Протокол Нісі-Розена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Протокол Нісі–Розена (Токійський протокол) (яп. 西・ローゼン協定 нісі-родзен кьо:тей) – угода між Російською і Японською імперіями з корейського питання, що був підписаний в Токіо 13 (25) квітня 1898 р. посланцем Росії в Японії Р. Р. Розеном і міністром закордонних справ Японії бароном Нісі Токудзіро; доповнював протокол Лобанова-Ямаґати 1896 р.

У березні 1898 р. уряд Японії спробував домогтися від Росії визнання свободи дій в Кореї в обмін на визнання Японією “особливих інтересів” Росії в Маньчжурії. Російський уряд відхилив цю пропозицію, оскільки її здійснення ускладнило б стосунки Росії з Великобританією і США. В результаті російсько-японських переговорів був досягнутий компроміс, оформлений протокол.

Згідно з протоколом Росія і Японія підтвердили визнання повної незалежності Кореї і зобов’язались утримуватись від втручання в її внутрішні справи. У випадку звернення Кореї за порадою і допомогою до однієї зі сторін вони домовились не вживати заходів щодо призначення військових інструкторів і фінансових радників без попередніх взаємних домовленостей (це означало поступку з боку Росії, бо в Кореї в цей час знаходились російські радники). Російський уряд зобов’язався не перешкоджати розвитку торгово-промислових зв’язків між Японією і Кореєю. В обмін на це Маньчжурія визнавалась сферою впливу Російської імперії.

Досягнутий компроміс не задовольняв сторони; вже в 1900 р. з ініціативи Росії почались нові російсько-японські переговори з корейського питання. Однак протокол продовжував формально залишатися у силі до моменту розриву дипломатичних відносин між Японією і Росією у лютому 1904 р.