Протей (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Протей

Proteus (Voyager 2).jpg
Протей, другий за величиною супутник Нептуна

Дані про відкриття
Дата відкриття 16 червня 1989
Відкривач(і) КА «Вояджер-2», С.Сіннотт
Планета Нептун
Номер VIII
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 117 647 ± 1 км
Перицентр 117,584 ± 10 км
Апоцентр 117,709 ± 10 км
Орбітальний період 1,12231477 ± 0,00000002 діб
Ексцентриситет орбіти 0,00053 ± 0,00009
Нахил орбіти 0,524° до екватора Нептуна° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр 436 × 416 × 402 км
Маса 4,4×1019 кг
Густина 1,3 г/см³
Прискорення вільного падіння 0,07 м/с²
Друга космічна швидкість 0,17 км/с
Нахил осі обертання відсутній°
Альбедо 0,096
Температура поверхні 51 К К
Атмосфера
Інші позначення
Нептун VIII

Commons-logo.svg Протей у Вікісховищі


Протей (від грец. Πρωτεύς), також відомий як Нептун VIII , є другим за величиною спутник Нептуна, його найбільший внутрішній супутник[1]. Він названий на честь Протея - морського бога, що змінює форму в грецькій міфології[2]. Протей обертається навколо Нептуна майже по екваторіальній орбіті на відстані близько 4.75 екваторіальних радіусів планети.

Незважаючи на те, що він більш ніж 400 км в діаметрі, Протей має неправильну форму з декількома злегка увігнутими гранями рельєфу, висотою 20 км. Його поверхня темна, нейтральною за кольором та покрита великою кількістю кратерів. Найбільший кратер більше 200 км в діаметрі.

Протей, ймовірно, сформувався не одночасно я з Нептуном; він, можливо, утворився пізніше з уламків тіла, зруйнованого при захоплені Нептуном супутника Тритона.

Відкриття[ред.ред. код]

Протей був відкритий на знімках, що були отримані з космічного апарата «Вояджер-2» під час прольоту Нептуна в 1989 році[3]. Супутнику було присвоено тимчасове позначення S/1989 N 1.

Примітки[ред.ред. код]

  1. doi: 10.1007/BF00572198
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  2. Marsden, Brian G. (September 16, 1991). «Satellites of Saturn and Neptune». IAU Circular 5347. Процитовано 2011-10-24. 
  3. Green, Daniel W. E. (July 7, 1989). «1989 N 1». IAU Circular 4806. Процитовано 2011-10-24.