Просперо (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Просперо

Prospero discovery image.gif
Зображення, за допомогою якого було відкрито Просперо

Дані про відкриття
Дата відкриття 18 липня 1999
Відкривач(і) Кавеларс, Ґледман, Холман, Петі, Скулл
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 16,276 млн[1] км
Орбітальний період 1978,37[1] діб
Ексцентриситет орбіти 0,4445[1]
Нахил орбіти 151,830°[1]° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр 25 км
Площа поверхні 8000 км²
Маса 8,5×1016 кг
Густина 1,3 г/см³
Прискорення вільного падіння 0,0063 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,007 км/с
Альбедо 0,04
Температура поверхні 65 К
Атмосфера
Інші позначення
Ретроградні нерегулярні супутники планети Уран

Просперо (англ. Prospero) — нерегулярний супутник планети Урана. Обертається у зворотному напрямі.

Просперо було відкрито 18 липня 1999 року Холманом, Кавеларсом, Ґледманом, Петі, Скуллом на CCD-зображеннях, отриманих на 3,5-метровому телескопі Канада-Франція-Гаваї на горі Мауна-Кеа разом з Сетебосом і Стефано. Після відкриття супутник отримав тимчасові позначення S/1999 U 3 та Уран XVIII.

Після спостережень на 5-метровому телескопі обсерваторії Паранал у серпні 1999 року, а також у травні-червні 2000 року на телескопі Кіт Пік і на 2,5-метровому телескопі Ла Пальма були отримані елементи орбіти супутника.

Названий ім'ям чарівника Просперо, герцога Міланського — персонажа п'єси Вільяма Шекспіра Буря.

Елементи орбіти мають схожі риси з елементами орбіти Сікоракси і Сетебоса[2]. Припускають, що вони мають спільне походження[2]. Проте, це припущення не підтверджує колір супутника. Він нейтрально сірий і візуально (показник кольору B-V=0.80, R-V=0.39)[3] подібний з кольором Сетебоса, але відрізняється від Сікоракси (яка має ледве червонуватий відтінок).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г [1] Основні елементи орбіт супутників планет
  2. а б Grav, Tommy; Holman, Matthew J.; Gladman, Brett J.; Aksnes, Kaare Photometric survey of the irregular satellites, Icarus, 166, (2003), pp. 33-45. arXiv:astro-ph/0301016
  3. doi: 10.1086/424997
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand

Посилання[ред.ред. код]