Протеїнкінази

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Протеїнкінази (від англ. protein kinases — «білкові кінази») — клас ферментів-кіназ, що модифікують специфічні білки (у тому числі себе) додаванням фосфатної групи, у процесі, відомому як фосфорилювання.

Загальний опис[ред.ред. код]

Цей клас білків далі поділяється залежно від амінокислоти, яку протеїнкіназа модифікує, та групи білків, на яку вона діє. Зазвиачай фосфорилювання приводить до зміни каталітичної активності, клітинної локалізації або можливостей зв'язку з іншими білками. До 30 % білків можуть бути фосфорильованими під дією кіназ, а кінази регулюють більшість клітинних шляхів, зокрема передачі сигналів в межах клітини. Геном людини містить біля 518 генів протеїнкіназ або біля 2 % від всіх генів. Протеїнкінази присутні у всіх групах живих організмів з клітинною будовою.

Хімічна активність кіназ включає руйнування молекули АТФ та приєднення вивільненої фосфатної групи до одної з чотирьох амінокислот, що міють вільну гідроксильну групу. Більшість кіназ діють на серин та треонін, інші на тирозин або на гістидин, деякі (з подвійною специфічністю) діють на серин, треонін і тирозин одночасно. Деякі рідкісні кінази здатні фосфорилювати й кілька інших амінокислот.

Через значний ефект протеїнкіназ на функціонування клітини, їх дія значно регулюється. Кінази часто активуються фосфорилюванням (інколи вони фосфорилюють себе у відповідь на приєднення ліганду в процесі автофосфорилювання або цис-фосфорилювання), зв'язуванням з білком-активатором або малими молекулами. Також можливі й подібні процеси деактивації кіназ, крім того, їх активність може регуоюватися локалізацією відносно субстрату.

Порушення регулювання та активності протеїнкіназ є частою причиною хвороб, зокрема раку, через те, що кінази регулюють багато аспектів росту, руху та смерті клітини. Через це постійно розроблюється багато ліків, що діють на протеїнкінази, зокрема Іматініб та Гефітініб.

Різновиди[ред.ред. код]

Протеїнкіназа М-зета (РКМ-zeta) - фермент, що відповідає за підтримку довгочасної пам'яті в мозку.

Джерела[ред.ред. код]

  • Ганонг, Вільям Ф. (2002). Фізіологія людини (Переклад з англ.). Львів: БаК. с. 784. ISBN 0-8385-8282-6. 


Молекула міоглобіну Це незавершена стаття про білки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.