Проспект Миру (Миколаїв)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші проспекти з назвою Проспект Миру
Проспект Миру
Миколаїв
Кінець проспекту Миру від залізничного вокзалу
Кінець проспекту Миру від залізничного вокзалу
Кінець проспекту Миру від залізничного вокзалу
Район Інгульський
Загальні відомості
Протяжність 3 км
Транспорт
Тролейбуси № 2, 9
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі Ринок «Колос»
Площа Перемоги
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Проспект Миру у Вікісховищі

Проспект Миру — проспект, який починається від Богоявленського проспекту та закінчується головним залізничним вокзалом міста Миколаєва.

Історія[ред. | ред. код]

Площа Перемоги на розі проспекту Миру і вулиці Космонавтов
проспект Миру, початок від Богоявленського проспекту
Приблизно в 1950 році почалося будування цього проспекту. Після німецько-радянської війни в багатьох містах СССР почалося заснування вулиць та проспектів Миру, для того щоб увіковічити слово та символ майбутнього «мир». Миколаїв не став винятком та заснував проспект Миру. При будівництві використовувалися в основному проекти 9- та 12-поверхових будинків. Архітектори створювали композиції житлової забудови в комплексі зі школами, дитячими садками, магазинами та іншими об'єктами соціально-культурного значення.
Уздовж проспекту розташувався ринок «Колос», який з іншої сторони межує з Богоявленським проспектом.
На кільці, яке розташоване на перетині проспекту Миру та вулиці Космонавтів, знаходиться площа Перемоги. Площа була відкрита на 40-ву річницю з дня перемоги у німецько-радянській війні. В центрі площі розташований пам'ятний знак із зображенням ордена Перемоги, виготовленого з легкого метала срібного кольору. Навколо ордена клумби з квітами. Площа вимощена невеликими квадратними плитами.
6 травня 1985 року на площі проводився святковий мітинг з нагоди її відкриття. Були присутні тисячі жителів Миколаєва. Також був присутній і автор проекту ордена, начальник конструкторсько-художньої лабораторії Б. Т. Криворучко.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ю. С. Крючкова «Град Святого Николая. Путеводитель по старому Николаеву»*
  • И. Павлик, В. Лифанов, Л. Мычаковская «Николаев. Улицы рассказывают»