Протистояння планети
Протистояння планети або Опозиція планети відповідає моменту розташування Сонця, Землі та планети сонячної системи на одній прямій, при цьому Земля знаходиться між Сонцем та даною планетою. В цей час для земного спостерігача зазначена планета перебуває у протилежному напрямку від напрямку на Сонце, тобто знаходиться в «опозиції» до нього. При цьому екліптичні довготи планети та Сонця відрізняються на 180°. Відповідно в астрономії момент протистояння планети позначають символом ☍ (Юнікод #x260d), або при написанні від руки як 
.
Протилежним випадком до протистояння планети є момент її з'єднання, коли Сонце і планета розташовані в одному й тому ж самому напрямку від Землі.
Зміст |
Причина [ред.]
Момент протистояння виникає внаслідок орбітального руху Землі та планет сонячної системи навколо центральної зорі — Сонця. Тому в стані опозиції можуть перебувати лише планети, радіуси орбіт яких більші за 1 астрономічну одиницю, що відповідає радіусу орбіти Землі. До цієї групи належать Марс, Юпітер, Сатурн, Нептун та Уран. Внаслідок еліптичності орбіт планет і Землі віддалі між ними під час різних протистоянь періодично змінюються; найменшим відстаням відповідають великі протистояння планети.
Приклади планет [ред.]
Наприклад, у Марса великі протистояння повторюються через кожні 15—17 років.
28 жовтня 2011р момент великого протистояння настав для Юпітера. При цьому відстань Земля-Юпітер була найменшою (беручи до уваги параметри орбіт цих двох планет), від чого його яскравість також сягнула найбільшого значення, а видима зоряна величина становила -2m,6.[1]
Інші об'єкти сонячної системи [ред.]
Окрім планет момент протистояння можуть мати також і інші об'єкти сонячної системи, такі як малі планети, астероїди чи комети.
Місяць, внаслідок свого орбітального руху навколо Землі перебуває в стані близькому до протистояння до Сонця, коли настає фаза повного місяця. Для Місяця момент протистояння настає саме тоді, коли відбувається повне місячне затемнення.
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
