Прут
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Координати: 45°28′8″ пн. ш. 28°12′28″ сх. д.
| Прут | |
|---|---|
 Прут біля Татарова Івано-Франківська область |
|
| Витік | на північних схилах хребта Чорногора в Українських Карпатах |
| Гирло | Дунай |
| Країни басейну | УкраЇна, Румунія, Молдова |
| Довжина | 967 км (на території України — 272 км) |
| Площа басейну | 27,5 тис. км² |
| Притоки | в межах України:
Праві: Ліві: |
 Мапа |
|
Прут (античні назви — лат. Pyretos, Пората, Пюрет) — річка в південно-східній Європі, ліва притока Дунаю. Верхня течія в Україні (Івано-Франківська та Чернівецька обл.) нижня — на кордоні Молдови з Румунією. Витоки знаходяться на карпатському хребті Чорногора. У верхів'ях (до Делятина) має гірський характер, зі стрімким правим берегом, місцями поперечний профіль русла має вигляд урвища. Біля міста Яремча є водоспад. Прут судноплавний від міста Леово (Молдова). Снятинська ГЕС єдина електростанція на Пруті.
[ред.] Історія
Річка Прут (в давнину лат. Hierasus, Poras) була відома римлянам.
У 12 столітті в басейні Пруту існували галицько-руські міста — Берладь, Текуч і Малий Галич (нинішній Галац). У 13 сторіччі по Пруту лежала земля берладників, а при впадінні Бахлуя в Прут на стародавніх картах значиться місто Бради або Бруди (згодом Цецора). В кінці 14 століття на Пруті існувало руське місто Романів Торг (нині Роман).
У славяно-молдавському літописі під 1470 роком згадується перемога воєводи Штефана Великого над татарами у Липника (у верхів'ях річки Чугура). На картах 16 століття в басейні Пруту відмічено декілька молдавських міст — Сучава, Нямц, Прут, Хролов (пізніше Хирлеу), Бради (пізніше Цецора), Бахлуй і інші, на річці Лопушна — Нуш, Лопушна і Ласти, Луканья (нині Леово), Щелеч (пізніше село Хотешти), Видвиця або Видяча (пізніше Вадуца) на річці Ларзі.
У 1513 році через Прут перейшли татари, в 1518 році — перекопський султан Албул, військо якого було розбите і частиною потоплено в Пруті і Чугуре Стефаном IV (Штефаніца). У 1581 році сюди знов вторглися перекопські татари.
У 1563 році через Прут перейшов з козаками князь Дмитро Вишневецький, в 1594 році — Наливайко і Лобода, в 1621 рік — султан Осман, потерпілий поразку під Хотином. У 1653 році на берегах Пруту в битві з Молдавією був смертельно поранений син Богдана Хмельницького Тиміш Хмельницький.
У 1711 році відбувся прутський похід Петра І проти турок. Невигідна для Росії Прутська угода, яку вимушений був укласти Петро І-ий з турками 23 липня 1711, після того, як його армія опинилася оточена у селища Гуш.
У похід 1787 року Потьомкин заснував в Слободзії центральний пункт чорноморського війська і в 1791 році помер поблизу Яс.
За Бухарестською угодою 16 травня 1812 року річка Прут стала межею російської Бессарабії. По Паризькому трактату 1856 року пониззя Пруту відійшли до Молдавії, але в 1878 році по Берлінському трактату відійшли Росії. У 1917 й 1918 річка була кордоном з УНР з Румунією. В 1918—1944 роках річка належала до Румунії. Після 1944 кордон відновився за 1917 станом з приєднанням північної Буковини до УРСР.
[ред.] Литература
- Энциклопедический Словарь Брокгауза и Ефрона (1890—1907)(рос.)
