Процес (роман)
| Процес | |
|---|---|
 |
|
| Перше видання роману | |
| Оригінал | Der Prozeß |
| Жанр | роман |
| Автор | Франц Кафка |
| Мова | німецька мова |
| Виданий | 1925 |
| Переклад | 1998 |
«Проце́с» (нім. Der Prozeß) — роман Франца Кафки, опублікований після його смерті. «Процес» є центральним твором літературної спадщини Кафки. Твір особливий ще й тим, що послужив сюжетом для постмодерного театру та кінематографа. Глави рукопису не було пронумеровано, вони зберігалися в окремих конвертах. Та послідовність, в якій їх публікують, належить Максу Броду (він відсортував глави, опираючись на спогади про розмови з автором)
Зміст |
Історія [ред.]
Робота над Процесом тривала з серпня 1914 по першу половину січня 1915 року. Німецький літературознавець Г.Політцер доводить, що головним автобіографічним джерелом для написання роману були стосунки Кафки з Феліцією Бауер, які призвели до заручин (1 червня 1914) та скорого їх розірвання (12 липня 1914). Окрім того в період написання роману почалася перша світова війна, а починаючи з осені Кафка вперше став жити в окремій від своїх батьків кімнаті.
У центрі роману стоїть образ невидимого суду: у своєму щоденнику Кафка називав сцену розірвання заручин із Феліцією «судом». Звернення до цієї метафори можна пояснити досвідом стосунків автора із судовими установами: Кафка мав юридичну освіту, проте відмовився бути адвокатом; попри це праця в «Товаристві страхування робітників від нещасних випадків» іноді змушувала його як представника бюро брати участь у судових засіданнях. Через надто чутливу вдачу ці візити завдавали Францові прикрощів, що, з огляду на його складні стосунки з жінками, й визначило застосування метафори суду до опису приватного життя. Деякі кафкознавці (наприклад, Г.Біндер) зауважують, що на це рішення вплинули також листи Достоєвського, написані в ув'язненні, а також його романи (особливо «Злочин і кара», що, імовірно, став одним із літературних джерел «Процесу»).
Сюжет [ред.]
Вранці, в день свого тридцятиріччя, Йозефа К. заарештовують, не називаючи причини, двоє співробітників якоїсь організації. Однак Йозеф продовжує вести своє життя, як і раніше, оскільки організація не остерігається його втечі. Йозефа запрошують до суду, відвідують вдома і на роботі, переслідують. Весь цей час він намагається з'ясувати причину свого арешту, але ніяк не може добитися правди від бюрократії, що оточує його.
В одній зі сцен тюремний священик, якого Йозеф К. зустрів у соборі, розповідає йому притчу «перед законом», що символізує спроби К. добитися правди від організації.
Врешті-решт, через рік, за день до його 31-річчя, Йозефа К. виводять (він не пручається) і страчують ударом ножа в груди.
Кафка не залишив жодних підказок, за якими можна було б розгадати фабулу роману.
Персонажі [ред.]
- Йозеф К. Йозеф працює в банку, неодружений. Його батько помер, мати жива, проте він рідко її навідує.
- Панна Бюрстнер. Сусідка Йозефа.
- Адвокат Гульд. Знайомий дядька Йозефа, хворий, прикутий до ліжка.
- Лені. Служниця адвоката.
- Тітореллі. Художник, що малює суддів.
- Тюремний священик. Розповідає Йозефу притчу «Перед законом».
Публікація [ред.]
Роман було вперше опубліковано 1925 року у видавництві «Die Schmiede» (Берлін) під заголовком «Der Prozeß». Переклад роману українською виконав Петро Таращук 1998 року.
Екранізація [ред.]
Джерела [ред.]
- Кафка. Ф. Процес / Пер. з нім. П. Таращука; Худож.-оформлювач Б. П. Бублик. — Харків: Фоліо, 2005. — 239 с. — (Світова літ.).
Посилання [ред.]
|
|||||||||||||
