Пропорція Редфілда

Пропорція (рівняння) Редфілда визначає, що співвідношення атомів найважливіших елементів у біосфері має наступний вигляд:

C: N: P = 106 : 16 : 1.

Це співвідношення виведено в 1958 р. А. Редфілдом (англ. Alfred Redfield) і добре відповідає, головним чином, планктонним біоценозам: «Одним з результатів тривалої діяльності організмів є порівнянність відносини N: P в навколишньому середовищі і в організмах». Локальні відхилення від цих співвідношень виявляються досить чутливими для екосистем, але згладжуються діяльністю біосфери в цілому.

Фотосинтез визначається реакцією

СО₂ + Н₂О = СН₂0 + О₂,

де СН₂О — символ органічного вуглецю, більш точно відбиваного рівнянням Редфілда (СН₂О)₁₀₆(NH₃)₁₆(H₃PO₄)₁. Цей склад біомаси відповідає морському фітопланктону, для бактерій співвідношення С: Р набагато ширше і досягає 30.

Останні дослідження «спростували один з принципів океанології, що раніше вважався основоположним», йдеться в повідомленні представників Каліфорнійського університету в Ірвайні. Планктон на поверхні морів в теплих районах містить значно більше вуглецю, ніж вважалося можливим, пишуть Адам Мартіні і його колеги в спеціалізованому виданні «Nature Geoscience». За їхніми даними, результати аналізу проб планктону, відібраних в різних зонах світового океану, вказують на можливість істотно більшого вмісту вуглецю в планктоні.

У ході 7 експедицій дослідниками був проведений відбір проб, зокрема, в холодному Беринговому морі, в Північній Атлантиці біля берегів Данії і в теплому Карибському басейні. У жарких областях, багатих поживними речовинами, співвідношення вуглецю, азоту і фосфору часом становило приблизно 195/28/1, в більш прохолодних — навпроти, наближалося до 78/13/1. «Ми можемо з упевненістю констатувати, що співвідношення поживних речовин в планктоні не є постійною величиною, і тим самим довести неспроможність давньої основної океанологічної теорії», — стверджують Мартіні і його колеги.

Див. також

• Планктон
• Список основних екологічних законів, принципів і концепцій

Ресурси Інтернету

• Парниковый газ: Объем поглощения планктоном двуокиси углерода сильно варьируется^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Заварзин Г. А. Развитие микробных сообществ в истории Земли // Проблемы доантропогенной эволюции биосферы. — М.: Наука, 1993. — С. 212–222.