Просянка (птах)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Просянка
Emberiza calandra -Jardin des Plantes, Paris, France-8.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Вівсянкові (Emberizidae)
Рід: Вівсянка (Emberiza)
Вид: Просянка
Біноміальна назва
Emberiza calandra
(Linnaeus, 1758)
Синоніми
Miliaria calandra
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Emberiza calandra
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Emberiza calandra

Прося́нка (Emberiza calandra) — вид птахів родини вівсянкових. Більшість систематиків відносять до роду Вівсянка (Emberiza), проте деякі виділяють в окремий монотиповий рід Miliaria.[1] В Україні осілий, кочовий, перелітний птах.

Опис[ред.ред. код]

Зовнішні вигляд[ред.ред. код]

Дещо більша за горобця — маса тіла 38-55 г, довжина тіла біля 18 см. У дорослого птаха верх сірувато-бурий, з темною строкатістю; горло біле; низ білуватий, з кремовим відтінком та густими темно-бурими рисками на волі і негустими на боках тулуба; махові і стернові пера темно-бурі, зі світлою облямівкою; дзьоб бурий; ноги світло-бурі. Молодий птах подібний до дорослого, але оперення з вохристим відтінком. Від інших вівсянок відрізняється більшими розмірами, масивнішим дзьобом і відсутністю яскравих кольорів в оперенні[2].

Звуки[ред.ред. код]

Голос самця просянки

Пісня коротка, скрипуча, тріскотлива; поклик — енергійне «тік» або тихе «тчрют».

Поширення та місця існування[ред.ред. код]

Просянка поширена в Північній Африці, Європі, Близькому Сході, Середній Азії. В Україні гніздиться на всій території, крім гір; зимує на значній частині лісостепової та степової смуг[2].

Це характерний представник культурного ландшафту. Населяє відкриті біотопи: сухі та сирі луки, посіви багаторічних трав, городи, придорожні і полезахисні лісосмуги, степи, передгір'я, пустощі тощо.

Чисельність[ред.ред. код]

Досить звичайний птах. Чисельність в Європі оцінена в 7,9—22 млн пар, в Україні — 30—50 тис. пар. Розмір популяції протягом останніх десятиліть скорочується[3].

Розмноження[ред.ред. код]

Яйця

Статева зрілість настає у віці менше одного року. Гніздяться окремими парами. У місцях із високою чисельністю відмічені випадки гніздування на невеликій відстані (не більше 3 м). Гніздо розміщує майже завжди на землі, на невеликих кочках, іноді — при основі кущика, ретельно маскується у куртинах трави або торішнього бур'яну. Гніздо побудоване доволі просто та нагадує споруду звичайної вівсянки, але значно більше, складається з більш пухкого і грубого зовнішнього шару (найчастіше сухі стебла злаків) і порівняно щільного внутрішнього, складеного з тонких стебел та дрібних корінців. В окремих гніздах у лотку може бути присутній кінський волос.

У повній кладці частіше за все 5, рідше 4 або 6 яєць з гладкою, майже без полиску шкаралупою. Вони крупніші за яйця інших вівсянок. Забарвлення їх основного фону може бути білуватим, блакитнувато- або рожево-білим, рожево-жовтим, вохристим. Поверхневі плями та завитки різних розмірів і забарвлені в коричневі і чорно-бурі відтінки, а глибокі плями — в сірі, червонувато- і фіолетово-сірі. Особливо густий рисунок, нерідко у вигляді розмитого віночка, формується на тупому кінці яйця. Середні розміри яєць 24,19×17,75 мм.

Свіжі кладки зустрічаються з середини травня до кінця червня. Протягом року буває два виводки. Насиджує протягом 12-13 діб самка, час від часу залишаючи гніздо, оскільки самець не бере участь в насиджуванні.[4]

Живлення[ред.ред. код]

Живиться насінням трав'янистих рослин (хрестоцвітих, гречкових, злаків). Не дивлячись на назву, насіння проса практично не вживає. Пташенят вигодовує комахами та їх личинками, павуками та зрідка дрібними наземними молюсками.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Allende Luis M, Rubio I, Ruíz-del-Valle V, Guillén J, Martínez-Laso J, Ernesto L, Varela P, Zamora J, Arnaiz-Villena A. The Old World Sparrows (Genus Passer) Phylogeography and Their Relative Abundance of Nuclear mtDNA Pseudogenes // Journal of Molecular Evolution, 53(2) (2001) С. 144–154.
  2. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К.: 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  4. Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск: Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8

Джерела[ред.ред. код]