Процесинг РНК

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ко-транскрипційний процесинг пре-мРНК до зрілої мРНК[1][2]. Комплекс ДНК-залежної РНК-полімерази збирається на промоторній ділянці гену (не вказано на схемі) і починає рухатися вздовж молекули ДНК. РНК-полімераза II[en] (Пол II) починає синтезувати РНК після розпізнавання стартової точки транскрипції (Старт). Синтезована пре-мРНК (синя хвиляста лінія) виходить з комплексу і розпізнається факторами кепування (ФК), що з'єднанні з C-кінцевим доменом РНК-полімерази II (CКД). До факторів кепування належать два ферменти: фермент, що приєднує кеп (англ. mRNA-capping enzyme), та гуаніл-N7-метилтрансфераза (Зірочки). Вони модифікують 5'-кінець[en] пре-мРНК, формуючи кеп, з яким з'єднується кеп-зв'язуючий комплекс (англ. cap binding complex, КЗК). Після зчитування ділянки, що кодує інтрон, сплайсосома вирізає його з пре-мРНК по 5' та 3' сплайс сайтах (5'СС, 3'СС). Модифікації гістонових хвостів нуклеосоми (ПТМ) можуть впливати на сплайсинг (стрілочка). Вирізаний інтрон має форму ласо. Після зчитування сайту поліаденілування (ААТААА), пре-мРНК відрізається за допомогою роботи декількох білків: CPSF[en] — фактор, що специфічно розрізає ділянку полі-А (англ. Cleavage and polyadenylation specificity factor), СstF[en] (англ. Cleavage stimulation Factor) та інші фактори розрізання (ФР). Деякі фактори постійно з'єднані з C-кінцевим доменом РНК-полімерази II незважаючи на те, що вони вже виконали свою функцію.

Проце́синг, ко-транскрипці́йна модифіка́ція, пост-транскрипці́йна модифіка́ція — дозрівання новосинтезованої молекули РНК до її функціонально активної форми.

Яскравим прикладом процесингу є дозрівання пре-мРНК до зрілої мРНК, з якої в цитоплазмі буде зчитуватися інформація про амінокислотну послідовність білків (трансляція). Утім, процесингу зазнають не лише мРНК, а й багато видів некодуючих РНК, транспортна РНК та рибосомна РНК.

У підручниках часто пишуть, що дозрівання пре-мРНК відбувається після її зчитування з ДНК матриці[2]. Таке явище відповідає лабораторним умовам (in vitro), коли стадії процесингу мРНК вивчають поступово, незалежно одна від одної. Але за умов in vivo, у живих клітинах, процесинг мРНК відбувається безпосередньо під час транскрипції в складі РНК-полімеразного комплексу[1]. Тому коректним терміном для мРНК дозрівання є ко-транскрипційна модифікація[2].

Проте не всі види РНК зазнають процесингу під час синтезу. Так, молекули тРНК дріжджів Saccharomyces cerevisiae дозрівають (зазнають сплайсингу) у цитоплазмі з подальшим експортом у ядро і поверненням до цитоплазми[3], тому в такому випадку коректним є термін «пост-транскрипційна модифікація». Але у фаховій літературі частіше використовують термін «процесинг тРНК».

Процесинг мРНК[ред.ред. код]

Будова зрілої мРНК. Послідовність, яка кодує білок, формується з декількох екзонів під час сплайсингу, кеп та полі-А хвіст формуються під час кепування та поліаденілування.

Процесинг пре-мРНК до зрілої мРНК відбувається безпосередньо в складі РНК-полімеразного комплексу в ядрі. Синтез мРНК виконує РНК-полімераза II[en]. До її C-кінцевого домену приєднуються фактори, що діють на різних стадіях дозрівання транскрипту. Оскільки процесинг відбувається безпосередньо під час синтезу молекули РНК, а сплайсинг відбувається одразу після синтезу сплайс-сайтів, то пре-мРНК транскрипт для більшості генів багатоклітинних організмів можна назвати умовною теоретичною молекулою, яка не існує як така in vivo[4]. Однак можливі варіанти сплайсингу поза РНК-полімеразним комплексом[5].

Кепування[ред.ред. код]

Схематичний механізм приєднання кепу до пре-мРНК.
Докладніше: Кеп

Кепування — це додавання кепу до 5'-кінця[en] пре-мРНК, що відбувається в декілька стадій за допомогою ферменту, що приєднує кеп (англ. mRNA-capping enzyme), та гуаніл-N7-метилтрансферази. Унаслідок цих реакцій на 5'-кінці мРНК формуються один чи два модифіковані нуклеотиди (найчастіше — метил-гуанідин), з'єднані з рештою мРНК незвичайним 5'-5' трифосфатним зв'язком.

Кепування виконує такі функції:

  • захист мРНК від деградації нуклеазами;
  • участь у подальшому процесингу, сплайсингу;
  • експорт мРНК у цитоплазму;
  • участь у трансляції.

Сплайсинг[ред.ред. код]

Докладніше: Сплайсинг

Сплайсинг — це механізм, завдяки якому вирізаються інтрони — некодуючі ділянки пре-мРНК, тобто послідовності, які потім не будуть використані як матриця для біосинтезу білків. Зріла мРНК втрачає інтрони, залишаючи у своєму складі лише екзони. Сплайсинг відбувається за участі сплайсосоми, що містить малі ядерні РНК. У багатьох випадках пре-мРНК ще продовжує синтезуватися, тоді як інтрони вже вирізаються. Інтрон, що вирізається, має форму ласо (англ. lariat).

Альтернативний сплайсинг[ред.ред. код]

Схематичне зображення альтернативного сплайсингу, пов'язане з функціями білка. a) Випадок, коли функціональний елемент білкової молекули закодований в одному екзоні, який може ввійти до складу зрілої мРНК, а може бути вилучений сплайсосомою. b) Коли функціональний елемент білкової молекули закодований в двох несусідніх екзонах. На противагу попередньому механізму, в цьому випадку короткий сплайс-варіант, який втратив один екзон, буде кодувати білок, що має функціональну одиницю, тоді як довгий — ні[6].

У багатьох еукаріотів кількість білків, що можуть формуватись у клітинах, значно перевищує кількість генів, закодованих в ядрі. Так, згідно з результатами проекту ENCODE (Енциклопедія елементів ДНК) 2012 року[7], у людини наявний 21 061 ген, що кодує білки, тоді як самих білків в клітинах людини — від 250 000 до мільйона. Різноманіття білків порівняно з кількістю генів досягається в основному завдяки явищу альтернативного сплайсингу.

При альтернативному сплайсингу з молекули пре-мРНК вирізаються різні комбінації інтронів, а перекомбіновані екзони зшиваються та формують різні зрілі мРНК. Таким чином, з одного гена можна отримати одну пре-мРНК, але багато видів зрілої мРНК і, відповідно, багато різних білків.

Гени пивних дріжджів Saccharomyces cerevisiae містять невелику кількість коротких інтронів, а в інших одноклітинних еукаріот, наприклад, трипаносом, найчастіше їх зовсім немає. Тому альтернативний сплайсинг в одноклітинних ядерних відбувається рідко[4].

Натомість у багатоклітинних еукаріотів альтернативний сплайсинг — дуже поширене явище. Так, у людини приблизно 95% пре-мРНК підлягають цьому процесу[8]. Варіанти мРНК, що утворилися з однієї пре-мРНК, називають сплайс-варіантами, і часто вони бувають тканинно-специфічними (тобто один сплайс-варіант існує в одній тканині, другий — в іншій). У плодової мухи D. melanogaster альтернативний сплайсинг спричинює детермінацію статі, а один ген Dscam[en] (англ. Down syndrome cell adhesion molecule) кодує понад 38 000 різних варіантів мРНК і, відповідно, білків (кількість, що більша за число генів у цього виду мух)[4].

Основним регулятором вибору варіантів сплайсингу є модифікації гістонових хвостів (див. ілюстрацію «Схематичне зображення ко-транскрипційного процесингу пре-мРНК до зрілої мРНК») та позиція нуклеосоми[4].

Окрім участі альтернативного сплайсингу в нормальній життєдіяльності організму, це явище може призводити до хвороб[9].

Поліаденілування[ред.ред. код]

Докладніше: Поліаденілування

Після відрізання (англ. cleavage) транскрипту від РНК-полімеразного комплексу до молекули пре-мРНК з 3'-кінця[en] додається хвіст з багатьох залишків аденіну, звідки походить і назва реакції. Сигнал поліаденілування (поліА- чи polyA-сигнал, іноді polyA-сайт), так само як і стартовий сигнал, закодований у гені, і, відповідно, зчитується РНК полімеразою II у пре-мРНК. PolyA-сигнал має 2 компоненти: послідовність із 6 нуклеотидів AAУАAA (Т в ДНК замінюється на У в РНК), та У- або Г/У-збагачена послідовність, що розміщується на відстані 20 нуклеотидів від першого сигналу. Білки CPSF (англ. Cleavage-Polyadenylation Specificity Factor) та СstF (англ. Cleavage stimulation Factor) розпізнають ці сигнали[10].

PolyA-полімераза синтезує хвіст довжиною в 100–200 аденінових нуклеотидів. Довжина polyA-хвоста варіює між різними видами. Так, у людини в середньому додається 250–300 аденінів, а у дріжджів — 70-80[10].

Поліаденілування відбувається одразу після розщеплення молекули РНК (червоні ножиці на схемі «Ко-транскрипційний процесинг пре-мРНК до зрілої мРНК»), тому сигнал для поліаденілування ще називають сигналом для розщеплення та поліаденілування (англ. cleavage and polyadenylation)[11].

Поліаденілування виконує такі функції[11]:

Альтернативне поліаденілування[ред.ред. код]

Наприкінці першого десятиріччя XXI ст. стало можливим робити секвенування РНК[en] (англ. RNA-Seq) цілих транскриптомів[en]. Це дало можливість встановити, що багато генів людини мають більше одного polyA-сигналу, що призводить до формування різних 3'-кінців однієї пре-мРНК[10].

До 2011 року стало зрозуміло, що багато білок-кодуючих генів мають не один, а декілька сайтів поліаденілування, між якими відбувається вибір під час синтезу мРНК. У людини 50% генів можуть кодувати різні транскрипти завдяки альтернативному поліаденілуванню[12].

У деяких випадках альтернативне поліаденілування призводить до зміни амінокислотної послідовності білків, тоді як в інших варіації виникають в 3'-некодуючій ділянці мРНК, а кодуюча послідовність залишається незмінною[12]. При виборі сайту поліаденілування може трапитись вкорочення 3'-нетрансльованої ділянки молекули мРНК, що призведе до втрати регуляторних елементів для взаємодії з мікроРНК[13], тоді, найімовірніше, мРНК буде менше пригнічуватися, і відповідно, з неї синтезуватиметься більше білків[12].

Вибір polyA-сайту залежить від багатьох умов, таких як ріст клітини, її розвиток та диференціація, а також патологічні процеси, зокрема розвиток пухлин[en][12].

Прикладом альтернативного поліаденілування є ген важкого ланцюга імуноглобуліну IgM[en], білок якого проходить зміну від мембран-зв'язаної до вільної форми. Така зміна є результатом вибору одного з двох polyA-сайтів[12].

Регуляція процесингу мРНК[ред.ред. код]

Паузи, які робить РНК-полімераза II, модифікації її C-кінцевого[en] домену (фосфорилювання), метилювання ДНК, позиція нуклеосоми, модифікації гістонових хвостів (їх метилювання[en], ацетилювання та деацетилювання[en]), формування вторинних структур синтезованої РНК та редагування РНК — всі ці фактори, що, по-перше, можуть впливати один на одного, а по-друге регулюють процесинг, призводять до наявності чи відсутності кепу, вибору сайтів сплайсингу та polyA-сайтів для альтернативного сплайсингу та поліаденілування, відповідно. Таким чином ці зміни призводять до різноманіття мРНК та встановлюють долю транскрипту: чи буде мРНК одразу руйнуватися екзосомним комплексом в ядрі, чи буде експортована до цитоплазми і чи зможуть мікроРНК взаємодіяти з нею, пригнічуючи біосинтез білків та/або деградувати її в цитоплазмі[2].

Процесинг тРНК[ред.ред. код]

Вторинна структура зрілої молекули тРНК, що відповідає амінокислоті фенілаланіну (антикодон позначний червоним кольором). Всі модифіковані нуклеотиди (включаючи випадки метилювання та заміни нуклеотидів) позначні синім. 3'-кінець молекули містить послідовність з трьох нуклеотидів, CCA (цитозин-цитозин-аденін), що є дуже консервативною в організмів і до якої приєднується амінокислота.

Процес біосинтезу білків має необхідну ланку — молекулу транспортної РНК (тРНК), яка повинна розпізнати триплет — послідовність з трьох нуклеотидів матричної РНК (мРНК), що завантажена на рибосому, і відповідно до такого триплетного коду донести амінокислоту до поліпептидного ланцюга білку, що синтезується.

Але молекула тРНК не синтезується в готовому вигляді — вона транскрибується РНК-полімеразою III[en] з ДНК матриці, у вигляді пре-тРНК і проходить стадію дозрівання, в результаті якої набуває третинної структури L-подібної форми, завдовжки у 74-95 нуклеотидів (найчастіше 76). З одного кінця вона містить антикодонову послідовність, що буде комплементарною кодону мРНК, з іншого — амінокислоту (акцепторне стебло)[14].

Процесинг тРНК включає п'ять етапів[15]:

  1. Від'єднання 5'-послідовності (англ. 5′ leader) РНКазою P[en] за участі рибонуклеопротеїнового[en] комплексу.
  2. Від'єднання 3'-хвоста (англ. 3′ trailer) комбінацією з декількох екзо- та ендонуклеаз.
  3. Додавання послідовності трьох нуклеотидів CCA (цитозин-цитозин-аденін) до 3' кінця молекули, які будуть неспареними і до яких буде приєднуватися амінокислота.
  4. Вирізання інтрону (сплайсинг), яке відбувається в більшості еукаріотів та у деяких тРНК архей.
  5. Модифікації тРНК в різних місцях включаючи редагування РНК, метилювання нуклеотидів.

5'-кінець пре-тРНК розрізається РНКазою P, а 3'-послідовність процесується тРНКазою Z (англ. tRNase Z) та іншими ферментами[16].

У людини трапляються пре-тРНК як з інтроном, так і без нього. Ендонуклеаза, яка здійснює сплайсинг пре-тРНК, має чотири компоненти, що формують комплекс TSEN (англ. tRNA splicing endonuclease, TSEN, SEN)[17]: каталітичні субодиниці TSEN2 та TSEN34 й структурні субодиниці TSEN15 та TSEN54[18]. Ці субодиниці виникли внаслідок кількох випадків дуплікації генів в ході еволюції ядерних, з подальшою спеціалізацією кожної субодиниці. Sen2 та Sen34 субодиниці мають найбільший рівень гомології з нуклеазами архей[19].

Процесинг тРНК сильно відрізняється у різних організмів — для кожного із п'яти етапів в ході еволюції виникли різні сценарії: декілька можливостей формування 3'- та 5'-кінців, два різних шляхи сплайсингу тРНК, варіації у додаванні CCA і механізмах контролю якості тРНК. Додатковими варіаціями є декілька шляхів експорту тРНК з цитоплазми в ядро, також був відкритий механізм імпорту тРНК в мітохондрії[15]. У мітохондріях всіх організмів відбувається власна трансляція, але мітохондріальна ДНК містить не всі гени тРНК, отже деякі з них повинні доставлятись спочатку з ядра в цитоплазму, а далі з цитоплазми в мітохондрію.

BHB (англ. Bulge-helix-bulge) мотив сплайсингу тРНК. Інтрон зафарбований червоним кольором, сині круги вказують на нуклеотиди антикодону, а чорні стрілки показують місце нуклеазного розщеплення[20].

У більшості організмів основним етапом вирізання інтрону тРНК є розпізнавання специфічної структури BHB (англ. bulge-helix-bulge), яка є маркером інтрон-екзонного переходу і складається з таких частин: коротка послідовність неспарених нуклеотидів, потім спіраль, сформована спареними нуклеотидами, за нею — знову коротка послідовність неспарених нуклеотидів (див. ілюстрацію).

У червоних водоростей Cyanidioschyzon merolae[en] є гени тРНК, що кодують транскрипт з декількома інтронами, або такими інтронами, де 3'-частина кодуючої послідовності тРНК лежить в 5'-частині гену. Для процесингу таких пре-тРНК кінці молекули повинні бути зшиті у кільце, і вже потім відбуається сплайсинг[21].

Процесинг рРНК[ред.ред. код]

Докладніше: Рибосома
Докладніше: Рибосомна РНК

Молекули рРНК формують коровий комплекс (серцевину) рибосоми. Утворення більшості варіантів пре-рРНК відбувається в ядерцях, де міститься кілька тандемних повторів генів рРНК. РНК-полімераза I[en] синтезує з матриці ДНК довгий продукт, поліцистронну РНК (англ. polycistronic RNA), пре-рРНК. Потім вона розрізається на окремі молекули рРНК. На відміну від інших типів рРНК, 5S рРНК[en] синтезуються в ядрі поза ядерцем і цей процес каталізує РНК-полімераза ІІІ[en][22][23].

Процесинг рРНК дуже консервативний в більшості організмів і складається з наступних стадій[24]:

  • транскрипції пре-рРНК у вигляді довгої поліцистронної РНК, та додаткових окремих рРНК;
  • модифікації ділянок пре-рРНК;
  • розрізання пре-рРНК до зрілих рРНК;
  • формування комплексу з рибосомними білками[en];
  • в еукаріотів додаткові стадії включають в себе імпорт рибосомних білків з цитоплазми в ядро] та подальший експорт рибосомних субодиниць в цитоплазму.

Модифікація та сплайсинг пре-рРНК відбувається завдяки одному з типів некодуючих РНК — малим ядерцевим РНК[en], мяцРНК (англ. snoRNA), що взаємодіють з малими ядерцевими білками (англ. snoRNP) в еукаріотів та малими рибонуклеопротеїнами (англ. sRNP) у архей. Потім 5,8[en] та 28S рРНК[en] взаємодіють з комплексом 5S рРНК та L5 рибосомним білком та іншими рибосомними білками і формують 60S субодиницю (у еукаріот), а 18S рРНК[en] формує 40S субодиницю рибосоми. 40S та 60S рибосомні субодиниці експортуються до цитоплазми, де вони з'єднуються з мРНК і формують рибосому[22].

Процесинг 5S рРНК у дріжджів відбувається за допомогою екзонуклеаз Rex1p, Rex2p, й Rex3p та Ro білка. 5S рРНК може бути поліаденільованна та деградована комплексом екзосоми[25].

В архей, які найчастіше мають одну копію кожного гену, можуть бути більше ніж вісім копій генів рРНК. Гени рРНК транскрибуються поліцистронно в одному опероні, але у деяких організмів, таких як H. cutirubrum гени рРНК перемішані з генами тРНК в одному опероні. Тоді як у Thermoproteus tenax[en] та Desulfurococcus mobilis[en] 5S рРНК ген не закодований в одному опероні з іншими рРНК — він повинен бути транскрибований незалежно[26].

Видалення інтронів в архей відбувається завдяки нуклеазам, які специфічні до цього домену організмів і основним моментом є розпізнавання мотиву, що є маркером екзон-інтронного переходу BHB (англ. bulge-helix-bulge) як і у сплайсингу тРНК (див ілюстрацію «BHB мотив сплайсингу тРНК»)[26].

Процесинг некодуючих РНК[ред.ред. код]

Докладніше: Некодуючі РНК

Некодуючі РНК, нкРНК — це функціональні РНК молекули, нуклеотидна послідовність яких не переводиться в амінокислотну послідовність білків, звідси і назва — вони не кодують білки. Функції нкРНК полягають в регуляції експресії генів[en] на різних рівнях (транскрипція, сплайсинг, мРНК деградація, трансляція), вплив на структуру хроматину. Некодуючі РНК бувають короткими або малими (англ. small ncRNA), такими як мікроРНК чи піРНК, та довгими нкРНК[en], що більше за 200 нуклеотидів в довжину, наприклад Xist, що бере участь в інактивації X-хромосоми[27].

Некодуючі РНК, що беруть участь у РНК інтерференції[ред.ред. код]

Докладніше: РНК інтерференція
Біогенез коротких некодуючих РНК[28][29][30][31].

РНК інтерференція, РНКі, (RNA interference, RNAi) — механізм, що регулює експресію генів у еукаріотів шляхом деградації цілевої мРНК та/або приглушення трансляції. В РНКі беруть участь дволанцюгові малі некодуючі РНК, що можуть походити з генів, некодуючих частин ДНК, антисенс РНК чи інвертованих повторів[en]. Також малі нкРНК можуть потрапляти в клітину екзогенно, з вірусів, призводячи до клітинної загибелі шляхом апоптозу — способу позбавитися заражених клітин в організмі[32]. Такі короткі некодуючі РНК синтезуються у вигляді прекурсорів, які повинні пройти стадію процесингу для того, щоб сформувати зрілі, функціональні РНК, які будуть взаємодіяти з РНК індукованим комплексом заглушення (RISC англ. , RNA induced silencing complex) і впливати на експресію цільових генів.

Процесинг мікроРНК[ред.ред. код]

Докладніше: МікроРНК

МікроРНК походять з частин ДНК, які можуть кодувати власне лише мікроРНК, із мікроРНК кластерів, можуть міститися в інтронах генів, що кодують білки, та бути мітронами — частинами інтронів мРНК, що процесуються за допомогою сплайсосоми та комплексу екзосома, а не ферменту Дроша[en][33]. Одразу після транскрипції мікроРНК прекурсори називаються прі-мікроРНК і мають свою власну, характерну структуру, стебло-петля (англ. stem–loop) зі шпилькою[en], оточеною послідовністю дволанцюгової РНК. Прі-мікроРНК розпізнається ферментом Дроша, який відрізає нуклеотиди по боках від стебло-петля структури, формуючи пре-мікроРНК, довжиною приблизно 70 нуклеотидів[33]. Пре-мікроРНК переноситься з ядра до цитоплазми за допомогою Експортину 5 (англ. Exportin-5)[34]. В цитоплазмі фермент Дайсер відрізає шпилькову частину пре-мікроРНК, формуючи дволанцюгову, не повністю комплементарно-зв'язану структуру довжиною 21-24 нуклеотиди — мікроРНК/мікроРНК* (з зірочкою). Далі білок сімейства Аргонавт обирає мікроРНК з дуплекса, а мікроРНК* деградується. Зріла мікроРНК взаємодіє з RISC і призводить до деградації/заглушення трансляції з цільової мРНК, до якої дана мікроРНК частково комплементарна. Сайти мікроРНК взаємодії частіше лежать в 3' нетрансльованій ділянці мРНК (англ. 3' UTR), але також і в їх екзонах[35].

Процесинг міРНК[ред.ред. код]

Малі інтерферуючі РНК вперше були вивчені на рослинах, як похідні вірусів. Зараз зрозуміло, що міРНК у еукаріотів походять з різних частин геному, і можуть бути екзогенного походження. Біогенез міРНК залежить від того, чи для цього необхідна РНК-залежна РНК-полімераза[en][36].

У тварин міРНК формуються з дволанцюгових РНК (длРНК, dsRNA). В цитоплазмі (або ядрі) Дайсер виконує розрізання длРНК на міРНК-дуплекс довжиною 20-25 нуклеотидів з 2 нуклеотидами неспареними на 3' кінці, та 5' монофосфатом. Один з двох ланцюгів міРНК-дуплексу взаємодіє з білком сімейства Аргонавт, і цей комплекс призводить до РНК-індукованого заглушення генів за участі RISC[31].

У рослин та червів формування міРНК залежить від РНК-залежної РНК-полімерази (RdRP). У рослин формується прекурсор міРНК, другий, комплементарний ланцюг якого синтезується за допомогою RdRP. В результаті дволанцюгова РНК розрізається за допомогою Дайсера на міРНК, які метилюються ферментом HUA ENHANCER 1 (HEN1) і взаємодіють з білками сімейства Аргонавт[36].

У Caenorhabditis elegans прекурсори міРНК формуються з довгих дволанцюгових РНК за допомогою ферменту Дайсер (DCR-1), і взаємодіють з білком сімейства Аргонавт. Такий комплекс з'єднується з цілевою мРНК і за допомогою РНК-залежної РНК-полімерази синтезуються вторинні міРНК з 5' трифосфатними кінцями[36].

Різниця між функціонуванням малих інтерферуючих РНК та мікроРНК — це повна чи неповна комплементарність даної нкРНК до послідовності мРНК, відповідно. При взаємодії мікроРНК з мРНК деякі нуклеотиди залишаються неспареними. Вважається, що міРНК в природі частіше зустрічаються у рослин[37].

Процесинг піРНК[ред.ред. код]

Докладніше: піРНК

Більшість білків сімейства Аргонавт взаємодіють як з міРНК так і з мікроРНК, але є підродина, PIWI (англ. P-element-induced wimpy testis), що специфічно функціонує з піРНК для заглушення активності транспозонів[37].

Зчитуються піРНК з піРНК-кластерів або активних транспозонів. Обидва види транскриптів досить довгі і для дозрівання потребують процесингу. Краще всього цей процес вивчений у плодової мухи Drosophila melanogaster. Первинних шлях процесингу піРНК не до кінця з'ясований, виконується, скоріше за все, за допомогою нуклеази Zucchini (Zuc), після розрізання такий прекурсор піРНК взаємодіє з Piwi чи Aubergine (Aub). В цьому процесі ще беруть участь білок теплового шоку 83 (Hsp83) та Shutdown (Shu). В результаті формується зріла піРНК, антисенсна транскрипту активного транспозону. Така піРНК вступає у «Пінг-понг» цикл, в якому вона з'єднується із транскриптом транспозону (сенс) і за допомогою Piwi чи Aubergine (Aub) розрізає його на зрілу піРНК (сенс). Потім цикл продовжується коли сенс піРНК та білок сімейства Аргонавт зв'язуються з антисенсним транскриптом з піРНК кластерів і розрізають його до довжини зрілої піРНК (антисенс). «Пінг-понг» цикл повторюється (див. ілюстрацію «Біогенез коротких некодуючих РНК»)[29].

Довгі некодуючі РНК[ред.ред. код]

Приклад вторинної структури бактеріальної довгої нкРНК OLE (англ. ornate, large, extremophilic), зі шпильками, частинами повної та неповної комплементарності, псевдовузлами.

Довгі некодуючі РНК, днкРНК (англ. lncRNA) — це великий клас РНК, що характеризується довжиною більше за 200 нуклеотидів та відсутністю відкритої рамки зчитування в їх послідовності, тобто їхня нуклеотидна послідовність не є кодом для амінокислотної послідовності білків.

Довгі некодуючі РНК мають багато спільних рис з мРНК, хоча їхній біогенез не так добре вивчений: вони часто синтезуються за допомогою РНК-полімерази II, поліаденілуються та проходять сплайсинг і навіть альтернативний сплайсинг[37]. ДнкРНК можуть бути закодовані в геномі як в сенс так і в антисенс напрямках відносно генів, що кодують білки, можуть знаходитися в інтронах генів або бути міжгенними[38].

На сьогоднішній час було ідентифіковано понад 10000 міжгенних довгих некодуючих РНК і багато інтронних. Довгі некодуючі РНК експресуються на нижчих рівнях, ніж протеїн-кодуючі РНК (мРНК), також вони часто є тканино-специфічними[39]. Функції днкРНК не добре вивчені, але деякі з них регулюють рівні транскрипції певних генів шляхом безпосереднього зв'язування з факторами транскрипції, або завдяки епігенетичним механізмам регуляції експресії генів[40].

Довгі некодуючі РНК піддаються нуклеотидним модифікаціям, таким як метилювання цитозину та аденіну. Багато з цих пост-транскрипційних модифікацій є оберненими, і скоріше за все, регулюють функції днкРНК[41].

Здатність довгих некодуючих РНК згортатися у вторинну та третинну структури є основною характерною рисою функціонування цього класу некодуючих РНК. В структурі днкРНК є шпильки[en], частини повної та неповної комплементарності, псевдовузли, що призводять до формування певної 3D моделі зі спіралями, які знаходяться паралельно чи перпендикулярно одна до одної — структури, які певним чином аналогічні елементам вторинної структури білків. Такі структури, вважається, і надають довгим некодуючим РНК можливість виконувати свої функції[41].

Редагування та модифікації РНК[ред.ред. код]

Редагування РНК[ред.ред. код]

Докладніше: Редагування РНК

Редагування РНК — це процес, при якому окремі нуклеотиди замінюються на інші в молекулі РНК. Також до редагування РНК відносять вставки та вирізання нуклеотидів РНК, що не є результатом сплайсингу. Редагування РНК змінює інформацію, закодовану в молекулі РНК і якщо це відбувається в кодуючій ділянці матричної РНК, то білок, що з неї буде зчитуватися, буде містити іншу амінокислоту. У тому випадку якщо додається/відрізається нуклеотид, — буде відбуватися зсув рамки зчитування[en], що призведе до кардинальної зміни амінокислот білка або деградація мРНК[42].

В процесі редагування РНК часто беруть участь багато різних білків та іноді також некодуючих РНК[42].

Редагування РНК присутнє у багатьох різних організмів. У рослин цей процес відбувається в мітохондріях і пластидах. У пластидах квіткових рослин від 30 до 40 цитозинів змінюються на урацили, тоді як у папоротей та мохоподібних ця цифра може досягати декількох сотень. Мітохондріальна ДНК квіткових рослин змінює приблизно 450 цитозинів на урацили, і в основному цей процес стосується мРНК, але у нижчих рослин Ц-У редагування РНК відбувається частіше (до 2000 нуклеотидів) і може проходити у зворотному напрямку[42].

У людини найчастіше відбувається зміна аденозину на інозин[en] (A-на-I), що відбувається за допомогою сім'ї ферментів аденозин дезаміназ[en] (англ. ADAR). ADAR здатні до з'єднання з дволанцюговими молекулами РНК і дезамінувати (прибрати аміно-групу, -NH2) аденозин до інозину. Інозин розшифровується іншими ферментами в основному як гуанозин[en]. A-на-I редагування РНК часто відбувається в транспозонах, таких як Alu-повтори, тому що вони здатні формувати багато дволанцюгових РНК, тоді як було зафіксовано лише декілька десятків випадків редагування РНК в неповторювальних елементах геному (таких, як гени, що кодують білки), і більшість із них стосуються тканин нервової системи[43].

Іншим видом редагування РНК у людини є Ц-на-У зміна, яка виконується за допомогою інших деаміназ, APOBEC. Але такий вид редагування РНК не є розповсюдженим і відбувається в ентероцитах тонкого кишечнику[44] та в деяких інших клітинах (моноцити).

Редагування РНК є додатковим механізмом збільшення різноманіття РНК а також способом контролю їхнього рівня, адже редагування може призводити до деградації молекули РНК.

Модифікації РНК[ред.ред. код]

Під час дозрівання РНК різні ферменти можуть хімічно змінювати рибонуклеотиди[en]. Такі зміни можуть відбуватися як в азотистих основах, так і в 2' положенні рибози, чи одночасно і там і там. Також є модифікації, які відбуваються у декілька етапів поза молекулою РНК, а потім приєднуються до РНК за допомогою реакції нуклеотидної заміни. Прикладом такої реакції є кепування в деяких вірусів — до мРНК приєднується вже метильований гуанозин, метилювання якого пройшло на молекулі ГТФ[45]. На сьогодні відомо понад 100 різних хімічних модифікацій РНК, хоча функції більшості з них залишаються невідомими[46].

Оскільки РНК молекули, як вважалося, порівняно не довго існують у клітині, на сьогодні переважає думка, що модифікації рибонуклеотидів не довговічні, і після ковалентного з'єднання хімічної групи вона вже не від'єднується. Але є деякі відомості починаючи з 2011 року про обернене метилювання аденозину РНК (m6A)[46].

Модифікація РНК, яка зустрічається найчастіше, це ізомеризаця уридину на псевдоуридин[en] (Ψ). Псевдоуридин, на відміну від урідину, здатен формувати додатковий водневий зв'язок, тому така модифікація призводить до збільшення стабільності молекули РНК. У дріжджів псевдоуридин наявний у 46 позицій чотирьох рРНК (25S, 18S, 5.8S, та 5S), та у шести позиціях у малих ядерних РНК U1[en], U2[en], та U5[en]. Транспортна РНК отримує перетворений уридин у псевдоуридиновій петлі за допомогою спеціальних ферментів, псевдоуридин синтаз (англ. pseudouridine synthase, PUS). Людини має 23 білки з доменом псевдоуридин синтази, але вони не вивчені до кінця. У вересні 2014 року Schwartz та співавтори випустили у журналі Cell статтю про наявність псевдоуридину в молекулах мРНК та малих ядерних РНК як дріжджів так і людини та запропонували методику секвенування Ψ-Seq для виявлення псеввдоуридинів у цілих транскриптомах[47].

Порушення процесингу РНК та хвороби[ред.ред. код]

Нормальне функціонування клітин залежить від суворого контролю рівня експресії як РНК, що кодують білки, так і некодуючих РНК. Такі РНК беруть участь у транскрипції, процесингу та трансляції, підтриманні довжини теломер та багатьох інших подіях в клітині. Оскільки процесинг РНК включає в себе дозрівання молекули РНК від тієї форми, що закодована в молекулі ДНК, до зрілої функціональної РНК, то порушення цього процесу може викликати захворювання.

Так при виникненні ізоформ мРНК — наприклад, в результаті мутацій, які призводять до активації іншого сайту сплайсингу — білки, які зчитуються з таких матриць можуть мати інший амінокислотний склад або бути конформаційно нестабільними, що призводить до нездатності білка виконувати свої функції[48]. Прикладів альтернативного сплайсингу, який призводить до захворювань, є безліч. Так при атаксії телеангіектазії[en] (синдром Луї-Бар), нейродегенеративному захворюванні зі схильністю до злоякісних новоутворень, делеція 4 нуклеотидів в 20-му інтроні гену ATM (англ. ataxia-telengiectasia mutated) призводить до активації альтернативного сплайсингу, та спричинює розвиток захворювання[49].

РНК існують у клітинах у зв'язаному з білками стані, у вигляді так званих рибонуклеопротеїнових[en] комплексів (РНП, англ. RNP) що складаються з однієї або більше молекул РНК та найчастіше багатьох РНК-зв'язуючих білків[en] (англ. RNA-binding proteins, RBP, RNABP)[50]. Власне, виконання відповідними РНК своїх функцій відбувається в таких рибонуклеопротеїнових комплексах, і їх нормальна активність залежить від чіткого розташування білкових структур відносно третинної структури РНК. Збої під час процесингу як відповідних некодуючих РНК, так і мРНК, що кодують ці білки, можуть призвести до порушення утворення цих комплексів[50]. Наприклад, РНК-зв'язуючі білки, що в нормальних умовах беруть участь у регуляції сплайсингу, формують нетипові агрегати при хворобі Паркенсона та при аміотрофічному бічному склерозі[51].

Цікавим випадком є синонімічні мутації — це такі мутації в гені, що припадають на кодуючу ділянку РНК і не призводять до зміни амінокислоти, що вони кодують. Наприклад, ГГТ, ГГА та ГГГ кодують одну амінокислоту — гліцин. При точковій мутації гену в третьому положені цього кодону ГГ_ (наприклад ГГА→ГГЦ), амінокислота що кодується такою мРНК не зміниться — це все одно буде гліцин, звідси і назва мутації — синонімічна, адже в даному випадку А синонімічний Ц[en]. Довгий час вважалося, що синонімічні мутації не призводять до будь-якого впливу на функціонування клітини. Однак у деяких випадках до 25% таких синонімічних мутацій можуть впливати на взаємодію зі сплайсосомою і призводити до альтернативного сплайсингу[50].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б А. В. Сиволоб (2008). Молекулярна біологія. К: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". с. а. 201–220 б. 207–208. 
  2. а б в г David L. Bentley Coupling mRNA processing with transcription in time and space // Nature reviews. Genetics, 15 (March 2014) (3) С. 163–175. — DOI:10.1038/nrg3662. — PMID:24514444.
  3. Takayuki Ohira & Tsutomu Suzuki Retrograde nuclear import of tRNA precursors is required for modified base biogenesis in yeast // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America, 108 (June 2011) (26) С. 10502–10507. — DOI:10.1073/pnas.1105645108. — PMID:21670254.
  4. а б в г Alberto R. Kornblihtt, Ignacio E. Schor, Mariano Allo, Gwendal Dujardin, Ezequiel Petrillo & Manuel J. Munoz Alternative splicing: a pivotal step between eukaryotic transcription and translation // Nature reviews. Molecular cell biology, 14 (March 2013) (3) С. 153–165. — DOI:10.1038/nrm3525. — PMID:23385723.
  5. Diana Y. Vargas, Khyati Shah, Mona Batish, Michael Levandoski, Sourav Sinha, Salvatore A. E. Marras, Paul Schedl & Sanjay Tyagi Single-molecule imaging of transcriptionally coupled and uncoupled splicing // Cell, 147 (November 2011) (5) С. 1054–1065. — DOI:10.1016/j.cell.2011.10.024. — PMID:22118462.
  6. Michael Hiller, Klaus Huse, Matthias Platzer & Rolf Backofen Creation and disruption of protein features by alternative splicing -- a novel mechanism to modulate function // Genome biology, 6 (2005) (7) С. R58. — DOI:10.1186/gb-2005-6-7-r58. — PMID:15998447.
  7. Bradley E. Bernstein, Ewan Birney, Ian Dunham, Eric D. Green, Chris Gunter & Michael Snyder An integrated encyclopedia of DNA elements in the human genome // Nature, 489 (September 2012) (7414) С. 57–74. — DOI:10.1038/nature11247. — PMID:22955616.
  8. Qun Pan, Ofer Shai, Leo J. Lee, Brendan J. Frey & Benjamin J. Blencowe Deep surveying of alternative splicing complexity in the human transcriptome by high-throughput sequencing // Nature genetics, 40 (December 2008) (12) С. 1413–1415. — DOI:10.1038/ng.259. — PMID:18978789.
  9. Kian Huat Lim, Luciana Ferraris, Madeleine E. Filloux, Benjamin J. Raphael & William G. Fairbrother Using positional distribution to identify splicing elements and predict pre-mRNA processing defects in human genes // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America, 108 (July 2011) (27) С. 11093–11098. — DOI:10.1073/pnas.1101135108. — PMID:21685335.
  10. а б в Ran Elkon, Alejandro P. Ugalde & Reuven Agami Alternative cleavage and polyadenylation: extent, regulation and function // Nature reviews. Genetics, 14 (July 2013) (7) С. 496–506. — DOI:10.1038/nrg3482. — PMID:23774734.
  11. а б Laure Weill, Eulalia Belloc, Felice-Alessio Bava & Raul Mendez Translational control by changes in poly(A) tail length: recycling mRNAs // Nature structural & molecular biology, 19 (June 2012) (6) С. 577–585. — DOI:10.1038/nsmb.2311. — PMID:22664985.
  12. а б в г д Dafne Campigli Di Giammartino, Kensei Nishida & James L. Manley Mechanisms and consequences of alternative polyadenylation // Molecular cell, 43 (September 2011) (6) С. 853–866. — DOI:10.1016/j.molcel.2011.08.017. — PMID:21925375.
  13. Susan Carpenter, Emiliano P. Ricci, Blandine C. Mercier, Melissa J. Moore & Katherine A. Fitzgerald Post-transcriptional regulation of gene expression in innate immunity // Nature reviews. Immunology, 14 (June 2014) (6) С. 361–376. — DOI:10.1038/nri3682. — PMID:24854588.
  14. А. В. Сиволоб, С.Р. Рушковський, С.С. Кир'яченко та ін. (2008). Генетика. К: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". с. 57–58. 
  15. а б Anita K. Hopper & Eric M. Phizicky tRNA transfers to the limelight // Genes & development, 17 (January 2003) (2) С. 162–180. — DOI:10.1101/gad.1049103. — PMID:12533506.
  16. Liande Li, Weifeng Gu, Chunyang Liang, Qinghua Liu, Craig C. Mello & Yi Liu The translin-TRAX complex (C3PO) is a ribonuclease in tRNA processing // Nature structural & molecular biology, 19 (August 2012) (8) С. 824–830. — DOI:10.1038/nsmb.2337. — PMID:22773104.
  17. Toshikatsu Hanada, Stefan Weitzer, Barbara Mair, Christian Bernreuther, Brian J. Wainger, Justin Ichida et al. CLP1 links tRNA metabolism to progressive motor-neuron loss // Nature, 495 (March 2013) (7442) С. 474–480. — DOI:10.1038/nature11923. — PMID:23474986.
  18. Birgit S. Budde, Yasmin Namavar, Peter G. Barth et al. tRNA splicing endonuclease mutations cause pontocerebellar hypoplasia // Nature genetics, 40 (September 2008) (9) С. 1113–1118. — DOI:10.1038/ng.204. — PMID:18711368.
  19. Christopher R. Trotta, Sergey V. Paushkin, Meenal Patel, Hong Li & Stuart W. Peltz Cleavage of pre-tRNAs by the splicing endonuclease requires a composite active site // Nature, 441 (May 2006) (7091) С. 375–377. — DOI:10.1038/nature04741. — PMID:16710424.
  20. Markus Englert & Hildburg Beier Plant tRNA ligases are multifunctional enzymes that have diverged in sequence and substrate specificity from RNA ligases of other phylogenetic origins // Nucleic acids research, 33 (2005) (1) С. 388–399. — DOI:10.1093/nar/gki174. — PMID:15653639.
  21. Akiko Soma, Junichi Sugahara, Akinori Onodera, Nozomu Yachie et al. Identification of highly-disrupted tRNA genes in nuclear genome of the red alga, Cyanidioschyzon merolae 10D // Scientific reports, 3 (2013) С. 2321. — DOI:10.1038/srep02321. — PMID:23900518.
  22. а б Francois-Michel Boisvert, Silvana van Koningsbruggen, Joaquin Navascues & Angus I. Lamond The multifunctional nucleolus // Nature reviews. Molecular cell biology, 8 (July 2007) (7) С. 574–585. — DOI:10.1038/nrm2184. — PMID:17519961.
  23. Jan van Riggelen, Alper Yetil & Dean W. Felsher MYC as a regulator of ribosome biogenesis and protein synthesis // Nature reviews. Cancer, 10 (April 2010) (4) С. 301–309. — DOI:10.1038/nrc2819. — PMID:20332779.
  24. D. L. Lafontaine & D. Tollervey The function and synthesis of ribosomes // Nature reviews. Molecular cell biology, 2 (July 2001) (7) С. 514–520. — DOI:10.1038/35080045. — PMID:11433365.
  25. Martin Ciganda & Noreen Williams Eukaryotic 5S rRNA biogenesis // Wiley interdisciplinary reviews. RNA, 2 (July-August 2011) (4) С. 523–533. — DOI:10.1002/wrna.74. — PMID:21957041.
  26. а б W. S. Vincent Yip, Nicholas G. Vincent & Susan J. Baserga Ribonucleoproteins in archaeal pre-rRNA processing and modification // Archaea, 2013 (2013) С. 614735. — DOI:10.1155/2013/614735. — PMID:23554567.
  27. Taiping Chen & Sharon Y. R. Dent Chromatin modifiers and remodellers: regulators of cellular differentiation // Nature reviews. Genetics, 15 (February 2014) (2) С. 93–106. — DOI:10.1038/nrg3607. — PMID:24366184.
  28. Deborah Bourc'his & Olivier Voinnet A small-RNA perspective on gametogenesis, fertilization, and early zygotic development // Science, 330 (October 2010) (6004) С. 617–622. — DOI:10.1126/science.1194776. — PMID:21030645.
  29. а б Maartje J. Luteijn & Rene F. Ketting PIWI-interacting RNAs: from generation to transgenerational epigenetics // Nature reviews. Genetics, 14 (August 2013) (8) С. 523–534. — DOI:10.1038/nrg3495. — PMID:23797853.
  30. Irfan A. Qureshi & Mark F. Mehler Emerging roles of non-coding RNAs in brain evolution, development, plasticity and disease // Nature reviews. Neuroscience, 13 (August 2012) (8) С. 528–541. — DOI:10.1038/nrn3234. — PMID:22814587.
  31. а б Stephane E. Castel & Robert A. Martienssen RNA interference in the nucleus: roles for small RNAs in transcription, epigenetics and beyond // Nature reviews. Genetics, 14 (February 2013) (2) С. 100–112. — DOI:10.1038/nrg3355. — PMID:23329111.
  32. Eleanor White, Margarita Schlackow, Kinga Kamieniarz-Gdula, Nick J. Proudfoot & Monika Gullerova Human nuclear Dicer restricts the deleterious accumulation of endogenous double-stranded RNA // Nature structural & molecular biology, 21 (June 2014) (6) С. 552–559. — DOI:10.1038/nsmb.2827. — PMID:24814348.
  33. а б Eugene Berezikov Evolution of microRNA diversity and regulation in animals // Nature reviews. Genetics, 12 (December 2011) (12) С. 846–860. — DOI:10.1038/nrg3079. — PMID:22094948.
  34. Susanne Rother & Gunter Meister Small RNAs derived from longer non-coding RNAs // Biochimie, 93 (November 2011) (11) С. 1905–1915. — DOI:10.1016/j.biochi.2011.07.032. — PMID:21843590.
  35. Amy E. Pasquinelli MicroRNAs and their targets: recognition, regulation and an emerging reciprocal relationship // Nature reviews. Genetics, 13 (April 2012) (4) С. 271–282. — DOI:10.1038/nrg3162. — PMID:22411466.
  36. а б в Benjamin Czech & Gregory J. Hannon Small RNA sorting: matchmaking for Argonautes // Nature reviews. Genetics, 12 (January 2011) (1) С. 19–31. — DOI:10.1038/nrg2916. — PMID:21116305.
  37. а б в Kevin V. Morris & John S. Mattick The rise of regulatory RNA // Nature reviews. Genetics, 15 (June 2014) (6) С. 423–437. — DOI:10.1038/nrg3722. — PMID:24776770.
  38. S. W. Cheetham, F. Gruhl, J. S. Mattick & M. E. Dinger Long noncoding RNAs and the genetics of cancer // British journal of cancer, 108 (June 2013) (12) С. 2419–2425. — DOI:10.1038/bjc.2013.233. — PMID:23660942.
  39. Keith W. Vance & Chris P. Ponting Transcriptional regulatory functions of nuclear long noncoding RNAs // Trends in genetics : TIG, 30 (August 2014) (8) С. 348–355. — DOI:10.1016/j.tig.2014.06.001. — PMID:24974018.
  40. Martin Turner, Alison Galloway & Elena Vigorito Noncoding RNA and its associated proteins as regulatory elements of the immune system // Nature immunology, 15 (June 2014) (6) С. 484–491. — DOI:10.1038/ni.2887. — PMID:24840979.
  41. а б Tim R. Mercer & John S. Mattick Structure and function of long noncoding RNAs in epigenetic regulation // Nature structural & molecular biology, 20 (March 2013) (3) С. 300–307. — DOI:10.1038/nsmb.2480. — PMID:23463315.
  42. а б в Mizuki Takenaka & Axel Brennicke Using multiplex single-base extension typing to screen for mutants defective in RNA editing // Nature protocols, 7 (November 2012) (11) С. 1931–1945. — DOI:10.1038/nprot.2012.117. — PMID:23037308.
  43. Gokul Ramaswami, Rui Zhang, Robert Piskol, Liam P. Keegan, Patricia Deng, Mary A. O'Connell & Jin Billy Li Identifying RNA editing sites using RNA sequencing data alone // Nature methods, 10 (February 2013) (2) С. 128–132. — DOI:10.1038/nmeth.2330. — PMID:23291724.
  44. Gokul Ramaswami, Wei Lin, Robert Piskol, Meng How Tan, Carrie Davis & Jin Billy Li Accurate identification of human Alu and non-Alu RNA editing sites // Nature methods, 9 (June 2012) (6) С. 579–581. — DOI:10.1038/nmeth.1982. — PMID:22484847.
  45. Magdalena A. Machnicka, Kaja Milanowska, Okan Osman Oglou, Elzbieta Purta et al. MODOMICS: a database of RNA modification pathways--2013 update // Nucleic acids research, 41 (January 2013) (Database issue) С. D262–D267. — DOI:10.1093/nar/gks1007. — PMID:23118484.
  46. а б Ye Fu, Dan Dominissini, Gideon Rechavi & Chuan He Gene expression regulation mediated through reversible m(6)A RNA methylation // Nature reviews. Genetics, 15 (May 2014) (5) С. 293–306. — DOI:10.1038/nrg3724. — PMID:24662220.
  47. Schwartz Schraga, Bernstein Douglas A., Mumbach Maxwell R. et al. Transcriptome-wide Mapping Reveals Widespread Dynamic-Regulated Pseudouridylation of ncRNA and mRNA // Cell, (September 2014). — DOI:10.1016/j.cell.2014.08.028.
  48. Donny D. Licatalosi & Robert B. Darnell RNA processing and its regulation: global insights into biological networks // Nature reviews. Genetics, 11 (January 2010) (1) С. 75–87. — DOI:10.1038/nrg2673. — PMID:20019688.
  49. Donny D. Licatalosi & Robert B. Darnell Splicing regulation in neurologic disease // Neuron, 52 (October 2006) (1) С. 93–101. — DOI:10.1016/j.neuron.2006.09.017. — PMID:17015229.
  50. а б в Thomas A. Cooper, Lili Wan & Gideon Dreyfuss RNA and disease // Cell, 136 (February 2009) (4) С. 777–793. — DOI:10.1016/j.cell.2009.02.011. — PMID:19239895.
  51. Xiang-Dong Fu & Manuel Jr Ares Context-dependent control of alternative splicing by RNA-binding proteins // Nature reviews. Genetics, (August 2014). — DOI:10.1038/nrg3778. — PMID:25112293.

Джерела[ред.ред. код]