Простагландини
Простагланди́ни — похідні ненасичених жирних кислот, група фізіологічно активних речовин, що виробляються в дуже малих кількостях клітинами різних тканин більшості тварин і людини. Мають різну фізіологічну дію: викликають скорочення гладкої мускулатури (особливо м'язів матки), впливають на кров'яний тиск, залози внутрішньої секреції, водно-сольовий обмін та ін. Застосовуються для полегшення пологів, штучного переривання вагітності й ін.
Вперше простагландини виділені Ейлером у 1936 з витяжки передміхурової залози (лат. glandula prostatica — звідси й назва). В 1960 одержані в кристалічному стані.
За хімічною природою простагландини - циклічні ненасичені жирні оксикислоти. Відомо понад 20 природних простагландинів, які за хімічною структурою поділяють на 4 головны групи: Е, А, В і F. Найактивніші простагландини груп Е і F. Попередниками простагландин є ненасичені жирні кислоти: арахідонова, ліноленова та інші, в яких міститься по 20 атомів вуглецю. Простагландини, на відміну від гормонів, швидко руйнуються (особливо в легенях, нирках та печінці). Найбагатшим джерелом простагландини є сім'яна рідина людини (100—300 мкг/мл).
Джерела [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
