Пружність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Типова крива залежності напруження від деформації розтягу

Пружність — властивість твердого тіла повертати свою форму й розміри після деформації.

Пружність характеризується лінійним співвідношенням між напруженням і деформацією, що називають лінійною пружністю. Класичним прикладом цьому є стальна пружина. Цю ідею започаткував Роберт Гук у 1675 році записавши латиною анаграму, "ceiiinossssttuu" [1] розкриття якої він опублікував у 1678 році як "Ut tensio, sic vis" що у перекладі звучить "Який розтяг, така й сила."

Ця лінійна залежність має назву закон Гука. Пружні властивості матеріалів характеризуються модулями пружності. Класичною моделлю лінійної пружності є ідеальна пружина. Хоча для загального випадку тензор модулів пружності, що лінійно пов'язує між собою тензори напружень і деформацій є тензором четвертого рангу. Однак, при розгляді простіших задач, як наприклад, стержень при одновісному розтягуванні, задача зводиться до застосування закону Гука.

.Для кожного матеріалу існує також границя пружності, яка визначає те зусилля, після якого тіло вже не повертається до початкової форми. Вище за межу пружності відбувається або пластична деформація або ж руйнування.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Arch Design


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.