганди гомосексуалізму»див. див. нижче

Історія[ред.ред. код]

Аналогічне поняття «гомосексуальна пропаганда» (англ. homosexual promotion) виникло у США наприкінці 1960-х років і стало реакцією консервативно налаштованої частини громадськості на посилений вихід гомосексуалів «з підпілля» (камінг-аут) після Стоунволлських бунтів та формування руху за рівноправність геїв, лесбіянок, бісексуалів та транссексуалів. Згодом з'явилися пов'язані поняття — «гомосексуальне вербування» (англ. homosexual recruitment) і «гомосексуальна тактика» (англ. homosexual agenda)

Першою помітною кампанією, що викривала гомосексуальну пропаганду в США стала кампанія співачки, баптистки та колишньої королеви краси Аніти Брайант під назвою «Врятуйте наших дітей» («Save Our Children»), спрямована на підтримку скасування поправки в законі округу Майамі-Дейд штату Флорида про недопущення дискримінації на робочих місцях (зокрема, в школах) за ознакою сексуальної орієнтації. У ході своєї кампанії Аніта Брайант заявляла:

  • «Як мати, я знаю, що гомосексуали не можуть біологічно народжувати своїх дітей, тому вони будуть вербувати наших …»
  • «Якщо ми дамо права геям, то потім нам доведеться давати права повіям і тим, хто спить з сенбернарами та іншим психам».
  • «Я не ненавиджу гомосексуалів, але, як мати, я повинна захищати своїх дітей від їхнього поганого впливу».[6]

Попри заяви ЛГБТ-спільнот про відсутність реальних доказів гомосексуального вербування[7]на референдумі, ініційованому Брайант, більшість (69%) висловилася за скасування поправки і поправка про заборону дискримінації гомосексуалів була анульована.[8] Вона була повернута лише 20 років по тому в 1998 році.

У 2003 році значною працею, що викривала гомосексуальну пропаганду стала книга президента некомерційної правозахисної прохристиянської організації «Фонд об'єднаного захисту» (англ. «Alliance Defense Fund») Алана Сієрса (англ. Alan Sears) і її віце-президента Крейґа Остена (англ. Craig Osten) «Тактика гомосексуалів» (2003), в якій стверджується, що тактична програма гомосексуалів, прорахована на багато років вперед, має своєю метою «зруйнувати традиційні поняття про сім'ю і шлюб».[9] У своєму висновку автори апелюють до книги «Після балу: як Америка переможе свій страх і ненависть до геїв у 90-х» психолога Маршалла Керка (англ. Marshall Kirk) і рекламіста Хантера Медсена (англ. Hunter Madsen)[10], в якій автори закликають до розгортання широкомасштабної медіа-кампанії, що передбачає 6 кроків[11]:

  1. Говорити про геїв і гомосексуальність якомога голосніше і частіше;
  2. Виставляти геїв жертвами, але не агресорами;
  3. Надавати захисникам геїв переконливу причину для захисту;
  4. Створювати виключно позитивний імідж геїв;
  5. Створювати виключно негативний імідж їхніх опонентів;
  6. Отримувати фінансування від американських корпорацій.

Пост-радянські країни[ред.ред. код]

В СРСР в 1930-ті роки «вербування до гомосексуалізму» розглядалося як контрреволюційна і шпигунська діяльність, а «організовані об'єднання педерастів» — як «прямі шпигунські осередки»[12], що мало наслідком введення у 1934 році кримінальної відповідальності за гомосексуальні стосунки між чоловіками.

З розпадом СРСР кримінальна відповідальність за мужолозтво була скасована, в результаті чого виходи гомосексуалістів із «підпілля» розпочалися і в колишніх радянських республіках, зокрема в Росії і Україні. Це дало привід у 2000-х роках заговорити про поширення пропаганди гомосексуалізму і в цих країнах, як в громадських колах, так, згодом, і в законотворчій діяльності.

В Росії на загрози гомосексуальної експансії звернула увагу письменниця і активістка антигомосексуального руху Д. Д. Єнікеєва. В інтерв'ю «Російським вістям» в листопаді 2002 р. вона заявила: «Гомосексуальність високопоставлених осіб чревата корпоративністю. Варто одному піднятися службовими східцями, як він тягне за собою іншого. Гомосексуали воліють оточувати себе „своїми“. І найчастіше вибирають соратників не за діловими якостями, а за належністю до нетрадиційної орієнтації».[13]

Роком пізніше, у 2003 році, в Україні з'явилася організація «Любов проти диктатури», яка оголосила основою своєї діяльності «протистояння гомодиктатурі» і «протекцію інституту традиційної гетеросексуальної сім'ї»[14].

Депутат Державної Думи Микола Кур'янович, колишній член партії ЛДПР, заявив про існування в Росії «гей-мафії» і змови геїв. У ході пікету проти гей-параду 27 травня 2006 р. в Москві депутат стверджував, що «якщо гей-мафія захопить владу, то Росію чекає доля загниваючої Америки і вмираючої Європи».[15]

Політик і керівник громадської організації «Rocoba» Оскар Юхневич, коментуючи заборону гей-параду і акції протесту в Ризі в 2006 р., заявив, що геї «говорять про гомофобію (страху до гомосексуалістів), а самі пропагують гетерофобію і христофобію. Вони хочуть домогтися диктатури гомосексуалізму, і щоб усякий інакомислячий був видалений з суспільства!».[16]


Види і форми пропаганди[ред.ред. код]

Пропаганда гомосексуалізму має різноманітні форми від поширення друкованих матеріалів до проведення масових акцій, а також опсівування гомосексуальних стосунків у мистецтві.

Масові акції[ред.ред. код]

Докладніше: гей-парад
Гей-парад у Сан-Паулу

Однією з найбільш наочних форм пропаганди гомосексуалізму є гей-паради, такі як Марш толерантності[17]. Початок регулярним гей-парадам поклали стоунвольські бунти в Нью-Йорку 1969 року, що стали реакцією на періодичні облави та переслідування гомосексуалістів, що практикувалися правоохоронними органами США. На цей час гомосексуальність була офіційно включена до Керівництва з діагностики і статистики психічних розладів, гомосексуальні стосунки в багатьох штатах США вважалися кримінальним злочином, а підозра у гомосексуальній орієнтації розглядалася як офіційна підстава для відмови у працевлаштуванні в освітній галузі та на державній службі.

28 червня 1970 року гомосексуалісти відзначили першу річницю стоунвольських бунтів Нью-Йоркським гей-парадом. Цей парад поклав початок щорічним акціям, що в середовищі гомосексуалістів згодом стали називатися «парадами гордості» (англ. pride parades)[18] і проходити не тільки в Нью-Йорку, але й багатьох інших містах по всьому світу.

В 1990 році гомосексуальність була виключена з Міжнародного класифікатора хвороб, що дало привід гомосексуалістам запровадити ще одну пам'ятну дату — «Міжнародний день проти гомофобії». Ця дата відмічається в багатьох країнах Веселковим флешмобом. На рубежі століть ЛГБТ-спільнотами були впроваджені деякі інші «ЛГБТ-дати», такі як «День святкування бісексуальності», «День пам'яті трансгендерів», «День мовчання», що також супроводжуються масовими акціями. ЛГБТ-спільноти не приховують, що масовими акціями гомосексуалістів рухає ідея їхньої відкритості і видимості, а також бажання продемонструвати, що гомосексуалістам «немає чого стидатися».

Натомість за межами ЛГБТ-спільнот такі акції нерідко розглядаються саме як пропаганда гомосексуального способу життя[19][20][21][22]. Зокрема гей-паради засуджують саме з позицій неприпустимості пропаганди збочення і представники церков[23][24][25]. На думку одного з лідерів мусульман, геq-паради можуть викликати протести, подібні «карикатурному скандалу» в Європі.[26]

Камінг-аут[ред.ред. код]

Докладніше: Камінг-аут

Публічне добровільне визнання гомосексуалістом своєї орієнтації в субкультурі ЛГБТ отримало спеціальну назву — камінг-аут (англ. coming-out). Цей термін було запропоновано 1869 року німецьким захисником прав меншин Карлом Гейнріхом Ульріхсом, який закликав гомосексуалістів здійснювати «камінг-аут» з метою впливу на громадську думку. В цьому ж контексті над можливістю сповіщення поліції про свою орієнтацію з боку декількох тисяч можновладних чоловіків та жінок розмірковував сексолог Магнус Хіршфельд у своїй праці «Гомосексуальність чоловіків та жінок» 1914 року[27]

В сучасному російському законодавстві безпосередньо поняття «камінг-аут» не фігурує, проте відкрите визнання гомосексуальної своєї орієнтації може розглядатися як пропаганда, якщо перед неповнолітніми[28] Такі визнання стають особливо помітними, коли здійснюються відомими особами — спортсменами, політиками, діячами шоу-бізнесу і тиражуються у ЗМІ[29]

Пояснення смислу камінг-ауту, як форми впливу на інших, дав російський телеведучий Антон Красовський:

« Я роблю це не для людей, яким просто хочеться займатись сексом через анальний отвір, я це роблю для людей, які, може бути, зараз сидять та думають, що немає виходу та треба піти і повіситися [...] І я, власне, сказав якісь слова, щоб дати їм зрозуміти: «Все що завгодно краще за самогубство». Ви, хлопці, такі ж, як я. Не бійтесь. Так, весь світ проти вас, але ми спробуємо зробити цей світ. Повинні спробувати.
Оригінальний текст (рос.)

Я делаю это не для людей, которым просто хочется е...аться в жопу, я это делаю для людей, которые, может быть, сейчас сидят и думают, что нет выхода и надо пойти и повеситься. [...] И я, собственно, сказал какие-то слова, чтобы дать им понять: «Все что угодно лучше самоубийства». Вы, ребят, такие же, как я. Не ссыте. Да, весь мир против вас, но мы попробуем сделать этот мир. Должны попробовать.

[30]
 »

Мистецтво і поп-культура[ред.ред. код]

ЛГБТ спільноти приділяють значну увагу літературі, кінофільмам, музиці та іншим творам, що так чи інакше оспівують гомосексуальні стосунки. В засадничій статті Маршалла Керка і Хантера Медсена підкреслюється, що

« «Де ми говоримо — це важливо. Візуальні медіа, кіно і телебачення — це найпотужніші засоби іміджевої пропаганди західної цивілізації. Середньостатистична американська сім'я дивиться телебачення 7 годин на день — це той шлюз до приватного світу уявлень, через який має пройти троянський кінь [...] Мало по малу протягом останніх десяти років, гомосексуальні персонажі і гомосексуальна тематика з'являлася в телевізійних програмах і кіно (хоча нерідко заради комічних ефектів). В цілому результат виявився надихаючим.»[31]  »

З метою підтримки та популяризації авторів, що оспівують гомосексуальний спосіб життя, запроваджуються спеціальні премії та проводяться різноманітні фестивалі. Так, в західних країнах в кінці XX століття були засновані спеціальні нагороди, якими відзначають авторів художньої літератури ЛГБТ-тематики, серед яких — Ferro-Grumley Award (США), Lambda Literary Award (США), Stonewall Book Award (США), Dayne Ogilvie Prize (Канада). Велику популярність здобули фестивалі кіно гомосексуальної тематики, що проводяться у багатьох країнах Північної та Південної Америки, Західної Європи, Австралії та Південній Африці[32]

Гомосексуальній тематиці присвячені й численні альбоми популярної музики, крім того предметом особливої уваги прихильників ЛГБТ-руху є музиканти, що демонструють нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Особливий ентузіазм серед прихильників ЛГБТ викликала перемога трансвестита Кончіти Вурст на Євробаченні-2014[33].

Твори, що оспівують гомосексуальні стосунки, нерідко можуть розцінюватися як пропаганда гомосексуалізму. Наприклад, на думку Олександра Чуєва, пропаганда гомосексуалізму можуть бути розцінені "якщо, наприклад, в серіалі постійними героями є представники секс-меньшин, які постійно обговорюють свої «гомосексуальні проблеми»[34][35]

Найбільше занепокоєння серед громадськості, викликає пропаганда гомосексуалізму в мультфільмах, призначених для неповнолітніх. Наприклад, група американських консервативно налаштованих християн «Рада з сімейних стосунків» звинуватила авторів персонажу дитячого мультфільму Губку Боба Квадратні штани у пропаганді гомосексуалізму. Ці коментар послідували услід за повідомленнями про те, що Боб, а також інші мультиплікаційні персонажі — Барні, Вінні Пух та інші, стали героями відеоролика на пісню «Ми — одна сім'я».[36]. У 2012 вийшла друком брошура «Мультфільми загроза для наших дітей»</ref>Мультфільми загроза для наших дітей. — Львів 2012</ref>, яка піддає критиці пропаганду гомосексуалізму у таких мультфільмах як «Телепузики», «Губка Боб», «Гріффіни», «Південний парк», пропаганду інших гендерних збочень відмічено у мультфільмах «Шрек», «Сімпсони», низці японських аніме та продукції Уолта Діснея.

Стереотипні уявлення про засоби пропаганди гомосексуалізму[ред.ред. код]

  • Використання чоловіками макіяжу й «Fresh Art». За повідомленням газети «Московський комсомолець», телеканал «Росія» вирізав з телеверсії концерту Валентина Юдашкіна виступ Філіппа Кіркорова, мотивувавши своє рішення «пропагандою гей-культури».[37] На думку Кіркорова, рішення телеканалу насправді пов'язане з використанням макіяжу й "Fresh Art ".
  • Диякон Андрій Кураєв звинуватив телеканал НТВ у тому, що новорічне телешоу «Пожежа в джунглях» містило «гомосексуальні кривляння, натяки, і, кажуть, не тільки натяки …» На своєму інтернет-сайті він звернувся до Дмитра Медведєва:
« Пан Наступник!

Якщо і після протесту представників усіх традиційних релігій Росії Ви не висловите Вашу оцінку продукту курирує Вами телеканалу, мені буде важко не вважати, що справді улюбленим Вашим «нацпроектом» є розтління молоді взагалі і пропаганда гомосексуалізму зокрема [38].

 »
  • Оголошення про гомосексуальному знайомстві в SMS-чаті. Прокуратура Ростовської області визнала «пропагандою гомосексуалізму» SMS з таким змістом: «Хлопець шукає хлопця, солдатів — високого активу до 25 років», за що винесла попередження ростовським телеканалам, стверджуючи при цьому, що «пропаганда гомосексуалізму в Росії заборонена» .[39]
  • Яскравий одяг та сережки у вухах. На думку депутата Держдуми від ЛДПР Олексія Островського, «до пропаганди гомосексуалізму можна віднести, наприклад, манеру телеведучого яскраво одягатися і носити сережку у вусі».[40] За словами Островського, саме тому прийняття закону «про пропаганду гомосексуалізму» в першу чергу може бути використано для боротьби з неугодними журналістами.
  • Відкрите вираження гомосексуальності в своїй творчості. За повідомленням інформаційного агентства «Амітел», в 2002 році представники Алтайського відділення союзу комуністичної молоді виступили «проти пропаганди гомосексуалізму».[41] Пікетувальники у кількості 15 чоловік стояли біля будівлі місцевого музичного театру з гаслами «Зупиніть розтління молоді», «Припинити пропаганду гомосексуалізму» і т. д. Пікет супроводжувався виконанням частівок тематичного змісту. Акція була приурочена до концерту Бориса Моїсеєва.
  • Будь-який публічний прояв гомосексуальності. Таке розуміння пропаганди гомосексуалізму підтверджується законопроектом депутата Олександра Чуєва[42][43][44] про покарання за пропаганду гомосексуалізму, в якому пропаганда гомосексуалізму визначається як» публічна демонстрація гомосексуального способу життя та гомосексуальної орієнтації ".
  • Вимога рівноправності або припинення дискримінації. Часто під «пропагандою гомосексуалізму» розуміється надання гомосексуальним людям тих прав і свобод, якими вони не володіють, але якими володіють їх гетеросексуальні співгромадяни, наприклад, права осіб однієї статі вступати в шлюб або права на проведення мирних мітингів і маніфестацій, права на створення власних громадських організацій. Так, за повідомленням агентства «Інтерфакс-релігія», католицькі політики Польщі активізують боротьбу з «пропагандою гомосексуалізму»[45]. Далі агентство повідомляє, що представники консервативних католицьких кіл в польському уряді останнім часом все більш активно виступають за обмеження прав гомосексуалістів.
  • Демонстрація зйомок гей-дискотек в телеефірі. Так, депутат Держдуми Росії Володимир Васильєв заявив: «Коли на гей-вечірку приїжджають журналісти з телекамерами, а потім по телевізору мільйони росіян можуть подивитися на цю гламурну гей-дискотеку — це вже справжня пропаганда».[46]
  • Розгляд у школі гомосексуальності, як варіанта норми. Школи часто побоюються знайомити старшокласників з уявленнями, які передбачають нормальність гомосексуальності, оскільки їх можуть притягнути до судової відповідальності (параграф 28 нині скасованого Урядового Акту Великобританії від 1990 року, яка забороняє «пропаганду гомосексуалізму в якості форми сімейних відносин»). Тому в багатьох школах здійснюється цензура будь-якої інформації, що стосується гомосексуальності, а вчителі побоюються, що їх звинуватять у створенні позитивного образу лесбіянок, геїв і бісексуалів.[47]
  • Розповіді про реєстрацію одностатевих шлюбів.[46]
  • Пропозиція більше двох варіантів відповіді на питання про статеву приналежність в інтернет-анкетах. Організація «Стурбовані жінки за Америку» («The Concerned Women for America») звинуватила виробників ляльки Барбі у тому, що вона є одним із символів трансгендерного руху. Причиною такого рішення стало інтернет-опитування для дітей 4-8 років, що проводиться на сайті www.Barbie.com. У числі іншого у малюків запитували про їх вік і статеву приналежність. На запитання «Твоя стать» пропонувалося три варіанти відповіді: «хлопчик», «дівчинка» і «я не знаю».[48][49]


Законодавчі ініціативи[ред.ред. код]

Існують країни, в яких пропаганда гомосексуалізму заборонена законом.

Україна[ред.ред. код]

2 жовтня 2012 Верховна Рада України прийняла за основу законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір)

Проектом (реєстр. № 8711) пропонується внести доповнення до низки чинних законів щодо заборони пропаганди гомосексуалізму, виробництва, виготовлення та розповсюдження продукції, яка пропагує гомосексуалізм, та встановлення кримінальної відповідальності за відповідні дії. Крім того, проект містить норму щодо відповідальності за розповсюдження творів, що пропагують гомосексуалізм.[50]

Навесні 2012 року був зареєстирирований ще один аналогічний проект № 10290 за авторством Вадима Колесніченко (Партія регіонів)[51][52][53]. Обидва законопроекти були схвалена профільним комітетом Ради зі свободи слова і інформації[54]. 7 липня 2012 року від члена фракції Партії регіонів Віталія Журавського у Верховну Раду надійшов ще один законопроект № 10729, що припускав адміністративну відповідальність у вигляді штрафів від 500 до 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8,5-15,3 тис. гривень) за пропаганду «гомосексуалізма, лесбійства, бісексуалізма і трансгендерності»[55]. Ці законопроекти знаходять не лише підтримку, але і осуд серед політиків[56].

Росія[ред.ред. код]

В Росії на федеральному рівні такого закону немає, але існують люди, які хотіли б такий закон ввести. Так, депутат Олександр Чуєв неодноразово вносив на розгляд Державної Думи законопроект про покарання за пропаганду гомосексуалізму (15 вересня 2003 року, 20 травня 2004, 2 травня 2006 року, 8 травня 2009 року). На думку депутата, якщо люди побачать, що «гомосексуалізм — це добре, то є небезпека, що вони захочуть це спробувати». Обвинуваченим у «публічної демонстрації гомосексуального способу життя та гомосексуальної орієнтації» загрожував заборону на роботу в навчальних закладах, армії і колоніях.[42] Про це повідомляється також і на офіційному сайті Олександра Чуєва.[43] В інтерв'ю агентству Росбалт депутат сказав:

« «Їх приватне життя мене не хвилює, і в даному випадку мова не йде про введення кримінальної відповідальності за гомосексуалізм як такий. Але я вважаю, що публічна пропаганда гомосексуалізму повинна бути заборонена, адже вона діє розтлінно, перш за все, на неповнолітніх. Ми ж не пропагуємо в ЗМІ вживання наркотиків, педофілію чи алкоголізм. Між тим, у моральному стосунку гомосексуалізм нічим принципово не відрізняється від тієї ж педофілії».[57]  »

Всі чотири рази Державна Дума відхиляла законопроект, пославшись на протиріччя Конституції.

24 травня 2006 року Дума Рязанської області прийняла доповнення до місцевого Закону про адміністративні правопорушення: "Стаття 3.13. Публічні дії, спрямовані на пропаганду гомосексуалізму (мужолозтва і лесбіянства) серед неповнолітніх "[58]. Скарга Н. А. Алексєєва і двох інших громадян на дані положення закону була відхилена визначенням Конституційного суду від 19 січня 2010 року № 151-О-О/2010.

У червні 2008 року ряд комітетів Державної Думи оприлюднили «Концепцію державної політики з духовно-моральному вихованню дітей», в якій зокрема пропонувалося "встановлення законом заборони на пропаганду дітям гомосексуалізму, в тому числі на формування уявлень про нього як про соціально чи морально прийнятною, одобряемой чи нормальній формі сексуальних відносин "[58].

Попри те що поняття «пропаганди гомосексуалізму» у федеральному законодавстві Росії немає, воно активно використовується у правницькій практиці.

У березні 2006 року прокуратурою Ростовської області було винесено попередження двом місцевим телеканалам (ТРК «Пульс» та «Компанія ЕкспоВІМ») за трансляцію в телечат SMS-повідомлень, "в яких містилася пропаганда нетрадиційної сексуальної орієнтації «(публікації оголошень про знайомство між чоловіками), посилаючись на те що нібито» пропаганда гомосексуалізму в Росії заборонена "[58]. Генеральна прокуратура Росії, куди звернулися правозахисники, дала такий коментар:

… підставою для оголошення застережень … стали порушення чинного законодавства, спрямованого на захист інтересів неповнолітніх (трансляції телевізійних чатів, сформованих на основі SMS-повідомлень з пропозиціями інтимного характеру, в тому числі пропагують нетрадиційні форми сексуальної орієнтації і перекручене сексуальну поведінку)[58]

Посилаючись при цьому на Декларацію прав дитини від 20.11.59, Конвенцію ООН «Про права дитини» від 20.11.89, Федеральний закон від 24.07.98 «Про основні гарантії прав дитини в Російській Федерації» і Закон РФ від 27.12.91 «Про засоби масової інформації», хоча ні в одному з них не згадується гомосексуальність як така.

У 2007 році Управління Федеральної реєстраційної служби по Тюменської області відмовила ЛГБТ-організації «Райдужний дім» на тій підставі, що «діяльність організації, пов'язана з пропагандою нетрадиційної сексуальної орієнтації, може спричинити підрив безпеки російського суспільства і держави» і загрожує територіальній цілісності Російської Федерації. 18 квітня 2007 Федеральна реєстраційна служба РФ підтвердила це рішення, пославшись на експертизу Статуту організації Тюменським юридичним інститутом МВС[58].

У квітні 2006 року Тверська міжрайонна прокуратура Москви відмовила в порушенні кримінальної справи відносно голови Центрального духовного управління мусульман Росії муфтія Талгата Таджуддін, оцінивши що його вислів " їх (гомосексуалів) слід тільки лупити "" носило характер гіперболи і стосувалося правомірного припинення злочинних хуліганських дій, якими є проведення масової публічної пропаганди неповнолітнім ідеології та способу життя гомосексуалізму "[58].

Великобританія[ред.ред. код]

Параграф 28 у законі про місцеве самоврядування в Великобританії викликав неоднозначну реакцію по відношенню до відкритих публічних обговорень гомосексуальності. Вступ цієї поправки в силу викликало закриття, обмеження або самоцензуру обговорень і зізнань гомосексуальних і бісексуальних відносин (а також питань транссексуальності та сексуального різноманіття) на уроках статевого виховання та учнівських заходах у більшості шкіл Великобританії через страх судових переслідувань. Параграф 28 свідчив, що жоден місцевий орган влади «не повинен навмисне пропагувати гомосексуальність або публікувати матеріали з метою такої пропаганди» або «в будь-якій школі пропагувати навчання прийнятності гомосексуальність як ерзацу сімейних відносин».

Незважаючи на жорсткість закону, по ньому жодного разу не порушено кримінальної справи, а подальше бурхливе обговорення цього параграфу спричинило його повне скасування у 2003 році.[59][60]

У лютому 2006 року глава консервативної партії Францис Моде (англ. Francis Maude), що був 1988 році міністром уряду Маргарет Тетчер й голосував за «Параграф 28», у своєму інтерв'ю сайту Pinknews.co.uk заявив, що прийняття того закону «було абсолютно неправильним з погляду моральності» й що унаслідок того «консервативну партію почали розглядати як опозиційну до геїв, що в рельності не так»[61].

Латвія[ред.ред. код]

7 вересня 2006 року сейм Латвії відхилив запропоновані «Латвійської Першої партією» поправки до законам про заборону пропаганди одностатевих відносин в ЗМІ, незважаючи на підтримку цієї ініціативи з боку деяких релігійних організацій. На переконання ЛПП, подібні поправки до закону дозволили б «посилити роль сім'ї у суспільстві, не розколювати суспільство і не створювати помилкового уявлення про те, що в суспільстві існує частина індивідуумів, які претендують на особливе ставлення».[62]

Литва[ред.ред. код]

У червні 2009 року Сейм Литви прийняв закон «Про захист неповнолітніх від негативної інформації», який криміналізує привселюдне поширення інформації про гомосексуальність, вважаючи що вона «може зашкодити психічному здоров'ю чи інтелектуальному й моральному розвитку неповнолітніх». Автор законопроекту Пятрас Гражуліс сказав:

Наша основна мета — щоб ці люди не пропагували свій спосіб життя, оскільки тільки шляхом пропаганди збільшується число таких людей.[63]

27 червня президент Литви Валдас Адамкус наклав вето на закон, пославшись на протиріччя його Конституції, але 14 липня Сейм Литви подолав його: «за» проголосували 87 депутатів із 141, «проти» — 6, утрималися 25 парламентарів. Закон повинен набути чинності з 1 березня 2010 року. Прийняття цього закону викликало бурхливу реакцію серед правозахисників і політиків Європейського союзу. Новий президент Литви Даля Грібаускайте назвала закон гомофобним і виступила за внесення поправок до нього[64]. Унаслідок цього поправки до закону внесено.

Проте в кінці 2010 початку 2011 року Сейм Литви прийняв на розгляд поправки до адміністративного кодексу, які забороняють «пропаганду гомосексуалізму». Це викликало жорстку реакцію Європарламенту.[65]

Використання терміну в політичних кампаніях[ред.ред. код]

Термін «пропаганда гомосексуалізму» іноді застосовується у передвиборчих кампаніях задля4 залучення консервативної частини виборців.

Так, сенатор штату Каліфорнія Джон Бріггс мав намір стати губернатором Каліфорнії в 1978 році і був вражений небувалою активністю виборців, яку він спостерігав в Майамі під час кампанії щодо скасування закону про недискримінацію гомосексуалів. Повернувшись в Сакраменто, Бріггс підготував законопроект, який забороняв геям і лесбіянкам викладати у державних школах у всій Каліфорнії, оскільки діти беруть з них приклад. У приватних бесідах Бріггс стверджував, що нічого проти геїв не має, як-то раз він пояснював журналістові Ренди Шилтса: "Це — політика. Тільки політика "[66].

Так, корисним прийняття закону «про пропаганду гомосексуалізму» вважав Олександр Новіков, член «Партії життя». Вибори в Законодавчі збори Свердловської області були негативно оцінені гей-ЗМІ.[67]

Теза про використання «пропаганди гомосексуалізму» як засобу досягнення якихось політичних цілей висловив юрист Максим Чернігівський, прокоментувавши закон «про пропаганду гомосексуалізму» так: «Антигейський закон Чуєва розрахований виключно на популістський ефект…»[44]

Критика концепції[ред.ред. код]

Опонентом концепції «вербування в гомосексуалізм» є Американська психіатрична асоціація, яка неодноразово заявляла, що не існує достовірних наукових даних про можливість примусового зміни орієнтації (у тому числі за допомогою репаративної терапії) або нав'язування її людині . АПА вважає що «вербування» саме по собі неможливе саме тому, що сексуальна орієнтація — не предмет свідомого вибору. Зокрема, член АПА д-р Роберт Спітцер, коментуючи своє дослідження 2001 року щодо можливості зміни орієнтації, заявляв: "Я передбачав, що результати моєї роботи будуть трохи невірно витлумачені, однак я не очікував, що деякі ЗМІ будуть стверджувати, що робота аналізувала питання вибору гомосексуальності. Зрозуміло, ніхто не вибирає, бути йому гомо- чи гетеросексуальним ".[68]. Таку саму позицію займає і Американська психологічна асоціація, яка визнала гомосексуальність варіантом нормальної поведінки 1975 року, та Всесвітня організація охорони здоров'я, що виключила діагноз «гомосексуальність» з номенклатури психічних хвороб.

ЛГБТ — організації заперечують наявність загальної для всіх секретної або відкритої «програми» або «диктату», в тому числі і такі групи як «Альянс геїв і лесбіянок проти наклепу». Вони не підтримують закони про легалізацію полігамії і не закликають до скасування законів про повноліття, виступаючи лише за ліквідацію різниці між віками згоди для геїв і гетеросексуалів (наприклад, як "Міжнародна асоціація геїв і лесбіянок "(ILGA) і входять до її складу організації). Їх пріоритетними цілями є припинення дискримінації на роботі і в суспільстві, а також рівні з усіма права геїв, лесбіянок, бісексуалів і транссексуалів. Термін «тактика гомосексуалістів» описується ними як «риторичне винахід анти-гей екстремістів для нагнітання страху, розцінють спробу набуття членами ЛГБТ-спільноти всієї повноти громадянських прав як гріховну».[69]

Деякі члени ЛГБТ-співтовариства вважають, що зважаючи на високу неоднорідність самого співтовариства за статтю, віком і соціальним станом політичні цілі його членів занадто різняться один від одного, щоб складати якусь єдину для всіх тактику боротьби за свої права.[70] Психотерапевти Граза Ковзун та Мев Меллі підтверджують таку точку зору: «Лесбіянки і геї аж ніяк не утворюють [однорідну групу]. Для багатьох з них не менше, а можливо, більш значимими, ніж сексуальність, є характеристики, пов'язані з їх статтю, расою, класової приналежністю, віком, національністью, наявністю фізичних недоліків або інвалідностю».[71] Також приналежність до ЛГБТ-спільноти не означає автоматичної приналежності до будь-якого політичного руху або спільних політичних поглядів. Наприклад, екзит-поли на виборах в Сенат США восени 2006 року показали, що 75% всіх виборців, що ідентифікують себе як геї, лесбіянки і бісексуали, проголосували за демократів, тоді як за республіканців, відомих своєю консервативною позицією щодо цивільних прав представників ЛГБТ-спільноти, проголосувало, тим не менше, 24% виборців.[72]

Російський антрополог Л. С. Клейн, розмірковуючи про пропаганду гомосексуалізму в суспільстві і на телебаченні, стверджує:[73]

« Якщо якась програма стане саме пропагувати гомосексуальні відносини, у неї ж просто впаде рейтинг і вона вийде з гри. Крім того, прихильники заборон явно переоцінюють заразливість гомосексуальності. Будь-яка сексуальна орієнтація не заразлива. Скільки років широко пропагується у ЗМІ звичайний секс, а гомосексуали залишаються при своєму. На танці та пісні Бориса Моїсеєва валом валить якраз гетеросексуальна публіка (при цьому ніхто не жадає до нього приєднатися), а багатьом гомосексуалам він здається огидним: вони ж тягнуться до яскраво виражених чоловічих якостей. От і скажіть: кого це може заразити?  »

Чи існує пропаганда гомосексуалізму?[ред.ред. код]

  • Російський сексолог І. C. Кон так коментує поняття «пропаганда гомосексуалізму»:[74]
« Що таке пропаганда гомосексуальності, мені незрозуміло. Хіба хто-небудь виступає з приводу того, що гомосексуальність краще гетеросексуальности? Питання вибору сексуальної орієнтації - це не питання моди. Щось подібне може існувати і існує в якихось молодіжних субкультурах, де можуть зображати то одне, то інше. Що ж стосується серйозних процесів, то вони мають більш глибокі органічні причини. А якщо говорити про те, що відбувається в нашій країні, я бачу кампанію гомофобії, вимоги щось заборонити, закрити і т. д. Що явно суперечить загальним тенденціям культури і нашому законодавству. І пов'язано це, на жаль, з загальнішим феноменом - посиленням ксенофобії, тобто ненависті і неприязні до всіх інших, чужим. І це дійсно дуже небезпечне явище, і з ним треба боротися.  »
  • Актриса Емма Томпсон вважає, що в справжньому кіно пропаганди гомосексуалізму не може бути за визначенням:
« «Ні, справжнє кіно, справжні художники не займаються пропагандою або рекламою ніякого поведінки. Вони лише висловлюють свій погляд на світ, не закликаючи повторити вчинки героїв, хороші чи погані. І тим більше справжнє кіно не займається пропагандою нетрадиційної сексуальності ... »[75]  »
  • Юрист Максим Чернігівський, ведучий рубрики «Dura Lex» журналу «Коммерсант Гроші», говорить, що "враховуючи, що ніде в законодавстві немає чіткого визначення, що таке «пропаганда гомосексуалізму», кожного разу слідчому, судді необхідно проводити експертизу, чи є те або інше публічне захід «пропагандою гомосексуалізму» чи ні ".[76]
  • Також юрист М. Чернігівський стверджує:[77]
« Пропаганда - це поширення ідей, вчень, розмов з метою знайти прихильників (див. Тлумачний словник В. Даля, енциклопедію Брокгауза та Ефрона і т. п.). Гомосексуальність - різновид спрямованості статевого потягу. Від ідей, вчень, розмов він ніяк не залежить, оскільки є не вольовим імпульсом, а особливістю психіки, що виявляється поза волею індивіда. Навіть якщо гетеросексуальний чоловік дуже сильно захоче стати гомосексуальним, у нього не вийде. З точки зору формальної логіки і здорового глузду, словосполучення «пропаганда гомосексуалізму» - якась безглузда комбінація слів. З тим же успіхом можна «пропагувати» схід і захід сонця. Так, розмови про «пропаганду гомосексуалізму» йдуть на сторінках періодичної преси (в основному у зв'язку з запланованим активістами гей-парадом), але боюся, більшість людей, які говорять або пишуть подібне, не дуже замислюються над сенсом своїх слів.  »

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Homoseksualizm — wykwit cywilizacji śmierci naszdziennik.pl [dostęp 23-05-2010]
  2. [1]
  3. Що таке гомосексуальність — порок або … варіант норми? — Гомосексуалізм, гей, любов, Платон, Сократ, одностатева любов
  4. Гомосексуализм — извращение или болезнь?
  5. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок .D0.BC.D0.B0.D0.BD.D1.96.D1.84.D0.B5.D1.81.D1.82 не вказаний текст
  6. Біографія Аніти Брайант
  7. Young, Perry (1982). God's Bullies: Native Reflections on Preachers and Politics, Holt, Rhinehart, and Winston. ISBN 0-03-059706-4
  8. Hugo Schwyzer Gay Rights Movement: Going Forward or Backward?
  9. Pete Winn Q & A: The Homosexual Agenda
  10. Marshall Kirk, Hunter Madsen: «After the Ball — How America will conquer its fear and hatred of Gays in the 1990s». (Plume, 1990), ISBN 0452264987
  11. The overhauling of straight America
  12. Кон, І. З . «З історії статті 121»
  13. Марина Миколаєва. «Голубьіе» в коридорах власти // «Российские вести», № 41, листопад, 2002
  14. Маніфест
  15. Гордість і насильство. Хроніка московських подій 27 травня 2006 Меморандум Хьюман Райтс Вотч, 1 червня 2006
  16. Наталія Астратова. «Не отдадим наших детей извращенцам!» // Газета «Мільйон»
  17. Giertych: wydanie zgody na «Marsz Równości» to błąd władz miasta i województwa
  18. A Brief History of Gay Pride Parades
  19. Антін Борковський Провокаційна педерастія
  20. http://uogcc.org.ua/ua/letters/article/?article=6522 Відповідь на протест козаків проти гей-параду в Києві]
  21. Націоналісти зірвали так званий «парад» гомосексуалістів у Києві
  22. лист організації «Любов проти гомосексуалізму» до Порошенка і Кличка
  23. Звернення глави УГКЦ до презижента щодо гей-параду
  24. Речник УПЦ — про майбутній гей-парад у Києві
  25. О гей-парадах и гей-пропаганде — архимандрит Иоасаф (Перетятько)
  26. BBC Russian — Представники релігій — проти гей-параду в Москві
  27. Johansson, Warren & Percy, William A. «Outing: Shattering the Conspiracy of Silence». Harrington Park Press, 1994 (англ.)
  28. Быть собой — это преступление?
  29. див. наприклад Топ-30 нашумеших признаний звезд в нетрадиционной ориентации
  30. Антон Красовский: «Я — гей, я такой же, как Путин и Медведев»
  31. The overhauling of straight America
  32. див. список фестивалів
  33. Европа о победе Кончиты Вурст
  34. [http://www.gazeta.ru/2003/09/10/deputatyprot.shtml Дума снимет с голубых розовые очки]
  35. Райдужні новини — Марк Рудінштейн зациклився на рожево-блакитний пропаганді
  36. Райдужні новини — Губку у квадратних штанях звинуватили в «гомосексуалізмі»
  37. Московський комсомолець — Екран більше не голубий?
  38. Диякон Андрій Кураєв. Сайт kuraev.ru
  39. Райдужні новини — Прокуратура Ростовської області вважає, що в Росії заборонена «пропаганда гомосексуалізму»
  40. Райдужні новини — Депутат від ЛДПР: Закон про «пропаганді гомосексуалізму» — новий спосіб переслідувати журналістів
  41. Amic.ru — Представники алтайського відділення союзу комуністичної молоді виступили «Проти пропаганди гомосексуалізму»
  42. а б Нові вісті — За пропаганду гомосексуалізму хочуть карати відстороненням від роботи
  43. а б Федеральний закон вноситься депутатом Держдуми А. В. Чуєвим "Про внесення доповнень до Кримінального Кодексу Російської Федерації, спрямованих на введення відповідальності за пропаганду гомосексуалізму ".
  44. а б gay.ru — Юрист Максим Чернігівський: " Антігейскій закон Чуєва розрахований виключно на популістський ефект … «
  45. Інтерфакс-релігія — Католицькі політики Польщі активізують боротьбу з пропагандою гомосексуалізму
  46. а б Райдужні новини — Депутат від «Єдиної Росії» зажадав припинити «пропаганду гомосексуалізму»
  47. Домінік Дейвіс. «Всі грані неприязні»
  48. Райдужні новини — Лялька Барбі як символ трансгендерної руху
  49. / news/rainbow/2006/08/29-8174.htm Райдужні новини — Виробники ляльки Барбі погрожують судом художниці за композицію Барбі-лесбіянка
  50. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=40734
  51. В парламенте Украины зарегистрирован второй законопроект о запрете «пропаганды гомосексуализма»
  52. Рада не теряет ориентацию
  53. Геи по призыву
  54. Профильный комитет Верховной Рады Украины одобрил второй законопроект о запрете «пропаганды гомосексуализма»
  55. «Украинцев хотят штрафовать за пропаганду гомосексуализма». Сегодня.ua. 2012-07-16. Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано 2012-07-19. 
  56. Александра Аркадиева. (2012-07-14). «Как относятся к геям украинские нардепы?». Закон и бизнес, №29 (1068). Архів оригіналу за 2012-08-06. Процитовано 2012-07-19. 
  57. До Держдуми внесений законопроект про заборону пропаганди гомосексуалізму. Росбалт, 02/05/2006
  58. а б в г д е Доповідь Російської ЛГБТ-мережі і Московської Гельсінкської Групи «Дискримінація за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності в Росії»
  59. / issue_12522.html federalpost.ru — У Британії знято заборону на пропаганду гомосексуалізму
  60. PADUZhNYE NOVOSTI — Англійці скасували закон про пропаганду гомосексуалізму
  61. BBC. «Tories 'gay stance' was wrong'»
  62. Сейм Латвії залишив геїв у спокої / / GayClub.Ru, 7 вересня, 2006
  63. propagandu-gomoseksualizma-94726 БалтІнфо. Литовський Сейм заборонив пропаганду гомосексуалізму
  64. КП. Даєш лібералізм в ліжку
  65. Європарламент захистив право молодих литовців отримувати інформацію про гомосексуалізм — — ІА REGNUM
  66. Randy Shilts The mayor of Castro Street: the life and times of Harvey Milk.
  67. Райдужні новини — Гомофобія стала частиною виборчої кампанії в Свердловській області
  68. Besen, WR (2003) Anything but straight: Unmasking the scandals and lies behind the ex-gay myth (стор. 240). Binghamton, NY: Haworth. ISBN 1-56023-446-6
  69. guide / offensive.php Offensive Terminology to Avoid.
  70. [http : / / www.advocate.com/exclusive_detail.asp?id=00818 Bouley II, Charles Karel. «The gay agenda revealed!»] (2005)
  71. Г. Ковзун, М. Меллі. «Зловживання алкоголем і наркотиками» / / Д. Дейвіс, Ч. Ніл. «Рожева психотерапія. Керівництво з роботи з сексуальними меншинами», Санкт-Петербург: Питер, 2001, стор 283
  72. / H/00/epolls.0.html US HOUSE OF REPRESENTATIVES / NATIONAL / EXIT POLL — 13251 Respondents
  73. Володимир Кірсанов. «Гей не гей, але будь чоловіком» / / журнал «Квір», № 9, квітень 2004
  74. Ігор Кон розповів все про чоловічий сексуальності / / GayNews, 03.04 .2007
  75. Райдужні новини - Актриса Емма Томпсон: Справжнє кіно не займається пропагандою гомосексуалізму
  76. Юрист Максим Черниговский: «Антигейский закон Чуева рассчитан исключительно на популистский эффект…» // GAY.RU, 19 мая 2006
  77. Юрист Максим Черниговский: «Антигейский закон Чуева рассчитан исключительно на популистский эффект…» // GAY.RU, 19 мая 2006

Посилання[ред.ред. код]