Прості ефіри
Прості́ ефі́ри (етери) — органічні речовини, молекули яких складаються з двох вуглеводневих радикалів, сполучених між собою атомом кисню.
Етерами називаються органічні сполуки, молекули яких складаються з двох вуглеводневих радикалів, пов’язаних з атомом кисню. Прикладом може служити діетиловий етер С2Н5 – О – С2Н5.
Зміст |
Методи синтезу [ред.]
- Дегідратацією спиртів зручно одержувати симетричні етери. Реакцію проводять в присутності кислотних водовідбирних реагентів, наприклад сульфатної кислоти чи Р2О5:
- Взаємодією алкоголятів з галогенпохідними вуглеводнів або диалкілсульфатами одержують несиметричні етери (реакція Вільямсона):
Найкращі виходи спостерігаються при використанні первинних галогенпохідних (вторинні та третинні галогенпохідні вступають до реакції елімінування з утворенням алкенів). Ароматичні галогенпохідні погано вступають до цієї реакції; для одержання змішаних етерів з ароматичним фрагментом використовують взаємодію феноляту з аліфатичним галогенпохідним. Для одержання етерів з двома арильними фрагментами використовують конденсацію Ульмана - взаємодію феноляту з ароматичним галогенпохідним в присутності порошку міді[1]:
-
- R-CH=CH2 + HOR' → R-CH2-CH2-O-R'
Дана реакція потребує кислотного каталізу. Також як каталізатор використовують Hg(OCOCF3)2. На цій реакції базується використання дигідропірану для захисту спиртових груп.
Більшість всіх ефірів – рідини, майже нерозчинні у воді. Найважливішим з ефірів є діетиловий ефір (С2Н5)2О – легкорухлива рідина з характерним запахом, що кипить при 35,6°. Він широко застосовується в лабораторній практиці як розчинник, а в медицині – для наркозу і як складова частина деяких ліків.
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Fritz Ullmann, Paul Sponagel Ueber die Phenylirung von Phenolen // Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft. — Т. 38. — (1905) (2) С. 2211–2212. DOI:10.1002/cber.190503802176.
Література [ред.]
- В.І. Саранчук, М.О.Ільяшов, В.В. Ошовський, В.С.Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. – с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
| Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

